Отже, можна припустити, що патріотизм зна-чною мірою пов’язується громадянами зі ставленням насамперед до країни, а не держави, яка, на жаль, особливою довірою громадян не користується. Тому захищати Україну готові навіть частина не-патріотів, а допомогти державі у фінансовій скруті відмовля-ються навіть ті, хто вважає себе патріотом. Розріз-нення України як країни і як держави може зумовлю-вати і відзначене вище досить велике число тих, хто вербально засвідчив готовність обрати іншу Батьків-щину у гіпотетичному випадку можливості такого вибору.

Розуміння патріотизму. Серед рис, що повинні бути властивими патріоту України, респонденти від-значають насамперед риси, що мають громадянський зміст, позбавлений акцентовано етнічних ознак, а саме риси, що їх відзначили як важливі понад дві третини опитаних : *

праця на благо України (80,8%);

* піклування про стабільний добробут своєї сім’ї (78,1%);

* бажання виховувати в дітях любов до України (78%)

* повага до законів та інститутів влади в Україні (75,1%);

* знання історії і культури України (71,6%);

* прагнення до рівності прав усіх національнос-тей (71,1%);

* готовність боротися за дотримання прав і сво-бод усіх громадян України (69,7%);*

готовність навіть ціною життя захищати Укра-їну від зовнішніх ворогів (67,2%) та інші.

Натомість, не важливими для патріота України, на думку опитаних, є риси в тому числі такі, що пов’язуються з етнічними характеристиками та так званим цивіліза-ційним вибором, який, своєю чергою, передбачає певні етнокультурні уподобання (відзначили як не важливі понад третина респондентів):*

бути проти зближення України з Росією (59,1%);*

належність до української Церкви (Українські автокефальна православна Церква (УАПЦ), Українську греко-католицька Церква (УГКЦ) та Українська православна Церква-Київський патріархат (УПЦ-КП))(43,9%);*

використання в побуті, громадських місцях і державних закладах винятково української мови (40,6%);*

бути проти зближення України зі США (39,9%);*

етнічне походження (бути українцем за націо-нальністю) (32,5%).

Порівняно з 2003р., перелік і рейтинг названих рис фактично не змінилися, виключена лише одна риса – готовність публічно захищати репутацію України перед громадянами інших країн – яку тоді відзначили 73,5%, а у 2005р. – 64,5% опитаних. Отже, означене розуміння патріотизму (з переважанням громадянського змісту) можна вважати досить стійким [54].

2.1.4 Соціально-культурна ідентичність: регіональний аспект на фоні референтної групи країн

Певне уявлення про ступінь соціально-культур-ної і, певним чином, психологічної єдності (“ми-ідентичності”) українських громадян дозволяє скласти оцінка респондентами різних регіонів ступеню своєї близькості до жителів інших регіонів України та сусід-ніх (референтних) країн.

Громадяни Укра-їни загалом вважають більш близькими до себе жителів Росії і Білорусі (як референтних країн), ніж Західного регіону власної країни: Волині, Галичини, Буковини і Закарпаття.

У регіональному вимірі картина оцінок виглядає наступним чином: *

жителі Заходу України вважають однаково близь-кими до себе як жителів Польщі, так і жителів Донбасу;*

жителі Центру – вважають більш близькими жителів Росії, ніж Буковини, Галичини та Закар-паття;*

жителі Півдня – більш близькими жителів Росії, ніж Слобожанщини, Києва і всього Центрального регіону, а жителів Росії і Білорусі – більш близь-кими, ніж Волині, Закарпаття, Буковини та Гали-чини;*

жителі Сходу – більш близькими жителів Росії, ніж Криму, всього Південного регіону та Києва, а жителів Росії і Білорусі – більш близькими, ніж жителів Буковини, Закарпаття, Волині та Гали-чини.

Отже, з певною мірою умовності, можна припус-тити, що жителі Заходу країни ідентифікують себе з жителями всієї України, але дещо менше – з жите-лями Донбасу; жителі Центру – з жителями всієї України, за винятком жителів Західного регіону, яких вони вважають менш близькими, ніж жите-лів Росії; жителі Півдня і Сходу – вважають менш близькими до себе жителів решти України, ніж жителів Росії.

Наслідком наведених особливостей соціально-культурної ідентифікації є різні геокультурні орієнта-ції жителів різних регіонів України, які, своєю чергою, поряд з іншими чинниками, зумовлюють їх відповідні геополітичні уявлення та орієнтації.

Так, якщо серед жителів Заходу домінує думка, що вони особисто виграють від вступу України до ЄС (44%, програють – лише 6,3%), то відносна більшість (37,2%) жителів Центру та більшість жителів Півдня (60,9%) і Сходу (66,2%) вважають, що вони особисто виграють від вступу України до ЄЕП. Зрозуміло, що на вказані настрої впливає не лише культурна близь-кість Заходу до Польщі, інших регіонів – до Росії. Існують, наприклад, суто економічні чинники – від переважних напрямів зовнішньої трудової мігра-ції до залежності підприємств індустріалізова-ного Сходу та Півдня від постачань з Росії (насам-перед, енергоносіїв). Проте, не зважати на чинник соціально-культурної ідентичності, різновекторного психологічного тяжіння регіонів у їх геополітичній орієнтації, було б необачно.

Звичайно, потрібно зважати на те, що уявлення жителів одних регіонів про близькість (чи дистан-ційованість) до жителів інших регіонів значною мірою є результатом певного ідеологічного, інфор-маційного впливу.

Однак, так чи інакше, наведені результати свід-чать про те, що регіональні відмінності вкорінені на рівні стереотипів масової свідомості, які вплива-ють не лише на ставлення жителів регіонів один до одного, але й на ставлення до внутрішньо- і зовніш-ньополітичних проблем.

Долати такі стереотипи дуже важко. Це можливо лише шляхом впровадження послідовної, далеко-глядної, виваженої політики, що здійснюється у всіх сферах суспільного життя [54].

2.1.5 Розуміння української нації

Як свідчать дані, наведені в таблиці (див. додаток И), у суспільній