Політичні спекуляції навколо регіональних відмінностей в Україні. Як свідчать результати соці-ологічних опитувань, існує кілька основних проблем, в розумінні та оцінці яких між жителями різних регі-онів країни спостерігаються суттєві розбіжності. До них, як правило, відносять: оцінки певних подій і явищ в історії України (зокрема, діяльності ОУН-УПА), так зване “мовне питання” (про стан захисту української/російської мови і статус російської мови в Україні), “церковне питання” (що охоплює про-блеми як міжконфесійних відносин, так і створення Єдиної Помісної православної Церкви), проблема зовнішньополітичних орієнтацій громадян (насам-перед, питання приєднання України до НАТО). Під час президентської кампанії 2004р. до цього переліку потрапили проблеми “регіонів-донорів і регіонів-реципієнтів” і федералізації України.

Показово, що думки жителів різних регіонів стосовно головних чинників “роз’єднання України” фактично збігаються в тому, що одним із таких чинників є дії політичних сил та олігархічних кіл у їх власних інтересах.

Згадані результати соціологічних досліджень свід-чать також, що названі вище теми жодним чином не належать до кола тих, які хвилюють громадян України найбільшою мірою або потребують, на їх думку, пер-шочергового розв’язання.

Кампанії завершу-ються, емоційна напруженість спадає, але стерео-типи – тією чи іншою мірою залишаються, взаємна відчуженість поглиблюється [54].

2.2.2 Чинники економічного характеру

На формування регіональних відмінностей значним чином впливає відносний рівень економічного розви-тку та потенціалу, а також ступінь автономії економіч-ного розвитку. Аналіз показників економічного роз-витку та характеру економічної діяльності в регіонах України свідчить про суттєві відмінності між ними [28, с. 29-35].

Диспропорції у наявних доходах населення та обсягах інвестицій. До вагомих показників соціально-економічного розвитку, що визначають перспективи регіонів, відносять поточний (наявний) дохід населення та обсяги інвестицій [53] (таблиця 2.2). Показники наяв-них доходів населення Центрального та Східного регі-онів в 1,2-1,3 рази перевищують аналогічні показники Західного та Південного регіонів країни.

Табл.2.2

Наявні доходи населення та інвестиції в основний капітал у регіонах України,

2005р., в розрахунку на одну особу, грн.

????? | ????? | ??????? | ????

?????? | 5 152,2 | 6 576,2 | 5 485,8 | 6 425,4

?????????? | 1 216,6 | 2 492,5 | 1 778,2 | 2 022,5

Центр і Схід мають і найвищі обсяги інвестицій в основний капітал – що визначає тенденцію збереження цих відмінностей у середньостроковій перспективі.

Закріпленню відмінностей сприяють також дефор-мовані бюджетні відносини центрального та місцевих бюджетів, внаслідок яких здійснюється вимивання фінансових ресурсів з регіонів. За цих умов, спро-можність місцевої влади з нарощування економічного потенціалу, реалізації стратегій розвитку регіонів з урахуванням їх спеціалізації та коопераційних зв’язків є вкрай обмеженими.

Ступінь автономії економічного розвитку. Схід-ний і Центральний регіони України є не лише більш економічно розвинутими, порівняно з іншими, але й – що не менш суттєво – значною мірою більш еко-номічно автономними, оскільки основу їх економіки складають експортоорієнтовані галузі та підприєм-ства, більш тісно включені до світових торговельних і коопераційних мереж. Дані, наведені в таблиці 2.3, виразно свідчать про ступінь рівномірності економічного розвитку регіонів: у 2005р. експортні можливості Заходу країни в розра-хунку на душу населення становили $281, Східного – в 4,6 рази більше ($1295).

Табл.2.3

Експортні можливості регіонів,

2005 р.,в розрахунку на одну особу,$

????? | ????? | ??????? | ????

281 | 594 | 360 | 1295

Така ситуація є наслідком, зокрема, закріплення жорсткої економічної спеціалізації регіонів (про-мислова – Сходу, переважно промислова – Півдня, переважно агропромислова – Центру та Заходу), що за умови недостатньо розвинутих міжрегіональних коопераційних зв’язків та відсутності дієвої регіо-нальної політики держави, своєю чергою закріплює географічну локалізацію економічної нерівності.

На додаток, економіка прикордонних регіонів тіс-ніше пов’язана із сусідами за кордоном, ніж з сусід-німи областями України. Так, основна ресурсна база (насамперед, енергоносії) та партнери по кооперації підприємств Східного та Центрального регіонів пере-бувають не в інших регіонах України, а в Росії – що значною мірою визначає переважну орієнтацію грома-дян (принаймні, тих, хто працює на цих підприємствах і в пов’язаних із ними інфраструктурних галузях) та їх оточення на розширення стосунків з Росією.

Існують також і відмінності між сусідніми областями України, спричинені браком координації та/або так зва-ними “торговельними бар’єрами” між сусідами та від-сутністю державної стратегії регіонального розвитку.

Всі ці чинники перешкоджають процесу фор-мування відчуття близькості, єдності жителів різ-них регіонів у загальнонаціональному масштабі, а отже – формуванню спільної ідентичності україн-ських громадян [54].

2.2.3 Чинники соціального характеру

Відзначені вище економічні диспропорції зумов-люють відповідні соціально-економічні наслідки: диспропорції у співвідношенні в регіонах міського і сільського населення; в оплаті праці та відповідно – соціально-економічному становищі працівників та їх сімей. Усталення згаданих диспропорцій, своєю чер-гою, надає їм відтворювального характеру, що може зумовлювати не лише закріплення, але й поглиблення міжрегіонального взаємного відчуження жителів.

Загальне зниження рівня життя населення та неадекватні заходи у сферах тарифної, регіональної, фіскальної та інших cферах державної політики спри-чиняють, зокрема, зниження рівня внутрішньої гео-графічної мобільності населення, що негативно позна-чається на можливостях взаємного ознайомлення жителів регіонів з культурним простором, традиціями і населенням одне одного, а отже – поглиблює міжрегі-ональне відчуження

Диспропорції у співвідношенні міського і сіль-ського населення. Переважно агропромислова спеці-алізація Західного регіону відбивається на переважанні в структурі населення регіону саме сільського насе-лення, яке складає 52,5% до 47,5% міського (тобто, від-соток сільського населення в півтора рази перевищує середньоукраїнський показник). Водночас, в інших регіонах відповідне співвідношення становить: у Цен-трі – 36,8% до 63,2%, відповідно; на Півдні – 34,4% до