Розробка і прийняття Концепції державної етнополітики, в якій мають бути визначені механізми державного сприяння збереженню і розвитку культур-них традицій усіх етнічних спільнот, що проживають в Україні, їх ознайомленню з відповідними традиціями українського етносу як передумови зближення культур і формуванню на цій основі сучасної культури єдиного українського народу.

Прийняття Концепції державно-конфесій-них відносин в Україні, розробленої за участі пред-ставників найкрупніших християнських церков і релі-гійних організацій України і схваленої Всеукраїнською Радою церков і релігійних організацій.

Запровадження практики експертизи (в т.ч. громадської) нормативно-правових документів усіх рівнів з точки зору їх впливу на стан міжнаціональ-них, міжконфесійних, міжрегіональних відносин, про-порційність соціально-економічного розвитку регіо-нів, можливості соціогуманітарного міжрегіонального обміну, внутрішню мобільність населення.

Посилення відповідальності фізичних і юри-дичних осіб, політичних партій, засобів масової інформації за прояви ксенофобії, розпалювання між-національної, міжконфесійної ворожнечі, посягання на державні символи та державну мову, а також символи, пам’ятки культури, мови всіх національних (етнічних), конфесійних, культурних спільнот і меншин України.

2. Забезпечення цілісності інформаційно-культурного простору

Формування єдиного національного інфор-маційного простору; створення Суспільного телеба-чення з покриттям усієї території країни; збільшення питомої ваги в регіональному інформаційному про-сторі центральних загальнонаціональних телеканалів і друкованих видань.

Створення державної концепції інфор-маційної політики, спрямованої на формування і поширення в регіонах єдиної системи оцінок і бачень стратегічних напрямів розвитку держави та суспіль-ства, запобігання проявам регіонального егоїзму при висвітленні загальнодержавних проблем.

Забезпечення максимально повного інфор-мування громадян України про основні напрями та актуальні проблеми зовнішньої політики держави (зокрема, міждержавні союзи та міжнародні організа-ції, стосовно яких на порядку денному стоїть питання приєднання до них України) з урахуванням регіональ-ної специфіки та орієнтацією на цільові аудиторії.

Заохочення виробництва якісних україно-мовних інформаційних, культурних, мистецьких продуктів. Впровадження практики відкритих, прозо-рих конкурсів на фінансування відповідних проектів, видання соціально значимої літератури (в т.ч. словників, довідників, краєзнавчої літератури, художніх і видових альбомів і видань тощо) з державного бюджету. Запро-вадження пільг для україномовного книгодрукування та заходів захисту внутрішнього книжкового ринку.

3. Забезпечення єдиного науково-освітнього простору

Деполітизація Міністерства освіти і науки України; міністр освіти має бути позапартійним і при-значатися Президентом України, його посада під час формування Уряду не повинна належати до квот пар-тій (блоків).

Запровадження постійної практики цільо-вого обговорення дискусійних питань історії та сучасного культурного розвитку України на всеукраїнських конференціях і семінарах за участю про-відних вчених наукових установ і вищих навчальних закладів різних регіонів.

Невідкладне започаткування процесу ство-рення уніфікованих підручників і навчальних посібників для загальноосвітніх навчальних закла-дів з історії України та інших гуманітарних предме-тів світоглядного спрямування з метою вироблення і представлення у вказаних підручниках виваженої, єди-ної точки зору на історичні та сучасні події і процеси в Україні. Тексти підручників повинні відповідати вимо-гам толерантності та об’єктивності.

Розробка та впровадження до учбових пла-нів екскурсійних маршрутів “Пам’ятки України” для учнів загальноосвітніх навчальних закладів, які б узгоджувалися зі змістом навчальних програм (з українознавства, історії України, культурологічних предметів) і передбачали відвідання протягом часу навчання різних регіонів країни.

Розвиток наукового взаємообміну між регі-онами країни; посилення співпраці між науковими установами і вищими навчальними закладами пів-денно-східних і західних областей України.

Створення в регіонах України на базі про-відних вищих навчальних закладів Європейських університетів із залученням професорсько-викла-дацьких кадрів з країн Європи (наприклад, на базі Чер-нівецького, Таврійського, Харківського національних університетів).

Запровадження довгострокових програм обміну студентами між вищими навчальними закладами південно-східного і західного регіонів, вза-ємне запрошення викладачів з інших регіонів.

Забезпечення належного рівня викладання в середній і вищій школі іноземних мов, які є мовами міжнародного спілкування. Запровадження прак-тики обов’язкового систематичного стажування вчите-лів (викладачів) іноземних мов у відповідних зарубіж-них країнах.

Розвиток руху добровільних трудових сту-дентських загонів, запровадження практики регу-лярного обміну студентськими загонами між вищими навчальними закладами різних регіонів кра-їни.

4. Розвиток культури толерантності українського суспільства

Формування системи професійної підго-товки та підвищення кваліфікації вчителів (вихова-телів), які викладають мови національних меншин та/або предмети, пов’язані з культурами меншин і вихованням міжнаціональної толерантності; впро-вадження до виховних планів закладів дошкільної і позашкільної освіти, до навчальних програм та учбо-вих планів загальноосвітніх навчальних закладів “уро-ків толерантності”.

Поширення практики загальнонаціональ-них, міжрегіональних і регіональних форумів наці-ональних культур (фестивалів, оглядів, національних свят, конкурсів, благодійних акцій тощо); впрова-дження практики проведення декад національних культур на загальнонаціональному та місцевих рівнях (в останньому випадку – з використанням міжрегіо-нальних обмінів); обмінів виставками із зібрань істо-ричних, краєзнавчих музеїв, художніх галерей, а також приватних колекцій.

Заохочення створення і просування до інфор-маційного простору культурно-інформаційних про-дуктів, які сприяють ознайомленню українського суспільства (насамперед, молодіжної аудиторії) з істо-рією, культурою, духовними і побутовими традиціями, способом життя національних і культурних спільнот і меншин України, особливостями історії, етнографії, культури її регіонів.

Заохочення створення соціальної реклами та проведення рекламних кампаній, спрямованих на формування та розвиток культури толерантності укра-їнського суспільства.

Створення структури, метою і завданням якої буде забезпечення умов діалогу між сторонами наявних і потенційних соціокультурних конфліктів для досягнення ними консенсусу (наприклад, Фонду поро-зуміння).

5. Виховання поваги до історії та культури України, символів та атрибутів держави

Стимулювання створення та популяриза-ція якісного національного культурного продукту українською мовою, розрахованого, в першу чергу, на масового споживача (художня література, кінемато-граф, популярна музика та ін.).

Реалізація національної інформаційної кампанії з пропаганди історії та культури України, української мови, державної символіки, успіхів країни у різних сферах.

Розвиток сучасної наукової термінології укра-їнською мовою; розширення обсягів видання довідни-ково-словникової літератури з усіх галузей знань.

Стимулювання розвитку перекладацької діяльності; відновлення