Закон України “Про громадянство України” від 8 жовтня 1991 року № 1636-XII втратив чинність на підставі Закону № 2235-III (2235-14) від 18.01.2001 р., тому доцільно проводити порівняльну характеристику старого і нового Законів [13, 16].

На даний час громадянство в Україні регулюється Конституцією України, Законом України “Про громадянство України” від 18 січня 2001 року і прийнятими до них законодавчими актами України [47, с.81].

Даний Закон відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб .

Проблема терміну “громадянство України” визначена у даному Законі таким чином.

Закон “Про громадянство України” складається з преамбули та шести розділів:

І. Загальні положення.

II. Набуття громадянства України.

III. Припинення громадянства України та скасування рішень про набуття громадянства України.

VI. Прикінцеві положення [47, с.82].

В розділі I нового Закону в статті 1 чітко дано визначення таких термінів, як: громадянство України, особа, громадянин України; іноземець, особа без громадянства, законні представники, дитина, реєстрація громадянства України, проживання на території України на законних підставах, безперервне проживання на території України, зобов’язання припинити іноземне громадянство, незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства, законні джерела існування, міжнародний договір України, декларація про відмову від іноземного громадянства, декларація про відсутність іноземного громадянства, свідоцтво про належність до громадянства України, тимчасове посвідчення громадянина України. В попередньому Законі не приведено такої термінології [16].

Стаття 2 цього Закону “Принципи законодавства України про громадянство” об’єднує наступні статті попереднього: статтю 1 “Громадянство в Україні”, статтю 6 “Збереження громадянства України у разі одруження та розірвання шлюбу”, статтю 7 “Збереження громадянства України особами, які проживають за межами держави”, статтю 9 “Неприпустимість вигнання та видачі громадянина України”, стаття 10 “Особи без громадянства”.

Громадянство України має такі суттєві ознаки:

а) право на громадянство є невід'ємним правом людини — громадянин України не може бути позбавлений громадянства, права змінити громадянство, не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі;

б) в Україні існує єдине громадянство, тобто заборонено одній особі перебувати одночасно в громадянстві України та в громадянстві будь-якої іншої держави;

в) усі громадяни України незалежно від підстав і порядку набуття ними громадянства України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом;

г) Україна гарантує піклування і захист своїм громадянам, які перебувають поза її межами;

д) проживання або тимчасове перебування громадянина України за межами держави не припиняє його громадянства України;

є) громадяни України не можуть бути видані іноземній державі.

В розділі I даного Закону наведено перелік осіб, які є громадянами України. А також вказано список документів, що підтверджують громадянство України.

Громадянами України є:

а) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) постійно мешкали на території України;

б) особи, які на момент набрання чинності Законом України “Про громадянство України” (13 листопада 1991 р.) постійно мешкали в Україні, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, і які не є громадянами інших держав;

в) особи, які народилися або постійно проживали в Україні, також їхні нащадки (діти, онуки), якщо вони на 13 листопада 1991 р. проживали за межами України, не перебувають у громадянстві інших держав і до встановленого в законі строку подали заяву про визначення своєї належності до громадянства України;

г) особи, які набули відповідно до закону громадянство України.

У розділі II в статті 6 додано підстави набуття громадянства України. Громадянство України набувається:

Стаття 7 “Набуття громадянства України за народженням” об’єднує статті 12-15 попереднього і розширює підстави щодо набуття громадянства України [16].

Дитина, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. За різного громадянства батьків, один з яких на момент народження дитини був громадянином України, вона є громадянином України, однак, якщо обидва батьки жили за межами України, громадянство дитини, яка народилася за її межами, визначається через письмову згоду батьків. Законодавство України виключає можливість будь-якої переваги громадянства батька, на відміну від законодавства Великобританії, Німеччини та деяких інших країн [47, с.83].

В даному розділі Закону введено додаткову статтю 8 “Набуття громадянства України за територіальним походженням”. В статті 9 цього розділу детальніше описані умови прийняття до громадянства України, деякі винятки. Вказано осіб, які не приймаються до громадянства і виключено зі списку осіб, які “перебувають на військовій службі, в службі безпеки, в правоохоронних органах, органах юстиції або органах державної влади іноземної держави ”. Визначена дата набуття громадянства України.

До громадянства України не приймаються особи, які:

Також в розділі II даного Закону , стаття 10