Статті 11-16 дають чітке пояснення набуття громадянства України і дату набуття громадянства.

Розділ III “Припинення громадянства України та скасування рішень про набуття громадянства України” в статті 17 містить підстави припинення громадянства України. Даний новий Закон в розділ III статтю 18 включає деякі статті розділу попереднього (1991р.) “Громадянство дітей у разі зміни громадянства батьків і у разі усиновлення”. І окремо його не виділено.

Громадянство України припиняється з таких підстав:

Вихід із громадянства України здійснюється за клопотанням особи, яка виїхала на постійне проживання за кордон. Вихід із громадянства допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадян-ство, якщо вийде з громадянства. Вихід із громадянства України не допускається, якщо особу, яка клопоче про вихід із громадянства України, в Україні притягнуто як обвинувачену в кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний висновок суду.

В статті 19 більш ширше дається пояснення втрати громадянства України. Втрата громадянства України має місце:

а) якщо громадянин України добровільно набув громадянство
іншої держави;

б) внаслідок вступу особи на військову службу, у службу безпеки,
правоохоронні органи, органи юстиції або органи державної влади
іноземної держави без згоди на те державних органів України та за
поданням відповідних державних органів України;

в) якщо громадянство України набуто внаслідок подання завідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів;

В розділі додані такі статті, як стаття 20 “Правосуб’єктність громадянина України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства” та стаття 21 “Скасування рішень про оформлення набуття громадянства України” [16].

Згідно зі статтею 106 Конституції України та статтями 22—24 Зако-ну України "Про громадянство України" вирішення питань про громадянство України віднесено до компетенції Президента України, Комісії при Президентові України з питань громадянства, спеціаль-но уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства і підпорядкованих йому органів, Міністерства закор-донних справ України, дипломатичних представництв і консульських установ [47, с.84].

Новий Закон (2001 р.) в розділі IV “Повноваження державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства” в статті 22 “Повноваження Президента України” містить більш ширші повноваження Президента з питань громадянства, ніж в попередньому. Також в даному Законі введені нові статті. Це стаття 23 “Повноваження Комісії при Президентові України з питань громадянства” та стаття 24 “Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та підпорядкованих йому органів”.В даному Законі відсутня стаття “Повноваження органів внутрішніх справ”, оскільки деякі її елементи включені в статтю 24. А в статті 25 “Повноваження Міністерства закордонних справ України, дипломатичних представництв та консульських установ України” дається тільки посилання на статтю 24 цього Закону “щодо осіб, які постійно проживають за кордоном”. В попередньому в цій статті були описані їх повноваження [16].

Закон 1991 року містив дуже важливий розділ “Порядок розгляду заяв і подань з питань громадянства України” для загальної обізнаності громадян. В нього входили такі статті, як ”Порядок подання заяв з питань громадянства України”, ”Форма заяв з питань громадянства”, ”Визначення належності до громадянства України”, ”Порядок оформлення документів з питань громадянства”, ”Попередній розгляд заяв і подань Комісією при Президентові України з питань громадянства” та ”Прийняття рішень з питань громадянства Президентом України”.

Ще однією відмінністю Законів є наявність в попередньому Законі розділу “Виконання рішень з питань громадянства України”, де вказано, які органи виконують рішення з питань громадянства; хто видає паспорти і посвідки на проживання; ким здійснюється контроль за виконанням рішень з питань громадянства [13].

Розділ V “Оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб” нового Закону дає більш чіткіші підстави такого оскарження і можливість громадян захистити свої права. Стаття 29 “Відповідальність посадових і службових осіб за порушення законодавства про громадянство” твердить: “Посадові і службові особи, які порушили цей Закон, несуть відповідальність у порядку, передбаченому законами України”.

В останньому розділі VI “ Прикінцеві положення” Закону 2001 року спостерігаються такі зміни:

“1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. З набранням чинності цим Законом втрачають чинність: Закон України “Про громадянство України”(Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 50, ст. 701; 1993 р., N 14, ст. 121; 1994 р., N 33, ст. 299, N 43, ст. 390; 1997 р., N 23, ст. 169; 2000 р., N 25, ст. 198); Постанова Верховної Ради України “Про порядок введення в дію Закону України “Про громадянство України” (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 50, ст. 702); Постанова Верховної Ради України “Про порядок застосування статті 5 Закону України “Про громадянство України” щодо військовослужбовців” ( 283/94-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 51, ст. 450).

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону:

підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність з цим Законом;

забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

4. Рекомендувати Президенту України привести свої акти у відповідність з цим Законом [16].

1.2.1 Удосконалення законодавства України про громадянство —запорука захисту прав людини

Відповідно до Закону України від 5 квітня