Друга група включає показники, які характеризують стан та використання живої праці, основних виробничих фондів, матеріальних затрат, обігових коштів, а також фінансовий стан підприємства.

При оцінюванні конкурентоспроможності підприємства предметом уваги повинна бути номенклатура випускаємої продукції та її конкурентоспроможність. Саме продукція з її якістю, упаковкою, сервісом, рекламою і т. д. приваблює не лише покупця, а також бізнесмена, акціонера, інвестора.

Загальні правила оцінки конкурентоспроможності продукції наступні:

Ш вибір та аналіз ринку для реалізації товару;

Ш вивчення конкурентів по виробництву і реалізації аналогічних товарів;

Ш вибір та обґрунтування найбільш конкурентоспроможного товара-аналога в якості бази для порівняння;

Ш визначення необхідних груп параметрів, які підлягають оцінюванню;

Ш установка набору одиничних показників за відповідними групами параметрів;

Ш вибір методик розрахунків, визначення та аналіз зведених показників по товарним групам;

Ш розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності товару підприємства;

Ш розробка товарної політики підприємства відносно виробництва товару для певного ринку, розширення його виробництва, експорту, розробка міроприємств по підвищенню конкурентоспроможності товару, зняття його з виробництва та ін. Щоб задовольнити свої потреби, покупець повинен придбати товар, а потім, якщо це досить складний виріб, нести виграти по експлуатації - купувати паливо, мастила, запасні частини.

Третя група – нормативні параметри, які показують чи відповідає виріб стандарту, нормам, правилам, що регламентують кордони, з яких даний параметр не має права виходити. До їх числа відносяться показники надійності, ресурс виробу, безвідмовність, довговічність, ремонтоздатність. До нормативних параметрів відносяться також ергономічні параметри (гігієнічні, фізіологічні, психологічні та ін.), які демонструють відповідність товару якостям людського організму та людської психіки, визначають зручність роботи, швидкість стомлення.

При оцінюванні конкурентоспроможності фірми необхідно враховувати стратегію основних конкурентів.

Як правило при оцінюванні стратегії відповідають на наступні питання:

Ш Які головні фактори конкурентоздатності цих товарів?

Ш Яка практика фірм-конкурентів в рекламі та стимулюванні збуту?

Ш Яка практика фірм-конкурентів відносно найменувань (торгових марок) товарів?

Ш В чому полягають притягуючі сторони упаковки товарів конкурентів?

Ш Який рівень сервісу пропонують конкуренти в гарантійний і післягарантійний період?

Ш Чи використовують конкуренти для збуту місцеву торгову мережу чи створюють власну?

Ш Яка практика товароруху у фірм-конкурентів (види транспорту), об'єми запасів, розміщення складів, види складів та їх вартість?

Конкурентоспроможність продукції – це характеристика продукції, яка відображає її відмінність від товару - конкурента як по ступені відповідності конкретної суспільної потреби, так і по витратах на її задоволення.

Показник, який виражає таку відмінність, визначає конкурентоспроможність аналізуємої продукції по відношенню до товару-конкуренту.

Конкурентоспроможність будь-якої продукції може бути визначена тільки в результаті порівняння, і тому являється відносним показником.

Конкурентоспроможність визначається сукупністю властивостей цієї продукції, які входять в склад її якості та важливих для споживача, визначають затрати споживача при купуванні, вживанні (експлуатації) та утилізації продукції.

Оцінка конкурентоспроможності починається з визначення мети дослідження:

o якщо необхідно визначити положення даного товару серед аналогічних, буде достатньо провести їх пряме порівняння по найважливішим параметрам;

o якщо метою дослідження являється оцінка перспектив збуту товару на конкретному ринку, то в аналізі повинна використовуватися інформація, яка включає відомості про вироби, які вийдуть на ринок в перспективі, а також відомості про зміни діючих в країні стандартів і законодавства, динаміки споживчого попиту. Незалежно від цілей дослідження, основою оцінки конкурентоспроможності являється вивчення ринкових умов, яке повинно проводиться постійно, як до початку розробки нової продукції, так і в ході її реалізації. Задача полягає в необхідності виділення тієї групи факторів, які впливають на формування попиту в певному секторі ринку:

o розглядаються зміни у вимогах постійних заказчиків продукції;

o аналізуються напрямки розвитку аналогічних розробок;

o розглядаються сфери можливого використання продукції;

o аналізується круг постійних покупців;

2. На основі вивчення ринку та вимог покупців обирається продукція, по якій буде проводитися аналіз чи формуватися вимоги до майбутнього виробу, а далі визначається номенклатура параметрів, які приймають участь в оцінюванні.

При аналізі повинні використовуватися ті ж самі критерії, якими оперує споживач, обираючи товар.

3. По кожній з груп параметрів проводиться порівняння, яке показує наскільки ці параметри близькі до відповідного параметру потреби.

Аналіз конкурентоспроможності починається з оцінки нормативних параметрів. Якщо хоча б один із них не відповідає рівню, який передбачений нормативними нормами та стандартами, то подальша оцінка конкурентоспроможності продукції не має сенсу, незалежно від, результату порівняння по іншим параметрам.

4. На наступному етапі проводиться підрахунок групових показників, які в кількісній формі виражають відмінність між аналізуємою продукцією та потребою по даній групі параметрів та дозволяє судити про ступінь задоволення потреби по цій групі.

Порівняння конкурентноспроможності продукції проводиться за групами технічних та економічних параметрів. при оцінюванні використовують диференціальний і комплексний методи .

Диференціальний метод оцінювання конкурентноспроможності заснований на використанні одиничних параметрів аналізованої продукції й бази порівняння та їхньому зіставленні.

Якщо за базу оцінювання приймається потреба, одиничний показник конкурентноспроможності обчислюють за формулою:

qi = Pi / Pio*100% ( i = 1, 2, 3,…, n) (2.1)

де qi – одиничний параметричний показник конкурентноспроможності по і – тому параметру;

Pi – величина і – того параметра для аналізованої продукції;

Pio – величина і- того параметра , при якому потреба задовольняється повністю;

n – кількість параметрів

Аналіз результатів:

- пи оцінюванні за нормативними параметрами одиничний показник може мати тільки два значення – 1 або 0. Якщо аналізована продукція відповідає обов’язковиим нормам і стандартам, показник дорівнює 1, якщо параметр продукції в норми й стандарти не вкладається, то показник дорівнює 0;

- при оцінюванні за технічними і