2.4 Джерела і чинники зниження витрат підприємства з метою забезпечення конкурентоспроможності продукції

Можливості зниження витрат виробництва виділяються й аналізуються по двох напрямках: по джерелах і по чинниках.

Джерела – це витрати за рахунок економії яких можуть бути знижені витрати виробництва. Чинники—це техніко-економічні умови, під впливом яких змінюються витрати.

Основними джерелами зниження витрат виробництва і реалізації продукції є:*

зниження витрат сировини, матеріалів, палива і енергії на одиницю продукції;*

зменшення розміру амортизаційних відрахувань, що припадають на одиницю продукції;*

зниження витрат заробітної плати на одиницю продукції;*

скорочення адміністративно-управлінських витрат;*

ліквідація непродуктивних витрат і втрат.

На економію ресурсів дуже впливає число техніко-економічних чинників. Найбільший вплив мають такі групи внутрішньовиробничих чинників:*

підвищення технічного рівня виробництва;*

удосконалювання організації виробництва і праці;*

зміна обсягу виробництва.

Підвищення технічного рівня виробництва, удосконалювання організації виробництва і праці призводить до зниження витрат сировини, матеріалів і заробітної плати.

Зменшення витрат сировини і матеріалів досягається за рахунок зниження норм їхнього використання, скорочення відходів і втрат у процесі виробництва і збереження, повторне використання матеріалів, впровадження безвідходних технологій. На розмір витрат істотний вплив має зміна цін на сировину і матеріали. При їхньому збільшенні витрати зростають, а при зниженні – зменшуються. Відсоток зниження розміру витрат за рахунок зменшення матеріальних витрат і зміни цін на сировину та матеріали може бути розрахований по формулі:

(2.13)

де – індекс зміни норм використання сировини і матеріалів на одиницю продукції;

– індекс зміни цін на сировину і матеріали;

– питома вага вартості матеріальних витрат у витратах підприємства (у відсотках).

Зниження витрат підприємства забезпечується за рахунок зменшення витрат живої праці на одиницю продукції і темпів зростання його продуктивності стосовно темпів зростання середньої заробітної плати. Розмір зниження витрат (у відсотках) за рахунок росту продуктивності праці можна визначити за формулою:

(2.14)

де – індекс росту середньої заробітної плати;

– індекс росту продуктивності праці;

– питома вага заробітної плати у витратах підприємства, (у відсотках).

Існує ще один вид визначення динаміки собівартості. Він здійснюється на основі розрахунку індивідуального індексу собівартості:

(2.15)

де і базова і звітна собівартості одиниці продукції

Коли на підприємстві випускається декілька видів продукції, то динаміку собівартості усього виробництва визначають на основі розрахунку загального індексу собівартості в якому фактично випущена в звітному періоді товарна продукція оцінюється по фактичній собівартості звітного періоду, а потім також продукція оцінюється по плановій собівартості або по фактичній собівартості базисного періоду:

(2.16)

– собівартість одиниці продукції в базовому періоді або за планом.

, – кількість продукції в звітному періоді.

– собівартість одиниці продукції в звітному періоді.

Для окремої продукції використовують показник собівартості продукції виражений у витратах на у.о. товарної продукції. Цей показник одержують шляхом ділення повної собівартості усієї товарної продукції на вартість цієї товарної продукції в оптових цінах підприємства. Він визначається в чотирьох варіантах.

1 Витрати на у.о. товарної продукції по затвердженому плані:

(2.17)

1 Витрати на у.о. фактично випущеної товарної продукції.

а) за планом перерахованому на фактичний обсяг випуску і асортимент продукції;

(2.18)

б) фактично, у цінах, що діяли в звітному році;

(2.19)

в) фактично, у цінах, прийнятих у плані;

(2.20)

, де – планова собівартість одиниці продукції;

– фактична собівартість продукції;

– планова оптова ціна одиниці продукції;

– фактична оптова ціна одиниці продукції;

– кількість одиниць за планом;

– фактична кількість одиниць продукції;

Методи оцінки впливу техніко-економічних чинників на зниження витрат підприємства, що наведені вище, можуть використовуватися як при аналізі, так і при плануванні собівартості продукції на майбутній період.

Планований розмір зниження собівартості визначається на основі наступних розрахунків.

По показнику порівнянної товарної продукції. Спочатку визначається абсолютний розмір економії по формулі

(2.21)

Визначивши розмір абсолютної економії в планованому періоді, розраховують шуканий відсоток зниження собівартості в плановому періоді :

(2.22)

де – абсолютна економія від зниження собівартості порівнянної товарної продукції, тис.грн.; – плановий випуск порівнянної товарної продукції по собівартості звітного періоду; – те ж, по собівартості планового періоду; - число видів порівнянної товарної продукції.

По показнику витрат на 1 грн. товарної продукції. Абсолютна економія від зниження собівартості товарної продукції в планованому періоді розраховується по формулі:

(2.23)

Виходячи з тих же даних визначають відсоток зниження витрат на 1 грн. товарної продукції в планованому періоді в порівнянні зі звітним періодом :

(2.24)

де – витрати на 1 грн. товарної продукції в звітному періоді, коп.; – те ж, у плановому періоді; ТП – вартість товарної продукції в плановому періоді, тис.грн.

Альтернативні методи зниження витрат

Зниження витрат виробництва в даний час забезпечується в основному за рахунок внутрішньовиробничих чинників.

Значне зниження витрат виробництва досягається в результаті застосування прогресивних методів організації виробництва. Прикладом служить розроблена в Японії і отримавша широке застосування в усьому світі система організації виробництва "just in time". Вона знижує витрати виробництва за рахунок бездефектного виготовлення продукції. Сутність її полягає в тому, що комплектуючі виробі;, деталі поставляються споживачу у визначене місце, у потрібний час, у необхідній кількості. Якщо попадаються браковані деталі, виробничий процес зупиняється , тому що запасів на робочому місці немає.

До груп чинників зниження поточних витрат у розрахунку на одиницю продукції враховують основні фатори, які мають прямий і безпосередній впрлив на собівартість одиниці цієї продукції незалежно від галузі виробничої діяльності.

До цих груп належить такі:

- підвищення технічного рівня виробництва;

- удосконалення організації виробництва, праці та управління;

- збільшення обсягу виробництва і підвищення якості продукції;

- поліпшення використання природних реурсів;

Шляхи зниження витрат для забезпечення конкурентноспроможності розробляються