812-1 | «Відхилення по оплаті праці за рахунок зміни тарифів» | Внаслідок зміни тарифних ставок на оплату праці

812-2 | «Відхилення по оплаті праці за рахунок зміни продуктивності праці» | Внаслідок зміни кількості відпрацьованих годин

910

910-1

910-2 |

«Нормативні змінні ЗВВ»

«Відхилення змінних ЗВВ за рахунок зміни часу праці»

«Відхилення змінних ЗВВ по ефективності» |

За кошторисами

Внаслідок відхилень фактичного часу праці від кошторисного

Внаслідок відхилень фактичних змінних ЗВВ від кошторисних

911

911-1

911-2 |

«Нормативні постійні ЗВВ»

«Відхилення по постійним ЗВВ за рахунок зміни обсягу виробництва»

«Відхилення постійних ЗВВ по ефективності» | За кошторисами

Внаслідок зміни обсягів виробництва

Внаслідок відхилень між фактичними та кошторисними постійними ЗВВ

За дебетом запропонованих субрахунків відображатимуться перевитрати, тобто негативні відхилення від норм, а за кредитом — позитивні відхилення. У кінці кварталу перед складанням фінансової звітності слід провести коригування фактичних значень вартості сировини, матеріалів, готової продукції та собівартості реалізованої продукції на виявлені відхилення.

На відміну від «стандарт-косту», за яким усі відхилення від норм відносяться на результати діяльності, при використанні запропонованого варіанта нормативного методу згідно з вимогами ПБО негативні відхилення від норм відносяться на собівартість реалізованої продукції (Д-т субрахунку 901), а позитивні коригують її виробничу собівартість (К-т рахунку 23). При цьому інформація про відхилення від норм є більш достовірною, ніж при використанні традиційного методу, і може бути представлена керівництву в будь-який час у вигляді таблиці (таблиці 2.3), що дає змогу порівнювати очікувані прибутки з фактично досягнутими (рядок 8), оперативно визначати причини та компенсувати наслідки негативних результатів (виявлено негативні відхилення від норм по ціні (За), по використанню сировини (36), по постійним ЗВВ (5а) і т. п.), тобто ефективно управляти витратами на основі аналізу відхилень. Однією з переваг цієї системи обліку є також те, що в разі її правильної організації потрібен менший бухгалтерський штат, адже всі записи ведуться за нормами.

Впровадження запропонованого нормативного методу обліку витрат є найбільш раціональним на виробництвах, які мають масовий характер і використовують стандартизацію всіх виробничих процесів та рецептурне нормування витрат. У результаті процедура обліку витрат зводитиметься до: записів відхилень від нормативних (стандартних) цін на закупівлі сировини та матеріалів; визначення відхилень від норм у ході технологічного процесу; визначення вартості браку; порівняння фактичних загальновиробничих витрат з нормативними (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3 - Взаємозв'язок між кошторисним та фактичним прибутком при застосуванні нормативного методу обліку витрат з обліком відхилень від норм

№ з/п | Показники | Сума, тис. грн.

1 | Прибуток плановий | 1376

2 | Відхилення по реалізації: за рахунок ціни за рахунок обсягу | 145(П) 4,25(Н)

2а | Разом відхилень по реалізації | 140, 75(П)

3 | Відхилення по прямим матеріальним витратам: по ціні сировини по ціні допоміжних матеріалів по ціні основних матеріалів | 25(Н) 4,8(Н) 3,4(Н)

3а | Разом відхилень по ціні | 33,2(Н)

Відхилення по використанню сировини: по використанню сировини по використанню допоміжних матеріалів | 3,2(Н) 1,7(Н)

3б | Разом відхилень по використанню сировини | 4,9(Н)

4 | Відхилення по прямій заробітній платі: за рахунок заміни тарифів за рахунок заміни продуктивності праці | 10,1(Н) 4,3(Н)

4а | Разом відхилень по прямій заробітній платі | 14,4(Н)

5 | Відхилення по постійним ЗВВ: за рахунок зміни обсягу виробництва за рахунок відхилень від кошторису | 6,5(Н) 3,4(П)

5a | Разом відхилень по постійним ЗВВ | 3,1(Н)

6 | Відхилення по змінним ЗВВ: за рахунок відхилення фактичного часу праці від кошторисного за рахунок зміни ефективності виробництва | 5,4(П) 2,9(Н)

6а | Разом відхилень по змінним ЗВВ | 2,5(П)

7 | Фактичний прибуток (р.1 + р.2а + р.ба - р.За -р.Зб -р.4а-р.5а) | 1463,65

8 | Відхилення фактичного прибутку від кошторисного (р.8 -р.1) | 87,65(П)

Слід зазначити, що вдосконалення механізму управління підприємством в умовах ринку потребує закріплення колективної чи персональної відповідальності за збереження виробничих ресурсів та їх раціональне використання. При цьому децентралізація повноважень і відповідальності передбачає виділення на підприємстві центрів (сегментів) відповідальності, за якими організовується виробнича діяльність і здійснюється оцінка результатів. Оскільки порівнянням нормативних і фактичних витрат на одиницю продукції не завжди можна встановити, на якому етапі виробництва було виявлено відхилення, облік відхилень від норм доцільніше організовувати за такими центрами відповідальності (бригада, цех, дільниця, переділ), що дає можливість здійснювати ефективний контроль шляхом порівняння загальних фактичних витрат з нормативними за період щодо кожного центру. Відхилення для кожного центру можна проаналізувати за елементами витрат (матеріали, заробітна плата, загальновиробничі витрати), а далі кожний елемент витрат проаналізувати з позиції нормативного витрачання ресурсів і нормативних цін на ресурси. Таким чином, нормативний метод обліку витрат допомагає менеджерам отримати інформацію про відхилення від норм, використовуючи яку менеджер може вжити потрібних заходів для встановлення причин цих відхилень та попередження їх виникнення у майбутньому. Узагальнюючи викладене, зазначимо, що в умовах подальшого посилення конкурентної боротьби за ринки збуту обраний підприємством метод обліку витрат повинен забезпечувати можливість оперативного поточного контролю за витратами, а також можливість реалізації найважливішого принципу внутрішньогосподарського (управлінського) обліку — управління формуванням собівартості продукції за відхиленнями від норм. При цьому обраний метод слід обов'язково затвердити в наказі про облікову пол-тику підприємства, а в разі зміни одного методу на інший — докладно пояснити причину такої зміни.

2.3 Методи оцінки конкурентоспроможності продукції

Конкурентоспроможність підприємства визначається за допомогою трьох груп показників, які відображають конкурентоспроможність продукції що випускається та ефективність використання ресурсів.

Перша група