- монополізм у виготовленні того чи іншого товару, що приводить до втрати інтересу в його реалізації;

- недостатня система маркетингу виробленої продукції.

Але іноземних інвесторів привертали й привертають увагу такі фактори, як невибагливість споживачів, можливість у цьому зв'язку продовжити використання товарів і технологій, які для західних ринків застаріли і перестали бути достатньо рентабельними.

Залучаючи іноземний капітал у спільні підприємства, національний партнер бажає:

- одержати доступ до зарубіжної передової технології;

- поповнити внутрішні джерела нагромадження;

- використати іноземний досвід управління для підвищення ефективності виробництва;

- зменшити непотрібний імпорт і скоротити витрати у вільноконвертованій валюті;

- розширити експорт, особливо готової промислової продукції;

- поліпшити збалансування національної економіки.

Практика свідчить: не в усіх випадках інтереси національних та іноземних партнерів збігаються. Невигідний, наприклад, для національного партнера й вигідний для іноземного вивіз сировинних ресурсів. Головні сфери збігу інтересів — робота спільного підприємства на внутрішній ринок і використання національних науково-технічних досягнень.

Досвід створення і функціонування спільних підприємств в Україні свідчить, що для уникнення ризику, викликаного нестабільним економічним становищем, іноземні інвестори прагнули і прагнуть вкладати кошти тільки в ті галузі, де їм гарантується швидка віддача. Як наслідок, тільки 10 — 15% спільних підприємств мають позитивні результати в сферах сервісу, посередницьких послуг, виробництва друкованої, відео- і аудіопродукції.

Процес створення спільних підприємств відбувається нерівномірно на території України. Групування СП відбувається навколо прикордонних зон та великих промислових центрів.

Успіх спільних підприємств залежить від того, як вони самі будуть еволюціонувати разом з українською економікою, з метою включення її в модель господарських відносин розвинутих країн. Однак теперішній політичний і економічний стан в Україні змушує іноземних інвесторів пропонувати лише своє мистецтво управління, і якоюсь мірою технологію виробничих процесів. Для української ж економіки важливим є не просто одержати додаткові матеріальні і фінансові ресурси, за їх допомогою оживити власні засоби виробництва.

Література:

Камінський А. Вступ до міжнародних відносин. -Львів, 1995.

Киреев А. Международная экономика. Часть первая. -М., 1997.

Козик В.В. Міжнародні економічні відносини. – К., 2000.

Мiжнароднi економiчнi вiдносини: історiя мiжнародних економiчних вiдносин: Пiдручник / А.С Фiлiпенко, В.С. Буткiн, О.В. Бутенко та iн.-К.: Либiдь.-1992.

Митрофанов Е.Если вы решили создать СП.-Международная жизнь.-1990.-N 10.