місто, село, сели-ще). Важко придумати більш неефективну і марнотратну систему бюджетних відносин. Вона, по суті, єдина серед інших сфер суспільних відносин залишилася незмінною із радянських часів і практично не зазнала ніякого серйозно-го реформування.
Правове підґрунтя формування місцевих бюджетів на сьогодні визна-чається Конституцією України, Законами "Про місцеве самоврядування в Ук-раїні", "Про бюджетну систему в Україні", "Про систему оподаткування" та деякими законодавчими актами щодо зарахування дохідних джерел.
Проте певні суперечності, які є в положеннях названих законодавчих ак-тів, не дають змоги застосувати їх у повному обсязі. Тому стає очевидним, що необхідні нові кроки у цьому напрямі, які б ґрунтувалися на глибокому нау-ковому аналізі нинішнього рівня фінансової забезпеченості місцевого само-врядування, і на цій основі здійснювався пошук відповідних важелів щодо його вдосконалення.
Одним із таких важелів може слугувати законодавче закріплення принци-пово нової системи вирівнювання доходів і видатків бюджетів різних рівнів, тобто якнайшвидше розв'язання проблеми фінансового вирівнювання для за-безпечення мінімальних розмірів місцевих бюджетів.
Однією з головних цілей державної регіональної фінансової політики що-
до зближення рівнів соціально-економічного розвитку територій є подолання
вертикальних і горизонтальних дисбалансів і фінансове вирівнювання.
Під вертикальними фіскальними дисбалансами розуміють невідповідність між обсягами фінансових ресурсів того чи іншого рівня влади, регіонального або місцевого, і обсягами завдань та обов'язків, які на нього покладаються в процесі розподілу компетенцій між центральною, регіональною і місцевою владами. Вертикальний фіскальний дисбаланс означає недостатність фінансо-вих ресурсів і певного рівня влади для забезпечення громадських і державних послуг у межах його завдань.
Зарубіжна практика свідчить: вертикальні фіскальні дисбаланси можна усунути кількома шляхами. Центральна влада або влада вищого територіаль-ного рівня може взяти частину обов'язків із надання державних і громадських послуг і тим самим зменшити коло обов'язків того рівня влади, де виник вер-тикальний фіскальний дисбаланс.
Інший шлях — це запровадження владою того територіального рівня, де виник вертикальний фіскальний дисбаланс додаткових податків. Ще один шлях — передача центральною владою частини своїх податків територіально-му рівню влади, що має такий дисбаланс.
Вертикальних фіскальних дисбалансів можна позбутися і за рахунок на-дання центральною владою грантів, субсидій та інших трансфертів.
Конкретний вибір шляху усунення вертикальних фіскальних дисбалансів визначається політикою фінансового вирівнювання, яка здійснюється в тій чи іншій країні.
На відміну від вертикальних фіскальних дисбалансів горизонтальні фіс-кальні дисбаланси пов'язані з різними фінансовими можливостями органів влади одного територіального рівня. Горизонтальний фіскальний дисбаланс -це невідповідність між обсягами фінансових ресурсів однієї або кількох тери-торіальних одиниць одного рівня і обсягами завдань, котрі на них поклада-ються і забезпечуються іншими територіальними одиницями цього рівня. Го-ризонтальний фіскальний дисбаланс виникає тоді, коли одна або кілька територій того ж рівня не мають достатніх фінансових ресурсів для надання державних і громадських послуг в обсягах, що надаються іншими територіями відповідно до певних стандартів. Горизонтальні фіскальні дисбаланси виника-ють тому, що є так звані бідні й багаті території.
Ці дисбаланси можуть виникати й тому, що деякі території мають більші потреби, ніж інші. Наприклад, у структурі населення окремих територій може бути більшою частка дітей шкільного віку, а це зумовлює додаткову потребу в школах, або більшою частка пенсіонерів, що викликає додаткові видатки на соціальні потреби. Ще однією причиною горизонтальних дисбалансів може бути вища вартість державних і громадських послуг у межах одних територій порівняно з іншими.
Фінансове вирівнювання — це процес усунення вертикальних і горизон-тальних дисбалансів. У процесі фінансового вирівнювання здійснюються захо-ди щодо перерозподілу фінансових ресурсів як між ланками системи бюдже-тів по вертикалі, так і між "бідними" і "багатими" територіями по горизонталі. Мета фінансового вирівнювання — перерозподіл фінансових ре-сурсів на користь тих владних рівнів, котрі мають вертикальні й горизон-тальні фіскальні дисбаланси з метою їх усунення.
Проблеми фінансового вирівнювання в усіх зарубіжних країнах викли-кають гострі політичні дискусії. І це зрозуміло, адже йдеться про те, що од-ні території мають бути фінансовими донорами інших. Практика зарубіж-них країн засвідчує: території з потужнішою податковою базою обстоюють свої права та переваги у формуванні дохідної частини своїх бюджетів. І навпаки, "бідні" території апелюють до центральної влади з вимогами збільшення обсягів фінансової допомоги. Ось чому майже в усіх розвинутих зарубіжних країнах встановлено чіткі законодавчі норми фінансового вирів-нювання й обов'язки "багатих" територій з надання частини своїх ресурсів для цих потреб.
В українській практиці терміну "фінансове вирівнювання" частково від-повідає поняття регулювання доходів бюджетів (стаття 16 Закону "Про бюд-жетну систему"). Практика регулювання доходів бюджетів в Україні значною мірою залишається досить примітивною, немає достатніх правових основ.
Крім того, поняття фінансове вирівнювання не зводиться лише до регу-лювання доходів бюджетів. Таким чином, в Україні поки що не здійснюється свідомої політики фінансового вирівнювання, як це спостерігається в розви-нутих європейських державах.
В Україні історично склалися значні горизонтальні фіскальні дисбаланси. Вертикальні ж фіскальні дисбаланси поки що важко відстежити, оскільки в державі не здійснено чіткого розмежування функцій та обов'язків різних рівнів влади у сфері надання громадських послуг.
Із метою практичної реалізації політики фінансового вирівнювання до-цільно розробити і прийняти закон України про фінансове вирівнювання. У ньому слід усунути правову прогалину, яка є в Конституції України щодо зобов'язання держави забезпечувати єдиний рівень життя на всій території країни Саме такі норми, як уже зазначалося, є в більшості конституцій захід-них країн. Наприклад, Конституція ФРН (стаття 106, пункт 2, абзац 3), зобо-в'язує федеральну владу Німеччини забезпечувати на всій території країни єдиний рівень життя.
Сучасна фінансова система фактично всіх держав характеризується верти-кальними та горизонтальними фіскальними дисбалансами. Наявність їх зу-мовлює