об'єктивну необхідність розробки державної політики фінансового вирівнювання. Обов'язок проведення такої політики зафіксовано в Європей-ській хартії про місцеве самоврядування, до якої приєдналася і Україна. В Ук-раїні проблеми фінансового вирівнювання поки що на стадії постановки та осмислення. Чинна в державі практика регулювання доходів бюджетів сфор-мована ще за радянських часів і фактично не має правових основ.
У державі наростають горизонтальні фіскальні дисбаланси, а за умови розмежування функцій та обов'язків різних рівнів влади виникнуть і верти-кальні фіскальні дисбаланси. Саме це потребує запровадження в держав, су-часної системи фінансового вирівнювання, яка має бути врегульована спеці-альним законодавчим актом.
Але запровадженню системи фінансового вирівнювання в держав, має передувати ряд заходів. По-перше, як уже зазначалося, - це визначення для кожного рівня влади властивих йому функцій та обов'язків. По-друге, закріп-лення за кожним рівнем влади встановлених стабільних податкових надход-жень як у вигляді власних податків, так і у формі постійних квот у загально-державних податках, що дасть змогу кожному місцевому бюджетов, мати власні дохідні джерела.
Наступним етапом має стати законодавче закріплення об'єктивних кри-теріїв, на основі яких здійснюється фінансове вирівнювання. Треба запрова-дити показники податкоспроможності територіальної громади, середньої податкоспроможності територіальної громади та державних мінімальних соціальних стандартів. Під податкоспроможністю територіальної громади слід розуміти обсяг доходів, який потенційно може бути об'єктом оподаткування власними (закріпленими) податками або їхніми паями на душу населення в межах громади міста, селища, села (об'єднання сіл). Під середньою подат-коспроможністю територіальної громади слід розуміти обсяг доходів у межах України, що може бути об'єктом оподаткування закріпленими за громадами податками на душу населення. Під державними мінімальними соціальними стандартами слід розуміти обсяги державних і громадських послуг (рівень та якість), що надаються територіальною громадою і гарантуються державою в межах усієї її території. Рівень державних мінімальних соціальних стандар-тів має бути прив'язаний до обсягів власних доходів на душу населення тих громад, котрі є на рівні середньої податкоспроможності. Таким чином, ті громади, що мають доходи, нижчі за рівень середньої податкоспроможності, потребуватимуть фінансової допомоги для надання послуг на рівні стандар-тів. Інша група громад матиме надлишок власних фінансових ресурсів для цих потреб і повинна їхню частину передати державі.
Далі. Слід створити фонди фінансового вирівнювання як на рівні цент-ральної влади, так і на рівні регіональному. Вказані фонди могли б формува-тися за рахунок частини загальнодержавних податків і внесків територій із ви-сокою податкоспроможністю.
Доцільно, щоб система фінансового вирівнювання в Ук-раїні включала два рівні — центральний і регіональний. На центральному рівні фонд фінансового вирівнювання належить формувати за рахунок части-ни загальнодержавних податків і включати його до складу державного бюдже-ту України. З цього фонду краще було б здійснювати вертикальне фінансове вирівнювання і горизонтальне щодо обласних бюджетів, а не зведених бюдже-тів областей, як це нині практикується.
На регіональному (обласному) рівні доцільно утворити трансфертні фон-ди, які б формувалися за рахунок внесків територіальних громад із високою податкоспроможністю і функціонували на засадах самофінансування.
Регіональні фонди мають об'єднуватися в єдиний державний фонд трансфертів територіальним громадам для забезпечення стандартів якості життя в межах всієї країни. Право на допомогу із цих фондів слід надавати тим громадам, які мають податкоспроможність на рівні менш як 95% від середньої податкоспроможності. Внески до фондів мають здійснювати гро-мади із податкоспроможністю, що перевищує 105% від середньої подат-коспроможності.
Напрямки вирівнювання місцевих бюджетів.
Збалансування доходів і видатків бюджетів, вирівнювання бюджетної забезпеченості територій здійснюється за допомо-гою особливих методів. Вибір методів бюджетного регулювання залежить від того, як саме розмежовані доходи між ланками бюджетної системи відповідно до розподілу повноважень між державною виконавчою владою та місцевим самовряду-ванням. У світовій практиці використовуються три основних способи розмежування доходів:
1) розподіл податків та інших доходів за ланками бюджет-ної системи;
розщеплення надходжень від податків за допомогою
закріплення за кожною ланкою бюджетної системи конкрет-них часток податку в межах єдиної ставки оподаткування;
встановлення територіальних надбавок до загальнодер-жавних податків.
За умов бюджетного унітаризму використовуються, як правило, другий і третій із вищезазначених способів розмежу-вання доходів усередині бюджетної системи. Органи місцево-го самоврядування мають власні доходи, збалансування міс-цевих бюджетів досягається за допомогою передачі частини зібраних на їхній територій загальнодержавних податків або місцевим властям надається право встановлювати надбавки до податків (в межах, визначених центральним урядом).
Порівняння позитивних та негативних наслідків практики податкового розщеплення, а також звернення до досвіду інших країн дає підставу стверджувати, що в цілому метод розподілу доходів між бюджетами є доцільнішим, аніж їх розщеплення. Позитивний ефект, який досягається при за-стосуванні методу податкового розщеплення, можна мати за допомогою застосування інших фінансових; у тому числі бюджетних важелів. Насамперед, йдеться про формування фондів фінансового вирівнювання та підтримки місцевого самоврядування, які можна утворювати в складі державного бюджету України.
Традиційно в бюджетній практиці України використову-ються такі два методи бюджетного регулювання:
метод відсоткових відрахувань від загальнодержавних по-датків і доходів, які надходять на території місцевого бюджету;
надання фінансової допомоги бюджетам на певну виз-начену суму (бюджетні трансферти).
Застосування цих методів бюджетного регулювання зу-мовлено:
встановленим у законодавстві поділом повноважень ор-ганів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування;
складом системи оподаткування та поділом усіх подат-ків і зборів на загальнодержавні та місцеві;
розмежуванням доходів між ланками бюджетної систе-ми, також закріпленим чинним законодавством;
наявністю об'єктивної нерівномірності економічного та соціального рівня розвитку територій і необхідністю, з огляду на це, здійснення фінансового вирівнювання.
Метод відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків і доходів
Склад доходів місцевих бюджетів поділений на чотири групи:
1) власні;
закріплені;
регулюючі;
бюджетні трансферти.
Відповідно до цього поділу метод відсоткових відрахувань передбачає надходження до місцевих бюджетів частини за-гальнодержавних податків і