доходів (регулюючі доходи), які справляються на території місцевого самоврядування. Норма-тиви відрахувань до державного бюджету України та місцевих бюджетів, а отже пропорції розщеплення, визначаються що-річними законами про державний бюджет України.
При неможливості збалансування місцевих бюджетів за допомогою регулюючих доходів (навіть спрямуванням їх у до-ходи до місцевих бюджетів у 100-відсотковому розмірі) засто-совуються бюджетні трансферти (дотації, субсидії, субвенції).
Досвід багаторічного викорис-тання цього методу (особливо в умовах централізації бюджет-них ресурсів, що притаманно командній економіці) обов'язково підводив багатьох економістів до висновку щодо його переваг, які полягали у тому, що:
збалансування місцевих бюджетів проводиться із засто-суванням гнучких дохідних джерел, тобто здійснюється ефек-тивно;
досягається зацікавленість місцевих фінансових органів у повній мобілізації не лише власних дохідних джерел, а й за-гальнодержавних податків, тому, що визначену частину мож-на одержати лише при умові повного надходження;—
місцеві фінансові органи несуть відповідальність за своєчасне та повне надходження загальнодержавних податків і доходів.
Ефективність методу відсоткових відрахувань пояснюєть-ся тим, що в якості регулюючих доходів в Україні традиційно використовуються такі, що характеризуються:
рівномірністю надходження в часі;
рівномірністю надходження на території країни;
достатньо великими розмірами надходжень;
захищеністю від дії економічних та інших факторів, які
могли б спричинити коливання в обсягах надходжень.
Цим вимогам відповідають такі загальнодержавні подат-ки, як податок на додану вартість (до його запровадження — податок з обороту), акцизний збір, податок на прибуток під-приємств та прибутковий податок з громадян.
Надання фінансової допомоги бюджетам у вигляді бюджетних трансфертів (дотацій, субсидій, субвенцій) слід також розглядати як один із методів бюджетного регулювання.
Залежно від джерел одержання офіційні трансферти роз-поділяються на:
офіційні трансферти від органів державного управління;
офіційні трансферти, одержані з-за кордону;
офіційні трансферти з недержавних джерел.
За своїм значенням вони не поступаються перед методом відрахувань від загальнодержавних податків і доходів. Причому, досвід зарубіжних країн підтверджує, що останніми роками спостерігається стала тенденція до зростан-ня ролі бюджетних трансфертів, підтвердженням якої є збіль-шення їхньої питомої ваги у сукупних доходах місцевих бюд-жетів.
За допомогою бюджетних трансфертів вирішуються такі завдання:—
досягається збалансування бюджетів, здійснюється активний вплив на структуру видаткової частини;—
проводиться вирівнювання бюджетних диспропорцій у розрізі територій країни;—
здійснюється фінансування соціально-економічних, програм загальнодержавного значення;
місцеве господарство розвивається відповідно до визна-чних загальнонаціональних пріоритетів.
Звісно, об'єктивно притаманні бюджетним трансфертам потенційні можливості щодо позитивного вирішення зазначе-них завдань втілюються лише за умови наявності випробува-ного, досконалого та цілісного механізму їх падання, який, зокрема, передбачає гарантії щодо повного та своєчасного одержання коштів, а також контроль з боку державних орга-нів за ефективним їх витрачанням.
Порядок формування між бюджетних трансфертів відповідно до положень Бюджетного кодексу.
Концептуально новим у Бюджетному кодексі є встановлення механізму розподілу міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом і місцевими бюджетами. В. основу запровадженого механізму міжбюджетних. відносин покладеної: послідовні, прозорі та єдині для всіх місцевих бюджетів правила.
Відповідно до положень Бюджетного кодексу обсяг трансфертів місцевим бюджетам має обраховуватися, виключно на основі формульного порядку, будь-яке "ручне" регулювання суми трансфертів забороняється. Запровадження формульного порядку розподілу міжбюджетних трансфертів сприяє поліпшенню процесу підготовки місцевих бюджетів, підвищенню; прозорості бюджетних рішень, забезпеченню автономності місцевих: видатків, справедливому розподілу бюджетних ресурсів і стимулюванню економії місцевих видатків та мобілізації доходів.
Оскільки обсяг трансферту місцевому .бюджету випливає з формульного розрахунку, цей обсяг не може більше буди предметом "торгів" чи переговорів. Як наслідок, відпадає необхідність у лобіюванні завищених обсягів трансфертів органами місцевого самоврядування, що-дозволяє посадовим особам, які відповідають за стан формування місцевого бюджету, більше часу та зусиль приділяти питанням підвищення ефективності надання суспільних .послуг та більш якісному управлінню бюджетними ресурсами. Положення Бюджетного кодексу щодо розподілу міжбюджетних трансфертів між державним і місцевими бюджетами спрямовано на забезпечення таких основних вимог:
- механізм розподілу міжбюджетних трансфертів має виконувати порівняльну та стимулюючу функції;
- розподіл міжбюджетних трансфертів слід проводити за єдиною методикою на основі прозорих формул (для можливості перевірки розрахунків) та на підставі об'єктивних критеріїв бюджетної забезпеченості;
- розрахунках бюджетної забезпеченості не можуть використовуватися звітні показники фактичних видатків місцевих бюджетів "необхідна об'єктивна і прозора
- оцінка відносного рівня видаткових потреб у розрахунку на одного мешканця чи отримувача бюджетної послуги;
- встановлення обсягів - міжбюджетних трансфертів до рівня бюджетів місцевого самоврядування у законі про державний бюджет на наступний рік (в абсолютних сумах);
- додержання стабільності б обсягах і принципах розподілу міжбюджетних трансфертів, що має забезпечити максимальний рівень передбачуваної прогнозування в місцевих бюджетах обсягів міжбюджетних трансфертів середньострокову перспективу.
У Бюджетному кодексі міжбюджетні трансферти поділені натри групи.
До першої групи належать трансферти, що здійснюються в порядку
вирівнювання бюджетної спроможності на безоплатній і безповоротній основі для покриття поточних видатків:
- дотація вирівнювання доходної спроможності бюджету;
- трансферти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів.
До другої групи належать трансферти, що надаються для використання "на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції:
субвенція на здійснення програм соціального захисту, що надається з державного бюджету;
субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою (надається з державного бюджету)
субвенція на виконання інвестиційних проектів;
субвенції н утримання об’єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування;
субвенції на виконання власних .повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань;
Інші субвенції
До третьої групи належать інші безумовні трансферти, що надаються на
безоплатній і безворотній основі у вигляді дотації.
Міжбюджені трансфери, що належать