«Соціальне сирітство – це соціальне явище, спричинене ухиленням або відстороненням батьків від виконання батьківських обов’язків по відношенню до неповнолітньої дитини. Соціальні сироти – це особлива соціально – демографічна група дітей, які внаслідок соціальних, економічних та морально – психологічних причин зосталися сиротами при живих батьках. До них належать і безпритульні та бездоглядні діти [41, с.149].

За визначенням ЮНІСЕФ (Дитячого фонду ООН) діти вулиці це:*

діти, які не спілкуються з власними родинами і живуть у тимчасових сховищах (покинутих будівлях тощо) або не мають взагалі постійного пристановища і кожен день ночують будь-де; першочерговими потребами їх є фізіологічне виживання і пошук житла;*

діти, які підтримують контакт із сім’єю, але через бідність, перенаселеність, різні види експлуатації та зловживання стосовно до них проводять більшу частину дня, а інколи і ночі; *

діти – вихованці інтернатів та притулків, які з різних причин втекли з них і перебувають на вулиці.

Отже, поняття «соціальне сирітство» є складовою частиною поняття «сирітство». З точки зору інтересів дитини, яка з різних причин втратила батьківське піклування, найбільш принциповим є те, що така дитина позбавлена можливості мати соціальні зв’язки з батьками або з одним із них.

Збільшення кількості дітей, які виховуються поза рідною сім’єю, загострення проблем соціального сирітства вимагають прийняття на державному рівні нагальних рішень щодо створення належних умов для їх виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення, поширення пріоритетних форм влаштування цієї категорії дітей. З цією метою розроблені «Заходи щодо поліпшення становища дітей – сиріт, та дітей, які залишилися без піклування батьків», які затверджені Наказом Президента України від 17 жовтня 1997 року № 1153 [11, с.16 – 17].

Основною метою реалізації означення заходів визначено поліпшення становища дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, створення належних умов для їх фізичного, інтелектуального і духовного розвитку, підготовка до самостійного життя. У зв’язку з цим окресленості проблеми, які потребують обов’язкового вирішення: *

вдосконалення системи соціальної адаптації дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, розвиток сімейних форм для влаштування цієї категорії дітей, розширення соціально-правових гарантій для неповнолітніх, захист майнових, житлових та інших інтересів дітей-сиріт, і дітей, які залишилися без піклування батьків;*

створення умов для надання психологічної, медичної та педагогічної допомоги дітям-сиротам і дітям, які залишилися без піклування батьків;*

поліпшення матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, надання їм реальної допомоги і підтримки підприємствами, установами та організаціями різних форм власності.

З метою запобіганню соціальному сирітству в країні передбачається створити банки даних про дітей, які перебувають у надзвичайно складних чи навіть екстремальних умовах. Водночас планується створення банку потенціальних усиновителів, опікунів та піклувальників, що значною мірою полегшить процедуру влаштування дитини, яка залишалася без опіки, до нової сім’ї передбачається також подальший розвиток і підтримка історично визначених форм сімейного влаштування дитини-сироти – усиновлення та оформлення опіки [2, с.35].

Основними причинами, через які діти залишаються без батьківського піклування , і стають соціальними сиротами, є такі:*

позбавлення батьків батьківських прав;*

ухилення батьків, а також офіційна відмова від утримання та виховання дітей;*

відмежування дітей від батьків без позбавлення їх батьківських прав;*

фізична відсутність батьків( перебування в місцях позбавлення волі, на лікуванні тощо).

Феномен сирітства має неабиякі юридичні наслідки – порушується конституційне право дитини на сімейне виховання та батьківське піклування, а «це є порушенням одного з базових прав дитини, проголошених Конвенцією ООН про права дитини». Тому діяльність усіх відповідних соціальних Інститутів, у тому числі і держави, має бути спрямована на створення таких форм виховання і утримання дитини-сироти, які хоча б певною мірою могли компенсувати відсутність сім’ї. певною мірою, тому всі ці форми можуть лише пом’якшити вплив чинників факторів на дитину, становище, у якому вона опинилася, а не компенсувати повністю відсутністю її власної сім’ї (додаток Г).

У педагогічній, юридичній літературі є декілька визначень окремих груп дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Дітьми-сиротами прийнято вважати тих дітей, які втратили батьків в результаті смерті, батьки невідомі або визнані недієздатними.

Дітьми, позбавленими батьківського піклування, вважаються діти, чиї батьки у судовому порядку позбавлені батьківських прав або вилучені з сім’ї без позбавлення батьківських прав.

«Окрему групу дітей-сиріт становлять діти, від яких батьки відмовились ще у пологових будинках або яких, народивши, покинули чи «підкинули» кому -небудь, чи залишили будь-де. І в цілому такі факти можна пояснити соціально-фізіологічною незрілістю матері, котра народжує дитину. На думку спеціалістів, вони є результатом легковажного ставлення дівчат-підлітків до вагітності та її наслідків, намагання приховати від близьких факт народження дитини, однак іноді це є й наслідком глибокого порушення психологічного стану матері, світосприйняття тощо. Проте найчастіше це пов’язано все ж таки з асоціальною поведінкою матері» [2,с.35].

Відстежити всі можливі причини відмови від дитини важко, оскільки вони є надто різними. Скажімо, у багатьох випадках відмова матері від новонародженої дитини у заявах на ім’я головного лікаря лікарні, де дитина народжена, пояснюється «поганим матеріальним станом» сім’ї породіллі. В останні роки ця причина стає домінуючою і у багатьох випадках обумовлює відносно нове соціальне явище; батьки, виховуючи трьох-чотирьох дітей, відмовляються від виховання та утримання наступної народженої ними дитини. Досить часто відмовляються також і від наявно хворої новонародженої дитини.

Введення такої юридичної норми законодавцем можна пояснити його прагненням забезпечити