механізмом активної, ініціативної та вільної поведінки , з переважанням залежної та реактивної, для якої характерно особливе психологічне утворення – дитбудинківське «ми». Нерідко у дітей – сиріт та дітей , позбавлених батьківського піклування, домінують вузько прагматичні, споживацькі мотиви спілкування. Ослаблена внутрішня позиція, емоціональна бідність, недорозвинена прихильність, звужене бачення перспективи, проблемність статево – рольового самовизначення, домінування імпульсивності та залежності та поведінці, ситуативність мислення – далеко неповний перелік характеристик дітей, які виховуються поза сім’єю.
6. Вивчення фізичного розвитку дітей, позбавлених батьківського піклування, що проживають у державних закладах (інтернатах, притулках), демонструє суттєве зниження їхніх антропометричних показників та наявність порушень трьох груп: адаптаційних, психічного розвитку, супровідних психічних захворювань.
Адаптаційні розлади у дітей – сиріт виявляються на всіх основних векторах життєвого простору: сімейному, соціальному, шкільному та всіх рівнях нервово – психічного реагування: самато – вегетативному, психомоторному та сімейно – ідеаторному. Розлади в адаптації у « дітей без сім’ї» об’єднуються в групи з найбільш представленими поведінковими розладами: агресивні, регресивні, психопатоподібні прояви, які зустрічаються частіше у дітей – сиріт, ніж у соціальних сиріт; та менш представленими: психоаматичні - порушення сну, головні й серцеві болі, дискінезія жовчовивідних шляхів, тривожно – депресивні – проявляються виключно у соціальних сиріт і відновлюються без спеціальної терапії через 1-5 місяців, а також випадки швидкої адаптації, що супроводжуються байдужим ставленням дітей до власної долі.
7. Травмуючий вплив на розвиток дитини має також фактор «повторного сирітства» - зміна форми соціально – правового статусу дитини – сироти чи дитини, позбавленої батьківської турботи, і повторне її влаштування в інтернатний заклад.
Фактори ризику, що можуть зумовити деприваційні порушення розвитку дитини:*
небажана вагітність;*
неодноразові та тривалі розлучення з близькими людьми у віці до 3-х років;*
тривале перебування дитини в деприваційних ситуаціях, що зумовлює незадоволеність основних потреб дитини в сенситивні періоди її розвитку;*
нехтування віковими потребами , жорстоке ставлення до дітей, насильство, експлуатація [47,с.285].
ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ І
Однією з найсуттєвіших проблем дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування є ураження, які позначаються на їх емоційному стані і виникають в результаті жорстокого ставлення до них, розлучення з близькими людьми, несприятливий вплив оточуючого середовища. Щоб допомогти дітям досягти позитивних змін, ми повинні пам’ятати як про об’єктивні чинники явища сирітства, так і суб’єктивні- сприймання самими дітьми реальних життєвих випробовувань.
Основним чинником, що впливає на розвиток дитини, позбавленої можливості виховуватися в сім’ї, є психічна депривація, яка виникає в результаті того, що дитина позбавлена можливості задовільнити основні (життєві) психічні потреби в достатній мірі та на протязі достатнього часу. Негативний вплив деприваційних умов розвитку залежить від віку дитини- чим менша дитина, а отже більш безпорадна, більш залежна від умов перебування, тим він інтенсивніший.
Також можна відмітити, що у соціальному оточенні дітей виділяються чинники, вплив яких на психічний і фізичний розвиток дитини може створити передумови для деприваційних проявів. Це проживання дітей в сім’ях з низьким соціальним статусом та культурним рівнем, в багатодітних сім’ях; спілкування з батьками та родичами, які мають проблеми психічного та фізичного розвитку; проблемність стосунків батьків і дітей у сім’ї; тривале перебування дитинив сирітській установі.
Адаптаційні розлади у дітей-сиріт проявляються на всіх основних векторах життєвого простору: сімейному, соціальному, шкільному та всіх рівнях нервово-психічного реагування.
Відзначимо, що розвиток дітей, які виховувалися поза сім’єю, свідчить не про збочення в розвитку особистості, а про формування принципово інших механізмів її активності, які, дозволяючи дитині пристосуватися до життя в інтернатній установі, обмежують її входження в суспільне соціальне оточення. Внаслідок неминучих втрат у житті дітей-сиріт виробляється механізм захисту від душевного болю байдужості та черствості.
РОЗДІЛ ІІ. СОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА ДІТЕЙ – СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ЯКІ ЗАЛИШИЛИСЬ БЕЗ ПІКЛУВАННЯ БАТЬКІВ
2.1. Діяльність соціальних служб у роботі з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківської опіки
В Україні склалася така ситуація, за якої функції служб допомоги дітям – сиротам та дітям, які залишилися без піклування батьків, поділяються між установами освіти, охорони здоров’я, соціального захисту населення.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про сприянню соціальному становленню і розвитку молоді в Україні» на соціальні служби для молоді покладено функцію соціальної опіки дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків.
Головні завдання центрів соціальних служб для молоді з питань соціальної допомоги дітям-сиротам і дітям, які залишилися без піклування батьків, їх інтеграції у суспільство полягають у створенні сприятливих умов для поліпшення їхнього становища, нормалізації життя, всебічного розвитку інтелектуального і творчого потенціалу, соціальної адаптації [12,с.220].
Центри ССМ організовують свою роботу з такими категоріями дітей – сиріт і дітей , котрі залишилися без піклування батьків:
діти-сироти, які проживають у сім’ях опікунів;
діти-сироти, які перебувають у будинках дитини, дошкільних дитячих будинках, школах- інтернатах;
діти-сироти, які виховуються в дитячих будинках сімейного типу;
сироти, які навчаються в ПТУ, коледжах;
молодь, з числа сиріт, яка закінчила школи- інтернати, ПТУ, інститути, повернулась з лав Збройних сил України тощо.
У рамках реалізації програми соціальної підтримки дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, склалася певна система, складовими якої є:
- індивідуальна та групова інформаційна – консультативна робота;
- рольові форми соціально-психологічної роботи ( тренінг , ігри, лекції);
- різні форми культурно-дозвільних заходів, організація конкурсів, виставок, фестивалів, святкових програм, екскурсій, благодійних акцій;
- надання матеріальної допомоги ( грошової та речової);
- соціально педагогічний патронаж за місцем проживання або навчання, робота по оздоровленню, працевлаштуванню;
- організація роботи клубів за місцем проживання;
- формування прогресивної громадської думки та підтримки дітей-сиріт;
- різні форми діагностичної роботи: тестування, анкетування,