Прикладом індивідуальної роботи з вихованцями дитячих будинків, базової на урахуванні потреб кожної дитини, може бути програма «Підтримка дітей, які виховуються в інтернат них закладах» благодійної організації «Соціальна служба «Віфанія», створеної в 1998 р. програма передбачає надання фінансової, матеріальної, психологічної та соціальної допомоги дітям визначених дитячих будинків у Вінниці та Вінницькій області і здійснюється за такими етапами:

1) комплексне оцінювання потреб дитини, яке здійснюється командою, що складається з представників дитячого будинку (директор, вихователь групи, психолог, лікар) та благодійної організації ( соціальний працівник, лікар). При оцінюванні враховуються потреби в одязі, додатковому харчуванні, медичній допомозі, навчанні та розвитку конкретних здібностей; соціальному та юридичному супроводі;

2) пошук спонсора, який здійснюється працівниками благодійної організації. Потенціальними спонсорами можуть бути, як громадяни України та юридичні особи, зареєстровані в Україні, так і представники інших країн;

3) надання підтримки та відстеження змін (якщо спонсора знайдено, з ним укладають письмову чи усну угоду про термін та умови надання допомоги).

Варто зазначити, що підтримка в межах інституції надається тим дітям, шанси повернення яких до біологічних родин чи виховання є невеликими.

В обласних районних та міських центрах соціальних служб для молоді провадиться робота по виявленню та узагальненню інформації про дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків.

Як свідчить аналіз діяльності центрів ССМ, основна увага більшості з них спрямована на організацію та проведення культурно – масових, благодійних заходів, надання матеріальної допомоги. Кожний десятий захід (фестиваль, конкурси, акції), у 1 кварталі 1999р. був організований і проведений для дітей – сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування [12,с.220-221].

Що стосується роботи із запобігання бездоглядності дітей, та цінний досвід накопичили спеціалізовані служби підтримки сім’ї у Київській області, створені 2002 р. управління у справах сім’ї та молоді обласним ЦССМ та Представництвом Європейської дитячої благодійної організації (САБО) [11,с.48].

Служба здійснює соціально-правове консультування, представництво інтересів сімей у відповідних державних та недержавних структурах, індивідуальне та сімейне психологічне консультування, групову роботу, тренування навичок догляду за дітьми, ведення сімейного бюджету, допомогу в навчанні та працевлаштуванні.

Виявлення безпритульні діти, до та під час наведення довідок про них, тимчасово направляються у притулки для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх [2,с.29].

У практиці роботи органу опіки і піклування, служби у справах неповнолітніх трапляються випадки, коли безпритульні діти, незалежно від їхнього віку (трапляються, навіть 15 – річні підлітки) не були зареєстровані в органах реєстрації актів громадського стану. Зареєструвати дитину за таких обставин можна кіль кома шляхами:

-якщо дитина не має ні батьків, ні родичів і вона не знає, хто вона і звідки, кримінальною міліцією складається акт про підкинення, на основі якого працівникам органів опіки і піклування райвно чи служби у справах неповнолітніх видається свідоцтво про народження дитини, а дитина визнається такою, що позбавлена батьківського піклування;

- якщо дитина має батьків або одного із них, органи опіки і піклування повинні примусити зареєструвати дитину. Часто трапляється також, що батьки безпритульних дітей самі не мають паспортів, тоді означені державні служби здійснюють заходи для отримання паспортів і згодом – реєстрації дитини.

- існують випадки, коли безпритульна дитина називає адресу або навчальний заклад, де вона проживала та навчалась колись. У цих випадках працівниками служб у справах неповнолітніх збирають ся всі можливі документи, що можуть прояснити долю дитини: довідки адресних столів, жеків, шкіл, навчально – виховних закладів тощо [2,с.30].

Працівники центрів ССМ надають індивідуальні консультації дітям-сиротам та їхнім опікунам з правових, психолого-педагогічних питань, випускникам шкіл-інтернатів, середніх та вищих навчальних закладів з питань працевлаштування, отримання житла [12,с.222].

З цією метою при центрах соціальних служб для молоді в рамках реалізації програм за напрямом «Соціальна підтримка дітей – сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків у 1998р. діяло 43 спеціалізовані соціальні служби. Більшість з них спрямована на надання консультативної та матеріальної допомоги молоді цієї категорії. Важливим напрямом центрів ССМ є робота консультативних пунктів при притулків для неповнолітніх. Педагоги, психологи, спостерігають вихованців, проводять діагностичну, психокорекційну роботу. З дітьми проводять лекції, бесіди, тренінги, індивідуальні консультації, культурно – масові заходи, надають методичну допомогу працівник4кам притулків: навчальні семінари, бесіди з проблемних питань.

У середині ХХ ст. інституціональна система догляду за різними групами клієнтів, та дітьми зокрема, у розвинених країнах зазнала суттєвих змін, основними причинами яких були:

- неефективність використання коштів на утримання користувачів послуг у великих інституціях;

- невисока ефективність надання послуг ( нівелювання індивідуальних потреб, розрахунок на загальностатистичного клієнта);

- зловживання відносно дітей з боку персоналу дитячих будинків;

- загальне розуміння негативного впливу інституційного догляду( завдяки впливу ЗМІ та громадську думку) [20,с.105].

Соціальна робота ґрунтується на визнанні того, що клієнти мають право на отримання якісних соціальних послуг у потрібному обсязі. Наприклад, центри соціальних служб для молоді Києва проголошують необхідність забезпечення клієнтами прав на:

інформацію – клієнти мають знати про соціальну допомогу на території району;

доступність – обслуговування має бути доступним без обмежень за статтю, віросповідання, сімейним станом, місцем проживання;

вибір – клієнти обирають зміст та форму соціальної допомоги;

гідність – клієнти мають відчувати повагу , доброзичливе та уважне ставлення;

таємницю-забезпечення права на нерозголошення соціальними працівниками інформації приватного характеру [34,с.25].

В українській літературі з питань опіки над дітьми, позбавленими батьківського піклування, розглядають принцип реабілітаційної педагогіки, спрямовані на відновлення фізичного, морального та духовного здоров’я дитини:

демократизації – усунення авторитарного принципу виховання; творчої діяльності , самостійності й самостійності – розкриття творчих сил кожної