Інформаційний підхід до ІАД відповідно дозволяє віднести її до напряму інформаційної діяльності, зокрема, трактувати як комплексну інформаційну діяльність, що одночасно застосовує засоби та методи науково- інформаційної діяльності й інформатики. У такому сенсі ІАД розуміється як така складова інформаційної діяльності, яку призначені здійснювати фахівці-інформаціологи. З іншого боку, ІАД традиційно вважалася соціально-організованим різновидом наукової праці, яка виконується з метою підвищення ефективності досліджень і розробок та полягає в здійсненні таких головних процесів, як: збір, аналітико-синтетична переробка, зберігання і пошук у документах наукової інформації, а також у наданні (або розповсюдженні) цієї інформації вченим і фахівцям у відповідний час і в зручній для них формі (в межах інформаційного забезпечення й

інформаційного обслуговування, що здійснюють інформаційні служби або підрозділи окремих організацій).

Аналітичний аспект ІАД дозволяє трактувати її як творчу аналітичну діяльність, призначену для оцінювання інформації та підготовки прийняття рішень; як сукупність процесів семантичної обробки даних, з використанням методів і засобів «аналітики» й «інформаційної аналітики», в результаті чого розрізнені дані перетворюються на закінчену інформаційну продукцію — аналітичний документ. Дослідження змісту ІАД з точки зору аналітичної роботи надає дещо інший акцент ІАД, яку розглядають як творчу аналітичну діяльність, призначену для оцінювання інформації та підготовки прийняття рішень; як сукупність процесів семантичної обробки даних, у результаті чого розрізнені дані перетворюються на закінчену інформаційну продукцію — аналітичний документ. Однак зазначимо, що чітке розділення між двома цими складовими (видами) ІАД є умовним.

З'ясуємо відмінність понять «аналітика» й «інформаційна аналітика», основуючись на думках фахівців.

Аналітику можна розглядати як деяку єдність пізнавально-практичного проблемного поля й аналітичних методів здобуття знання. У цьому сенсі аналітика являє собою спосіб здобуття знання про практичні проблеми, які виникають в управлінні, і шляхи їх вирішення за допомогою застосування аналітичних методів.

Термін «аналітика» містить два основні змісти. Це галузь діяльності, що стрімко розвивається і базується на отриманні інформації за допомогою аналітичних методів для практичної діяльності. Аналітика в цьому аспекті є діяльністю з виробництва знання про процес і в процесі вироблення, прийняття й реалізації політичних рішень [15]. Інший аспект трактування аналітики — це ототожнення її з прикладною політико-управлінською дисципліною, що використовує різноманітні методи дослідження й аргументації з метою розробки принципів і методів підготовки, прийняття та реалізації публічно-політичних рішень у проблемних, суспільно-значущих ситуаціях.

Сутність аналітики як наукової дисципліни, насамперед, пов'язана з методологічним та інтелектуально-технологічним аспектами діяльності, спрямованої на вирішення завдань управління або синтезу нових знань, дозволяє уточнити зміст поняття аналітики: остання розуміється як цілісна сукупність принципів методологічного, організаційного й технологічного забезпечення індивідуальної та колективної розумової діяльності, яка дозволяє ефективно обробляти інформацію з метою вдосконалення якості існуючих і здобуття нових знань, а також підготовки інформаційної бази для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Таким чином, аналітика — це, перш за все, основа інтелектуальної, логічної, розумової діяльності, спрямованої на вирішення практичних

завдань. Її основою є принцип «випередження явищ», що дозволяє установі чи окремій особі прогнозувати майбутній стан об'єкта аналізу.

З позиції діяльнісного підходу аналітику можна розглядати як специфічну діяльність певного суб'єкта в певному проблемному полі. Зокрема, аналітична діяльність в управлінні реалізується за двома класами суб'єктів: за рівнем організації та залежно від належності до сфери реалізації аналітики й використання результатів. Перший клас охоплює значний спектр суб'єктів — від спеціальних аналітичних інституцій до менеджерів організації. До аналітичної діяльності належать ті процедури й процеси інтелектуальної діяльності, які мають ознаки творчості, породжують нову інформацію, дозволяють виявляти нові проблеми або їх аспекти, пропонувати нетрадиційні способи їх вирішення [9].

Найрозвиненішою суб'єктною формою аналітичної діяльності є аналітичні організації, центри, «фабрики думки». Як пише американський дослідник П. Діксон: «Вони не створюють майже нічого речовинного, окрім паперів. Головний їхній продукт — це теоретичні вишукування, звичайно втілені у формі звітів або досліджень, що являють собою варіанти різних заходів, оцінки, проекти, теорії, рекомендації, попередження, перспективні плани, статистичні зведення, прогнози, описи методів, тести, аналізи або просто нові ідеї» [4, с. 42].

Реалізується аналітична діяльність аналітичними центрами, а також відділами аналітики в організаціях, які задовольняють потреби організації в значних обсягах спеціалізованої аналітичної інформації. Аналітики — консультанти зі сторони виконують, зазвичай, найскладніші завдання, пов'язані з виробленням програм антикризової діяльності, модернізації організації, її досліджень. Значну роль відіграє аналітична діяльність самого керівника та його команди.

Таким чином, аналітика являє собою соціальне явище, що швидко розвивається, для якого характерні деякі закономірності. Найважливішою серед них є інституціоналізація аналітичної діяльності, яка стає поширеним і впливовим видом соціально-економічної діяльності, що основується на цінностях, нормах і стандартах, які формуються в суспільстві.

Слід відзначити особливу грань соціалізації аналітики, що є феноменом «масової аналітики». У різних ЗМІ (телебачення, традиційна й електронна періодика) сформувалися інформаційно-аналітичні рубрики, передачі, жанри. Адресна експертиза актуальних подій і тенденцій вітчизняної та світової політики, економіки, соціальних, екологічних та інших проблем потіснила суто інформаційні жанри ЗМІ, посіла певне місце в діапазоні інформаційних потреб пересічних громадян.

Фундаментальні причини цього феномену є очевидними: ускладнення інформаційного контексту повсякденного буття; залежність пересічного громадянина від глобальних, національних, регіональних процесів; інформаційна залученість його до світових подій (поінформованість, обізнаність

як синоніми причетності, як ефект співучасті). Усе це сприяло виникненню інтересу до аналітики, що виконує стосовно