пов'язаний із горизонтальним вирівнюванням фінансового потенціалу різних земель. 75 відсотків тієї частини податку на додану вартість, що належить землям, розподіляються між ними пропорційно чисельності населення, а також відповідно до економічної та демографічної ситуації. Інші 25 відсотків податку спрямовуються у Фонд фінансового вирівнювання земель. За рахунок коштів цього фонду економічно слабкі землі отримують додаткові субсидії. Критерієм для надання коштів із Фонду вирівнювання є обсяг доходів земель та общин, розміщених на їхніх територіях, на душу населення.
Для надання коштів із Фонду вирівнювання розраховується два показники. Один — фінансові можливості землі. Він є сумою податкових надходжень до бюджету землі плюс 50 відсотків надходжень до бюджетів общин, котрі входять до складу цієї землі, від найбільш великих податків. Інший показник — так звані нормативні доходи землі. Він розраховується як сума найбільших податків, що надходять до бюджетів усіх земель і всіх общин (у цілому по ФРН), яку поділено на чисельність населення ФРН і помножено на чисельність кожної окремо взятої землі. Допомогу отримують ті землі, в яких фінансові можливості становлять менше 95 відсотків від так званих нормативних доходів землі.
На потреби додаткового фінансового вирівнювання "бідних" земель використовується також два відсотки податку на додану вартість, який надходить до федерального бюджету.
Крім указаного Фонду фінансового вирівнювання, в Німеччині створено Фонд німецької єдності — спеціальну фінансову інституцію для вирівнювання фінансового потенціалу східних земель, котрі входили до складу колишньої Німецької Демократичної Республіки. Фонд утворено у травні 1990 року. Кошти Фонду формуються за рахунок внесків із федерального бюджету і бюджетів земель та інших джерел. У зв'язку з цим із метою збільшення доходів федерального і земельного бюджетів уряд збільшив окремі податки, запровадив спеціальну надбавку солідарності до прибуткового і корпораційного податків. За рахунок коштів Фонду східні землі отримують систематичну фінансову допомогу на потреби соціально-економічного розвитку.
За 1990—1994 роки з Фонду виплачено 160,7 млрд німецьких марок. З них 49,6 млрд — за рахунок бюджету федерації, 16,1 млрд — за рахунок бюджетів земель. 95 млрд марок мобілізовано за рахунок позик на ринку капіталів, що обслуговуються і сплачуються федерацією та старими землями на паритетних засадах.
понія: Ще одна модель фінансового вирівнювання застосовується в Японії. З цією системою тут створено спеціальну інституцію – Фонд фінансового вирівнювання. Формується вона у складі бюджету центрального уряду. Кошти використовуються для вирівнювання фінансового потенціалу префектур.
З метою визначення територій, які мають право на отримання коштів із Фонду вирівнювання, розраховуються бюджети так званих стандартних територій. Стандартною вважається префектура з чисельністю населення 1,7 млн осіб і площею 6900 км2 та муніципалітет із такими показниками: 100 тис. осіб і 160 км2. Бюджетна діяльність місцевих органів ділиться на 6 категорій: охорона громадського порядку, громадські роботи, освіта, соціальне забезпечення, сприяння ринку зайнятості та розвитку промисловості й економіки. Для кожної категорії визначається одиниця виміру витрат і загальні витрати. Сума витрат за всіма категоріями діяльності дає показник базових фінансових потреб стандартної території. Базові фінансові потреби стандартної території коригуються на коефіцієнти модифікацій для визначення базових фінансових потреб реальних територіальних органів влади. Використовується ціла система коефіцієнтів модифікацій.
По-перше, це так звані видові коефіцієнти. Вони розраховуються на основі одиниці витрат на утримання кожної галузі, наприклад, на одного учня середньої та вищої школи, на одного учня академічного, технічного чи сільськогосподарського навчального закладу і т. ін.
Друге. Коефіцієнт економії на масштабах. Застосовується, коли розширення обсягів бюджетної діяльності веде до зниження окремих складових витрат.
Третє. Коефіцієнт щільності населення. Враховує збільшення видатків залежно від щільності населення.
етверте. Спеціальні коефіцієнти, які коригують соціально-економічні, інституційні та інші відмінності окремих територій.
П'яте. Зонально-кліматичні коефіцієнти. Коригують витрати територій з холодним кліматом.
Шосте. Демографічні коефіцієнти. Застосовуються для територій з високими темпами зростання чисельності населення.
Сьоме. Буферні коефіцієнти. Передбачають різке зменшення обсягів фінансування в разі падіння показника, що вимірюється, наприклад чисельності населення.
Восьме. Коефіцієнти бюджетної доходності територій.
Після розрахунку витрат за окремою категорією з урахуванням коефіцієнтів модифікацій визначаються сумарні базові фінансові потреби кожної реальної території.
Базові фінансові потреби, розраховані в такий спосіб, є основою для наділення територій базовими доходами. Префектурам за рахунок Фонду вирівнювання гарантується базовий дохід в обсязі 80 відсотків, а муніципалітетам — в обсязі 75 відсотків від їхніх базових фінансових потреб.
Фонд формується за рахунок відрахувань 32 відсотків надходжень особистого прибуткового податку, податку на прибуток корпорацій та акцизу на алкогольні напої, за рахунок 24 відсотків надходжень податку на товари і послуги, 25 відсотків надходжень від акцизу на тютюнові вироби.