Для завершення та захисту дисертації особам, які раніше не навчалися в аспірантурі і не перебували в докторантурі, може надаватися творча відпустка терміном до трьох місяців для роботи над кандидатською і терміном до шести місяців — для роботи над докторською дисертацією.

Для отримання творчої відпустки здобувач повинен зро-бити наукову доповідь на засіданні кафедри (відділу, лабора-торії), при якій він планує завершити дослідження. На основі мотивованого висновку кафедри (відділу, лабораторії) вчена рада вищого навчального закладу (наукової установи, органі-зації) приймає рішення про надання відпустки.

Претендент на здобуття наукового ступеня доктора наук у період творчої відпустки повинен захистити дисертацію або подати її до захисту в спеціалізовану вчену раду.

Здобувачі наукового ступеня кандидата наук прикріплю-ються до певного ВНЗ або наукової установи, що мають аспі-рантуру з відповідних спеціальностей, для поглибленого тео-ретичного вивчення спеціальних дисциплін, іноземної мови та філософії, а також підготовки і захисту кандидатських дисертацій терміном до п'яти років, а лише з метою скла-дання кандидатських іспитів — до двох років.

Для прикріплення до ВНЗ (наукової установи, організації) з метою написання кандидатської дисертації здобувач подає на ім'я керівника заяву з доданням списку опублікованих наукових праць і винаходів, копію диплома про вищу осві-ту і кваліфікацію спеціаліста, магістра. Для підготовки і скла-дання кандидатських іспитів здобувач подає тільки заяву.

Науковим керівником здобувачів призначаються, як пра-вило, доктори наук або професори. У разі, коли претендент прикріплюється на 2 роки тільки для підготовки і складання кандидатських іспитів, науковий керівник не призначається.

Здобувачі протягом місяця після прикріплення до вищо-го навчального закладу (наукової установи) подають на ка федру (у відділ, лабораторію) на затвердження погоджений з науковим керівником індивідуальний план роботи. Теми дисертацій здобувачів після погодження на кафедрі затверджу-ються вченою радою установи.

Претенденти складають за місцем прикріплення канди-датські іспити відповідно до програми підготовки зі спеціальної дисципліни, іноземної мови та філософії, а також інші іспити за рішенням вченої ради з урахуванням профілю підготовки.

Здобувачі, які склали відповідні іспити і виконали індиві-дуальний план, допускаються до захисту дисертації на здо-буття наукового ступеня кандидата наук.

Головним нормативним документом державного регулю-вання процесу атестації наукових кадрів вищої кваліфікації є "Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань", затверджений Кабінетом Міністрів України 28 червня 1997 року за № 644. До постанови було внесено зміни і доповнення відповідними постановами уряду від 5 серпня 1998 р. за № 1241 та від 22 липня 1999 р. за № 1336.

Цей документ визначає порядок присудження наукових ступенів доктора і кандидата наук та присвоєння вче-них звань професора, доцента і старшого наукового спів-робітника.

Структурно він складається з семи розділів:

1. Загальні принципи.

2. Присудження наукових ступенів.

3. Присвоєння вчених звань.

4. Переатестація та нострифікація.

5. Оформлення і видача дипломів та атестатів.

6. Позбавлення наукових ступенів і вчених звань.

7. Розгляд апеляцій.

Відповідно до цього документа наукові ступені доктора і кандидата наук присуджують, а вчені звання професора, доцента і старшого наукового співробітника присвоюють особам, які мають вищу освіту, глибокі фахові знання і значні досягнення в певній галузі науки, у педагогічній діяль-ності.

Право присудження наукових ступенів доктора і канди-дата наук, а також присвоєння вченого звання старшого нау-кового співробітника надано ВАК України. До компетенції Міністерства освіти і науки України належать питання при-своєння вчених звань професора і доцента.

Документом, що засвідчує присудження наукового ступе-ня, є диплом, а присвоєння вченого звання — атестат дер-жавного зразка. Дипломи доктора, кандидата наук і атестат

старшого наукового співробітника видає ВАК, а атестат про-фесора і доцента — Міністерство освіти і науки.

Згідно з "Порядком присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань" дипломи докторів та кандидатів наук, атестати професорів, доцентів, старших наукових співро-бітників, видані атестаційними органами СРСР і Російської Федерації за результатами захистів дисертацій або рішень вчених рад до 1 вересня 1992 року, в Україні визнаються дійсними. Наукові і науково-педагогічні працівники — гро-мадяни України, які отримали науковий ступінь чи вчене звання в інших країнах пізніше зазначеного терміну, підля-гають переатестації або нострифікації дипломів та атестатів.

Наукові ступені доктора та кандидата наук на підставі прилюдного захисту дисертації присуджують спеціалізовані вчені ради.

В Україні створено відповідну мережу спеціалізованих вчених рад із захисту кандидатських і докторських дисер-тацій відповідно до нової номенклатури спеціальностей та з урахуванням інтересів регіонів. У 1999 р. в Україні діяло понад 500 спеціалізованих вчених рад (381 докторська рада та 139 кандидатських).

Спеціалізовані вчені ради створюються та підпорядкову-ються ВАК України у відомих своїми науковими досягнення-ми навчальних закладах III—IV рівнів акредитації, науково-технічних, науково-дослідних установах та інших організаці-ях, що проводять фундаментальні та прикладні наукові дослі-дження та мають авторитетних учених, які проводять науко-ву та науково-педагогічну роботу. До складу спецрад можуть залучатися фахівці з науковим ступенем за профілем ради, що працюють в інших наукових установах або вищих навчаль-них закладах. Кожній спецраді при її організації надається шифр і затверджуються номери спеціальностей наукових пра-цівників, за якими рада може організувати захист дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата чи доктора наук.

Ради несуть відповідальність за обґрунтованість прийня-тих ними рішень і покликані забезпечувати високий рівень вимог під час проведення атестації. Головою спеціалізованої вченої ради призначається провідний учений, доктор наук, фахівець за профілем ради і, як правило, штатний працівник організації, в якій створено раду.

Підготовлена і попередньо апробована дисертація подається для прилюдного захисту до спеціалізованої вченої ради.

З метою поглибленого аналізу дисертації спецрадою при-значаються офіційні опоненти: при захисті докторської ди сертації — три доктори наук