Сигнали в системі РІСДБ записуються на магнітну стрічку в цифровому виді. Узгодження в часі окремих вибірок контролюється мазерним годинником, що виключає залежність синхронізації від механічних факторів, таких як стабільність швидкості протягання стрічки. Коли на початку 60-х років ввійшла в лад перша система РІСДБ, у ній використовувалися звичайні магнітні стрічки для ЕОМ, так що швидкість запису даних була обмежена декількома сотнями кілобіт у секунду. В даний час для цих цілей використовуються модифіковані побутові касетні відеомагнітофони, запис на який виробляється зі швидкістю 4 Мбіт/с. Ця нова система, що одержала назву «Марко II», забезпечує 4 год. безупинного запису сигналу із шириною смуги частот 2 Мгц на одну касету. Такими системами запису оснащені більш 25 радіотелескопів в усьому світі. Більш нова система «Марко III» розроблена на засоби НАСА в обсерваторії «Хайстек» Массачусетського технологічного інституту. У ній застосовується пристрій запису з приводом, що забезпечує швидкість запису до 224 Мбіт/с у смузі частот 112 Мгц; при такій швидкості запису витрата стрічки складає 10 000 футів (більш 3 км) за 6 хв.

Для забезпечення необхідної чутливості до слабкого випромінювання небесних джерел радіовипромінювання ширина смуги частот РІСДБ повинна бути не менше 100 Мгц. При цьому витрата стрічки не повинна бути надмірною. Обсерваторія «Хайстек» розробила нову записуючу систему для РІСДБ із 512 доріжками і швидкістю запису 256 Мбіт/с, але споживаючу менше стрічки, ніж «Марко III». На одну котушку із стрічкою шириною 16 дюймів (40,64 мм) і довжиною 8 км можна вести запис протягом більш 12 год. і записати порядку 7 трильйонів біт даних (приблизно такий обсяг інформації міститься у всіх номерах щоденної газети за 1000 років видання).

Щодня дані, одержувані з однієї антени, будуть записуватися на дві такі котушки, на літаках котушки доставлять у центр управління, де їх прокрутять і записані на них дані «зчленують» з даними з інших антен. Передбачено можливість одночасного відтворення записів з 20 котушок, так що дані з інших радіотелескопів, що не входять у систему РІСДБ, також можуть використовуватися для підвищення чутливості поліпшення роздільної здатності системи. Але навіть при безлічі базових ліній у загальній сукупності даних можуть міститися пробіли, обумовлені наявністю бічних пелюстків у діаграми спрямованості антени, що принесуть перекручування у формовані комп'ютером зображення. Однак це явище добре відоме, воно може бути враховане в алгоритмі, і його негативний вплив на точність одержуваного зображення можна звести нанівець. Причиною більш серйозних помилок можуть виявитися непередбачені явища в земній атмосфері, але маються алгоритми для обліку і таких явищ.

Струмені й еволюція зірок. РІСДБ дозволить одержувати високоякісні радіозображення з роздільністю кілька десятитисячних секунди дуги, що еквівалентно куту, під яким горошина в Сан-Франциско видна із Нью-Йорка. В астрономічних масштабах це відповідає здатності виявляти об'єкти діаметром 100 млн. миль (160 млн. км) у будь-якій точці нашої Галактики чи об'єкти діаметром кілька світлових років у самих віддалених місцях космічного простору. Серед першочергових об'єктів спостереження будуть ядра галактик і квазарів – найбільш могутні з відомих у Вселеній радіоджерел.

Спеціалізовані мережі радіоінтерферометрів з наддовгою базою вже дозволили радіоастрономам «заглянути» у внутрішні області квазарів і активних ядер галактик, що випускають вузькі струмені плазми. Ці високоенергетичні явища відносяться до найбільш загадковим у сучасній астрономії. Згустки плазми викидаються зі швидкостями, близькими до швидкості світла, і створюють ряд чудових релятивістських ефектів. По-перше, випромінювання виявляється сфальцьованим у вузький промінь уздовж напрямку руху. Якщо об'єкт рухається убік спостерігача по напрямку, близькому до променя зору, то відносно слабке ядро галактики може показатися не менш яскравим, ніж квазар. Астрономи сперечаються, чи не порозумівається підвищена яскравість квазарів саме цим ефектом

Ще більш чудовим наслідком релятивістського руху є ілюзія, начебто згустки плазми рухаються зі швидкістю, що перевищує швидкість світла. Вона виникає внаслідок руху об'єкта в напрямку до спостерігача з настільки великою швидкістю, що він майже доганяє власне випромінювання, і якщо рух продовжується сотні років, то випромінювання, що випускається з інтервалами в сотні років, досягне спостерігача з проміжками усього в кілька років. При спостереженні з Землі довжина шляхи може показатися cкороченою до декількох десятків світлового року, що створює ілюзію, начебто об'єкт за кілька років пролетів відстань, рівна декільком десяткам світлових років. Це явище одержало назву «надсвітового» руху і часто спостерігається при викиді згустку плазми з ядра квазара. Вважається, що такі викиди відбуваються кожні кілька років, і існує думка, що це явище породжується масивною чорною дірою. Висока роздільна здатність РІСДБ дозволить астрономам ретельніше досліджувати процес утворення струменів.

У більш близькому космосі астрономи вивчають об'єкти нашої Галактики, намагаючись зрозуміти життєвий цикл зірок: як вони народжуються і як умирають. І тут РІСДБ може надати чималу допомогу дослідникам у розумінні явищ, зв'язаних із зоряною активністю, що неможливо зробити за допомогою звичайних радіотелескопів. Особливо великий інтерес представляє інтенсивне мікрохвильове випромінювання космічних мазерів на основі гідроксилу (ВІН) і водяної пари, виявлених у газових оболонках дуже молодих зірок, а також у пилових хмарах навколо старіючих червоних гігантів.

Ці космічні квантові генератори, що відносяться до самих яскравих небесних джерел мікрохвильового діапазону, випускають випромінювання, коли молекули чи