Народитися знову

Передмова

Я хочу розповісти про те, як змінюючи себе, позбутися хвороби.

Мені довелося перенести три онкооперації в Київському інституті онкології. Склалися проблеми і в особистому житті. Звичайно, спочатку, як більшість людей, я зверталася до екстрасенсів, ворожок, шукаючи рятунку. Потім подруга запропонувала піти з нею до церкви. Я молилася по кілька годин на день, відвідувала монастирі та оздоровчі служби Божі, багато читала духовної та наукової літератури, дотримувалася різноманітних дієт. Змінилися мої погляди на життя, зникла хвороба, хоч намічалася четверта операція, влаштувалося моє особисте життя. Все змінилося.

В цьому перевтіленні мені допомогли праці С.М. Лазарева, Отця Силуана, майстра Ошо, Луїзи Хей, В. Мегре.

Можливо, комусь знадобляться мої записи.

Галина Бритвак

Чого прагне людина? Що найбільше необхідно кожному з нас?

Скільки людей, стільки й бажань, і немає їм кінця. Здається, досягнувши чогось в житті, відчуєш полегшення, душевну рівновагу, смак життя. Але так не стається, ніколи не приходить така хвилина, щоб ми могли з впевненістю сказати: “Я найщасливіша людина, мені найбільше поталанило в житті!” А це, напевно, тому що жоден з нас насправді не відає, чого йому треба. Тоді хто ж знає, яке призначення людини, її буття.

Кожен з нас неповторний, кожен є частинкою, клітиною єдиного організму, який називається Всесвітом. “Всі ми члени Тіла Христового” – за свідченням Біблії. І як тільки одна клітина організму не виконує свою функцію, реагує весь організм. Яке це зрозуміти відносно людини? Коли ми починаємо протестувати, осуджувати, виявляти свою гординю, показувати зверхність, нам дається хвороба, перша ознака того, що робимо щось не так, що треба змінити себе, свій спосіб життя. Ми бажаємо досягти всіх земних благ. І чим більше захочемо їх мати, тим менше одержимо. Тому що головна мета – накопичення любові в душі кожної людини “Людина – це спочатку Бог і любов, потім душа, наповнена любов’ю потім дух і тільки потому тіло – якщо це усвідомити, то наша залежність від навколишнього світу зменшиться, ми навчимося бути щасливими не дивлячись ні на що”, - пише С.М. Лазарєв.

В цьому світі все досконале, все ідеальне. Сонце однаково огріває теплом і добрих, і злих. Земля годує всіх. Народжується день, народжується квітка, народжується людина... Любов Творця до найдосконалішого свого творіння – людини настільки велика, “що ми самі себе не можемо так любити: але душа з сумом думає, що Господь забув її і що навіть і дивитися на неї не хоче, і вона страждає і томиться. Але не так, браття. Господь нас без кінця любить і дає нам благодать Святого Духа, і втішає нас. Господь не хоче, що б душа була в смутку і непорозумінні про своє спасіння. Міцно вір, що ми страждаємо лише до того часу, поки не упокоримося, а лише упокоримося, так і кінець стражданням, бо Дух Божий за покору повідомляє душі, що вона врятована”, - писав схимонах Отець Силуан. Що значить упокорити себе? Гордість – найбільший гріх. Ми повинні пам’ятати, що немає між нами ні гірших, ні ліпших. Ніхто не вартує більше, ніж кожен зокрема. Перед Богом всі ми єдині: і ті, що живуть в казкових котеджах та їздять на мерседесах, і ті, що просять на вулиці милостиню. “Бог призиває всіх, але не всі чують його. Ті, що навернулися до Бога, суворо випробовуються, і ступінь суворості випробування виміряється Богом із ступенем вірності і відданості Йому. Люблячий Бога проходить через такі страждання, яких не маючий глибокої віри в Бога не витримує і захворює душевно. З глибокої віри і любові народжується велика мужність, яка рятує людину від захворювання при зустрічі із світом злих духів. Люблячий Бога знає ці страждання, але не дивлячись на досвід таких страждань, залишається не тільки нормальним, тобто не лише зберігає здатність самовладання, здатність логічного і морального самоконтролю і всього того, що може бути ознакою нормальності, але і досягає незрівнянно більшої глибини і тонкості всіх цих здібностей, ніж це спостерігається у середньої людини” – писав Отець Силуан.

Тільки глибока віра і щира молитва дають нам сили. Молитва – це розмова з Богом. Всі ми грішні і лише через молитву, покаяння приходить очищення душі, її навернення до Бога. Господь терпеливий, Він чекає на кожного грішника, кожного хоче врятувати. Ми звертаємось за допомогою до друзів, знайомих, наперед знаючи, хто і чим нам може допомогти. Чому ж забуваємо, що в житті нічого не стається випадково, що все є тільки наслідком наших поганих думок, вчинків. Чим агресивніше ми будемо відноситися до своїх ворогів, тим більше будемо страждати, якщо ж без злоби в душі, відпустимо все на Божу волю, несподівано проблема вирішиться без ускладнень.

Творець не може розмовляти з кожним зокрема, тому в житті трапляються різноманітні ситуації, що стають нам уроками для розуміння цього світу. Якщо, наприклад, хтось образив вас, вилаяв, наговорив таке, що вам не сподобалося, значить з вами щось не так, і треба, не ображаючись, заспокоїтись, подякувати Богу за цей урок. Вороги – лікарі нашої душі, тому біблійна заповідь: “Любіть ворогів своїх” допомагає очистити душу, хоч нам це важко зрозуміти. Старець Силуан писав: “Навіть люди, що приймають душею заповідь Христа про любов до ворогів, - в житті її не здійснюють. Чому? Перш за все