Отже, все в житті нам дарується, бо безмірна Божа любов до людини. Молитвою ми пізнаємо цю любов, одержуємо благодатну допомогу і душевну радість. Кожен день – подарунок для нас. Зупиніть думку, що летить вперед, відволікаючи вас від цієї неповторної миті. Все, що станеться сьогодні, ніколи більше не повториться. Живіть зараз і сьогодні. Подякуйте Богові за щастя жити, попросіть сили витримати випробування цього дня, подякуйте за все, що сталося і станеться, приймайте це як дане Богом, і тоді після чогось неприємного неодмінно прийде радість. Бо всі неприємності лише сходинки, що допомагають нам накопичувати любов, лікувати душу... Змирися і будь радий тому, що тобі дарується, і тоді будеш жити з Богом”, - говорить старець Силуан.

Не треба заздрити тим, що мають більше земних благ, ніж ви. Кожному дається те, що необхідно саме йому, а не комусь іншому, кожному дається свій шлях до Бога. І хто знає, кому легше знайти цей шлях: багатому чи нужденному, адже все в світі змінне. Радійте за всіх, кому добре, допомагайте, якщо ви в змозі, співчувайте, порадьте, захистіть.

В кожній людині Божественне начало, а потім земне. Все, що людина одержує на землі, тлінне, віча лише душа. Любіть Бога понад усе, бо з Богом ми пізнаємо життя вічне, а земне дається для тимчасового користування.

Прикро, коли в сім’ї непорозуміння, зрада, нестаток. Значить є над чим задуматись, щось усвідомити. Пам’ятайте: все погане, що сталося з вами, - найкращі ліки для вашої душі. Неможливо людину любити більше від Бога, бо, що ми поставимо вище Творця, в нас забереться. Все змінне, єдиний тільки Бог. Сім’я нам теж дарується, щоб пройти земний шлях. І коли ми її поставимо вище Бога, почнуться проблеми. Треба любити сім’ю, але ця любов має йти через подяку до Бога, любити в людині Божественне, не намагаючись когось змінити, сприймаючи кожного таким, як є, не осуджуючи, розуміючи, що кожен має своє вище призначення, свій шлях, свої випробування. Розбилася сім’я – важко, але ліки теж бувають гіркими. Кожен кінець чогось одночасно є початком іншого. Життя завжди цікаве, на кожному його етапі.

Як зрозуміти, чи любимо ми Бога? Якщо я люблю Бога, то я все навкруг буду любити, і ніщо не поставлю вище. Любов до всього світу і людей – знак, що я Бога люблю більше всього.

С.М. Лазарєв пише: “Ми молимося не для того, щоб більше одержати людського щастя, а навпаки – для того, щоб відрішитися від нього, зменшити залежність і відчути, що є щастя більш високе і більш довговічне ніж будь-які людські цінності. Людина починає так молитися і я бачу, як вона перемагає хворобу. Вірогідно, вона теж не встигла прочитати всі священні книги і всі наукові праці. Страх перед майбутнім, страх перед смертю, невпевненість в своїх силах заважають людині на шляху до виздоровлення. Відкиньте сумнів про свої сили. Ваші сили визначаються Вашим бажанням. Якщо у Вас велике бажання змінитися, ви переможете хворобу. Перестань те боятися майбутнього. Через страх, жаль, незадоволення витікає дуже багато енергії. А вам вона потрібна зараз для того, щоб працювати над собою. Не бійтеся своєї смерті. Ваше “я”, котре зв’язано з Вашим тілом, не є єдиним. Ваше вище, істинне “я” знаходиться за межами часу. Воно вічне і перебуває в Богові і в любові. Якщо кількість любові в душі менша, ніж раптове щастя, підвищена залежність від людських цінностей розбиває душу і вбиває тіло дуже скоро. Ми не знаємо, що щастя убиває швидше ніж нещастя. Ідеологія, світогляд і характер людства в теперішній час, судячи по всьому, не дають можливість кожній людині накопичити в душі кількість любові, що дозволяє не залежати від того масштабу людських благ, які чекають людство в найближчому майбутньому. І наскільки більше кожен з нас докладає зусиль для того, щоб привести в порядок свою душу, настільки тим самим допомагає всьому людству в подоланні майбутніх епідемій, хвороб і війн.

Бог є любов, людина є свідомість. Весь Всесвіт – це форма свідомості, часу і матерії. Свідомість розділює світ на праве і ліве, світле і темне, возвишене і найнижче. Істинна любов не порівнює, не оцінює і не критикує по простій причині: вона за межами простору і часу. В ній все єдине: і прекрасне і найгірше, і добро і зло. Агресія з’являється, коли є можливість порівняти і оцінити ситуації. Порівняння можливе при наявності простору і часу. І якщо людина хоче жити ідеалами благородства, чистоти, хоче бачити світ лише прекрасним, то вона живе уже не любов’ю, а розумом, свідомістю. Чим сильніше людина обожнює добро, тим сильніше вона ненавидить зло. Чим сильніше ми молимося на добро, тим швидше воно стає злом. Жінка закохується в чоловіка і малює його образ лише світлими фарбами. І чим більше вона захоплюється його духовністю, благородством і красою, тим більше високомірності і презирства відчуває до інших мужчин, в котрих вона бачить низьке, недосконале. Чим більше вона захоплюється цінностями розуму, тим більше вони витісняють любов з її душі. Найменший недолік в коханій людині викликає роздратованість