Існує третій шлях, яким в Україні намагаються вирішувати цю проблему. Це створення додаткових робочих місць для молоді адміністративно-вольовими рішеннями місцевих органів виконавчої влади. Але намагання без фiнансової компенсації збиткiв нав’язати керiвництву недержавних пiдприємств низькоквалiфiковану, досить часто низькопродуктивну робочу силу суперечать логіці здійснюваних в Україні ринкових реформ. Тому цей шлях малоефективний і безперспективний.

Суспiльно-економiчний стан держави, на жаль, не дозволяє повною мiрою реалiзувати Закон України “Про сприяння соцiальному становленню та розвитку молодi в Українi”. I не лише вiдсутнiсть коштiв лежить в основi зазначеної проблеми, а, в першу чергу, вiдсутнiсть або недосконалість нормативної бази для реалізації положень, задекларованих вищезгаданим Законом. Наприклад, щодо пiльгового оподаткування та пiльгового кредитування молодiжних пiдприємств. Реалiзацiя відповідних статей Закону могла б вiдчутно фiнансово забезпечити органiзацiю роботи щодо здійснення державної молодiжної полiтики в частині зайнятості та працевлаштування.

Практика здійснення РДМП, зокрема на Черкащині, свідчить, що однією з форм особисто і суспільно-корисної трудової зайнятості юнаків і дівчат можуть стати молодіжні підприємства. Їх розвиток в області започатковано рішенням обласної ради народних депутатів від 28 квітня 1994 р. “Про розвиток молодіжного підприємництва та організацію праці підлітків”, яким було затверджено положення про цей тип підприємства, а також пільги, які їм можуть надавати місцеві органи влади. За цим положенням статус “молодіжного” надавався підприємствам, зареєстрованим відповідно до Закону України “Про підприємництво”, незалежно від форми власності, де працює не менше 80% молодих людей віком до 28 років, і спеціалізованим підприємствам, у яких, за їхніми статутами, використовується дитяча праця. Місцевими радами народних депутатів можуть встановлюватися пільги щодо організації роботи молодіжних підприємств, оподаткування їхнього прибутку (пільги - в межах сум, що зараховуються до місцевих бюджетів). Вони можуть користуватися пільгами як громадські організації при:

- користуванні телефонним зв“язком;

- укладанні договорів на оренду виробничих та службових приміщень;

- користуванні комунальними послугами (водопостачання, електроенергія, опалення).

Рішенням також передбачалося, що статус “молодіжного” може надаватися підприємству на термін не більше 3-х років з часу реєстрації, крім спеціалізованих підприємств, в яких, згідно з їхніми статутами, використовується дитяча праця.

У 1994-1995 рр. у Черкасах функціонувало унікальне молодіжне підприємство «ІНЕД», де було зайнято близько 90 підлітків. Їхня середня заробітна плата на початок 1995 р. становила від 0,5 до 1,5 млн. крб. Підприємство було рентабельним. Очевидно, що такий вид вторинної зайнятості молоді корисніший, ніж широко розповсюджена серед підлітків нерегламентована зайнятість, пов`язана з миттям, наприклад, приватних автомобілів чи продажем газет і т.п19.

Дослідження молодіжної політики в регіонах свідчать, що розвиток молодіжних підприємств на місцях фактично призупинено. У Черкаській області за час дії згадуваної постанови обласної ради народних депутатів статус молодіжного отримали лише два підприємства, хоча база для цього на Черкащині, та й в Україні в цілому досить значна. У першу чергу, це виробничий потенціал професійних навчально-виховних закладів, загальноосвітніх шкіл. Але процес створення молодіжних підприємств гальмується двома чинниками:

- по-перше, державні органи освіти не завжди схвалюють комерційну діяльність навчально-виховних закладів;

- по-друге, пільги щодо діяльності молодіжних підприємств надають лише місцеві органи влади. А їхні можливості, як правило, досить обмежені і суттєво не впливають на діяльність молодіжних підприємств.

Важливим та дiєвим напрямом у вирiшеннi проблеми молодiжної зайнятостi є розвиток структури та органiзацiї оплачуваних громадських робiт. Певний досвід організації громадських робіт для молодих людей через фонди фінансування громадської праці молоді накопичено в Донецькій, Запорізькій, Рівненській, Черкаській та інших областях. Цей досвід, зокрема, свідчить, що діяльність зазначених фондів обмежена періодом літніх канікул учнівської молоді і вказує на необхідність організації роботи фондів протягом року, що надало б можливість молодим людям без відриву від навчання заробляти кошти для власних потреб20. Оскiльки створення громадських оплачуваних робочих мiсць значною мiрою пов’язане з пiдприємствами, установами комунальної власностi, то оплата за виконання роботи невисока i рiдко задовiльняє безробiтного. Проте для студентської та учнiвської молоді такі робочі місця досить привабливі.

Проблема працевлаштування учнівської молоді в канікулярний та позашкільний час залишається однією з суспільно важливих і складних при вирішенні. Відповідно до чинного законодавства ця категорія молоді вважається зайнятою і не може претендувати на послуги державних центрів зайнятості, у кращому випадку може отримати там тимчасову непрестижну й низькооплачувану роботу, яка учнів цікавить далеко не завжди. Логічним виходом із ситуації, що склалася, є створення бюро (агентств) з працевлаштування учнівської молоді, основним завданням яких було б комплектування й працевлаштування організованих груп учнів на період літніх канікул, працевлаштування молодих людей у позаурочний час і надання допомоги в організації самозайнятості юнаків та дівчат. На шляху до створення таких бюро (агентств) існує ряд відомчих застережень, застосовувати які доцільно до комерційних агентств; згадані застереження перешкоджають розвитку цих молодіжних структур агентств, позбавляють їх перспектив.

Комплексні регіональні молодіжні програми передбачають заходи щодо підвищення рівня трудової зайнятості учнівської та студентської молоді у вільний від навчання час. Так, на Черкащині до обласної комплексної програми “Молодь” було включено ряд заходів щодо вторинної зайнятості учнівської та студентської молоді. З метою координації цієї роботи в містах та районах області облдержадміністрація щорічно приймає рішення стосовно працевлаштування молоді. Їх підготовку здійснює управління у справах молоді. Наприклад, рішення облдержадміністрації від 18 квітня
1995 р. “Про заходи щодо працевлаштування учнівської та студентської молоді у 1995 р.” пропонує такий порядок забезпечення зайнятості молоді:

1. Райдержадміністраціям і виконкомам міських рад народних депутатів запропоновано:

- зробити аналіз можливостей працевлаштування учнівської та