11 Досвід розробки та здійсненя регіональної молодіжної політики: основні проблеми та шляхи їх подолання:(Наук. звіт)/УкрНДІ проблем молоді; Керівник теми Я.В. Немирівський. - № ДР 01964001545. - К., 1996.- С.23.

12 Організоційно-нормативне забезпечення та досвід реалізації молодіжної політики на регіональному рівні. -С.30-31, 48-49; Досвід розробки та здійсненя регіональної молодіжної політики: основні проблеми та шляхи їх подолання.- С.7,10; Особенности формирования и реализации молодежной политики на региональном уровне. - С. 14,17.

13 Досвід розробки та здійсненя регіональної молодіжної політики: основні проблеми та шляхи їх подолання.- С.7.

14 Організоційно-нормативне забезпечення та досвід реалізації молодіжної політики на регіональному рівні.- С. 53.

15 Організаційно-нормативне забезпечення та досвід реалізації молодіжної політики на регіональному рівні. - С.50-54. Досвід розробки та здійснення регіональної молодіжної політики: основні проблеми та шляхи їх подолання. - С.11-12.

16 Молодіжний рух в Україні: довідник. Ч.І. - К.: АТ “Видавництво “Столиця”, 1998. - С.14.

Концепції державної молодіжної політики в Україні 

Неможливо не погодитися з твердженням В. К. Криворученка про те, що в державі повинен бути стрижень державної молодіжної політики, який пронизує всі її структури. Цей “стрижень”, вважає він, мають становити, по-перше, визначені на загальнонаціональному рівні основні цілі, завдання, напрями державної молодіжної політики (в цьому плані “Основні напрями державної молодіжної політики”, що були прийняті на той час, відіграють роль загальнонаціонального, загальнодержавного “стрижня”); по-друге, гарантовані державою, в цілому, права і можливості для молоді. У Росії на основі цього рівня державної молодіжної політики всі федеральні державні органи розробляють і здійснюють свою політику, що більшою мірою виражається в конкретних діях, нормах, критеріях1. Для України роль такого “стрижня” державної молодіжної політики відіграє Декларація “Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” (1992 р.) та Закони України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” (1993 р.) і “Про молодіжні та дитячі громадські організації” (1998 р.).

Варто наголосити, що стрижневими вони є не лише для центральних органів державної влади, а й для регіональних суб’єктів молодіжної політики.

На місцях, звичайно, можуть і певні бути відхилення від загального напряму, який визначається ДМП, адже необхідно враховувати місцеву специфіку. Проте сутність політики при цьому не змінюється.

У період розробки концепції державної молодіжної політики в наукових колах та серед практичних працівників дискутувалося багато ідей щодо її реалізації. Кожна з них могла, у випадку прийняття за основу, суттєво і навіть принципово вплинути на провадження державної молодіжної політики взагалі і на регіональному рівні зокрема. На думку деяких дослідників державної молодіжної політики, в Україні найбільш відомі п’ять концепцій молодіжної політики того часу, які ввібрали в себе основні ідеї ДМП. Харківський дослідник Бронза С. Д. подає їхній короткий аналіз2. Звичайно, що з позицій сьогодення кожну з них можна критикувати за внутрішні протиріччя чи недоречності, проте в даному випадку ми хочемо звернути увагу читача на те, що кожна з концепцій могла б мати значний вплив на провадження регіональної державної молодіжної політики.

Перша концепція представлялася проектом Закону України “Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні” від 9.03.1992 р., що був підготовлений Кабінетом Міністрів України на основі постанови Президії Верховної Ради України від 11.06.1991 р.

В основу молодіжної політики Кабінет Міністрів поклав ідею відтворення трудових, інтелектуальних ресурсів суспільства, вихід з кризи традиційних інститутів соціалізації молодої особистості таких як сім’я, школа, система вищої та професійної освіти, зростання ролі молоді в соціально-економічному і політичному житті країни.

Віковий ценз молоді визначався в межах від 15 до 28 років.

Державну молодіжну політику згідно з цією концепцією передбачалося реалізувати через:

а) створення законодавчої бази молодіжної політики;

б) участь молоді в управлінні державою у сфері виробництва, науки та культури;

в) молодіжні структури у виконавчих органах, що створюються на всіх рівнях і забезпечують безпосереднє вирішення молодіжних проблем;

г) створення соціальних служб для молоді, розробку і реалізацію цільових молодіжних програм.

Фінансування молодіжної політики мало забезпечуватися державою, а також кооперуванням ресурсів державних органів, громадських організацій, рухів, фондів. Міністерство у справах молоді, мережа органів державної влади у справах молоді і мережа центрів соціальних служб для молоді, - ці структури, за концепцією, повинні були реалізувати державну молодіжну політику спільно з громадськими і громадсько-політичними молодіжними організаціями.

Друга концепція була запропонована в проекті Закону України “Про соціальну адаптацію і розвиток молоді” від 30.08.1992 р., розробленого Міністерством України у справах молоді і спорту за дорученням Кабінету Міністрів України від 21.06.1992 р.

На думку авторів, цей Закон повинен був окреслити основні напрями державної молодіжної політики в Україні, гарантувати для молодих громадян заповнення прогалин їхнього соціального статусу, обумовленого віком, створення рівних зі всіма іншими громадянами можливостей і умов для реалізації своїх прав і свобод.

Віковий ценз молоді згідно з даною концепцією визначався в межах від 14 до 30 років.

Механізм реалізації концепції державної молодіжної політики передбачав:

а) розробку законодавства про соціальний захист і розвиток молоді, у т.ч. законодавства про молоду сім’ю, про житло та здоров’я тощо;

б) створення системи, що сприяє соціальному становленню молоді - системи соціальних служб;

в) створення мережі громадських організацій і фондів (Палати молодих підприємців України, Українського фонду молодіжної міжнародної співпраці тощо).

Важливим елементом цього механізму мали стати комітети у справах молоді - виконавчі структури в органах державної влади.

Фінансування заходів концепції передбачалося за рахунок республіканського і