За концепцією передбачалося, що розпорядником коштів мають стати державні органи управління у справах молоді на республіканському та місцевому рівнях.

Третя концепція молодіжної політики в Україні була розроблена депутатом Верховної Ради України ХІІ скликання, членом постійної комісії у справах молоді Юрієм Збітнєвим.

В основу цієї концепції покладено такі принципи:

- спадковості поколінь;

- поєднання і розмежування функцій в органах державної влади;

- поєднання загальнонаціональних і територіальних інтересів;

- взаємодії державних органів влади і управління з молодіжними організаціями.

Виходячи з перерахованих принципів, концепція передбачала постійну увагу до молодих людей з боку суспільства, сім’ї і держави від моменту народження до моменту суспільної зрілості (у цьому випадку поняття “суспільна зрілість” розуміється як сукупність реалізованих можливостей особистості на освіту, працю, сім’ю, здоров’я, а не як юридичний термін).

Віковий ценз обмежувався віком 35 років.

Концепція державної молодіжної політики мала б реалізовуватися через такі основні організації і структури:

- Всеукраїнський національний конгрес молоді (ВНКМ) - дорадчий і консультативний орган при Президентові України. ВНКМ мав приймати до розгляду і затверджувати молодіжні програми, призначати і контролювати дирекцію програм, визначати частку державного фінансування;

- Міністерство у справах молоді (обов’язкове окреме Міністерство) повинно було контролювати виконання програм;

- Фонд соціальної адаптації молоді, через який мали реалізовуватися основні програми соціальної адаптації в умовах переходу до ринкової економіки;

- Науково-дослідний інститут у справах молоді мав здійснювати наукові дослідження за програмами зацікавлених організацій і спільно з ними;

- Комісія у справах молоді Верховної Ради України повинна була здійснювати свою діяльність у межах даних їй повноважень.

Концепція передбачала таке фінансування: у розмірі не менше 0,5% від держбюджету і 0,3% від місцевих бюджетів. Розпорядник коштів - ВНКМ.

Концепція містить внутрішні суперечності, тому що, декларуючи розмежування преставницької і виконавської функцій, насправді об’єднує їх.

Четверта концепція молодіжної політики, елементом котрої став Молодіжний парламент України, розроблена в першому наближенні групою делегатів І-го Конгресу молодих політиків України (червень 1992 р.) в основному з Харкова.

Концепція ґрунтувалася на тезі: “держава повинна створювати умови в суспільстві, за яких безперервно відтворювалося б здорове, освічене, численне покоління”. У деяких своїх елементах ця концепція подібна до концепцій
Ю. Збітнєва та Міністерства у справах молоді і спорту.

Віковий ценз молоді визначався в межах від 14 до 35 років.

Основними організаціями, які б реалізовували цю концепцію, мали стати:

- Молодіжний парламент України - орган, що об’єднує всі молодіжні організації та має статус спостерігача у Верховній Раді України і право дорадчого голосу в усіх її комісіях;

- Міністерство у справах молоді (комітети на місцях) - головний виконавчий і контролюючий орган;

- Постійна комісія у справах молоді при Верховній Раді України (парламентська комісія, що мала здійснювати роботу в межах своєї компетенції);

- Науково-дослідний інститут у справах молоді;

- різні фонди і молодіжні організації, що створюються для реалізації конкретних програм.

Концепція передбачала реалізацію молодіжної політики через конкретні програми, що мали б розроблятися Науково-дослідним інститутом у справах молоді на професійному рівні, за напрямами, колегіально визначеними Молодіжним парламентом України.

Ініціаторами розробки програми можуть виступати будь-які молодіжні організації. Виконавець програми визначається на конкурсній основі молодіжним парламентом, комісією Верховної Ради України в справах молоді та Міністерством у справах молоді.

За цією концепцією, основною програмою в період переходу до ринкової економіки є програма соціальної адаптації молоді, що реалізується через спеціально створену систему служб молоді, організацію МЖК “Інтернаціоналізм” та інші організації. Передбачалися також перспективні програми допомоги молодій сім’ї. Фінансування державної молодіжної політики пропонувалося здійснювати з республіканського і місцевих бюджетів у розмірах, які не перевищували б фінансування, існуюче на той час, з урахуванням інфляції. У розподілі коштів мали брати участь Конгрес молодіжного парламенту України, Міністерство у справах молоді й Постійна комісія у справах молоді Верховної Ради України.

П’ята концепція молодіжної політики розроблена Українським національним комітетом молодіжних організацій (УНКМО). Ця концепція в пресі не публікувалася.

В основу концепції покладено принцип превалювання національного відродження над особистістю. Концепція передбачає домінуючу роль УНКМО у всій молодіжній політиці України. За свідченням експертів, які знайомі з концепцією, в ній пропонувалося ліквідувати Постійну комісію Верховної Ради України у справах молоді (ліквідувати чи реорганізувати Міністерство у справах молоді або ж замінити його Виконавчим комітетом УНКМО). УНКМО наділявся правом законодавчої ініціативи, основною виконавською структурою мав стати Виконавчий комітет УНКМО.

Концепція передбачала бюджетне фінансування як певних програм, так і діяльності окремих організацій, розподіл і контроль коштів - через структури УНКМО.

Як бачимо, всі концепції передбачають:

- необхідність створення державних виконавчих органів чи інших структур для здійснення державної молодіжної політики;

- в основному державне фінансування;

- державна молодіжна політика повинна бути розрахована на всю молодь і на її активну участь.

Одночасно вони мають і свої особливості. Це, зокрема, стосується організаційної ролі молодіжних організацій, їхніх керівних органів у здійсненні державної молодіжної політики, створення більш чи менш громіздкої управлінсько-виконавчої структури для її реалізації, створення системи фінансування та ролі її суб’єктів у розподілі коштів і здійсненні контролю за цим процесом.

Реалізація державної молодіжної політики як практична діяльність в регіонах 

У процесі формування і здійснення державної молодіжної політики на загальнодержавному рівні вносяться уточнення й приймаються конкретні управлінські рішення. На місцях органи державної влади корегують свою діяльність відповідно