виконавчої влади, що відбулася у квітні-травні 1992 р., у ході якої протягом 1992 р. в більшості міст і районів були створені комітети у справах молоді4, які у своїй діяльності часто поєднували й інші напрями. Статистика росту молодiжного безробiття, злочинностi та правопорушень, досвід роботи з молоддю країн Західної Європи стали передумовою прийняття рiшення про утворення двох окремих органів влади: у справах молодi та фiзичної культури i спорту. Пiзнiше це знайшло своє вдображення в концепцiї державної молодiжної полiтики Кабiнету Мiнiстрiв, що передбачала необхiднiсть утворення та дiяльнiсть у структурі органів державної виконавчої влади усiх рiвнiв пiдроздiлiв з питань молодi, на які покладалася вiдповiдальність за здійснення державної молодiжної полiтики в регiонах. Відразу ж після прийняття Верховною Радою України в лютому 1993 р. Закону “Про сприяння соцiальному становленню та розвитку молодi в Україні” самостiйні управлiння у справах молодi утворилися в 14 адмiнiстративних центрах України обласного рiвня5.
Новостворені організаційно-управлінські структури в системі виконавчої влади (комітети, відділи) наділялися правом та обов’язком вносити пропозиції до планів соціально-економічного розвитку територій6. У наступні роки відбувалося подальше їхнє організаційне становлення, опановувалися форми і методи роботи, накопичувався досвід. Здебільшого з ініціативи молодіжних організацій голова комітету у справах молоді облвиконкому вводився до складу виконкому. Цей факт, а також і рекомендації облвиконкомів міськрайвиконкомам провести відповідну роботу не тільки показали рівень, значення та розуміння молодіжної політики, але й дали можливість при обговоренні та прийнятті всіх документів враховувати інтереси молоді, залучати до вирішення молодіжних проблем широке коло організацій7. У кінці 1995 р. відбулися нові зміни в структурі місцевих органів управління молодіжною політикою України: у більшості областей управління з питань молодіжної політики та фізкультури і спорту знову були об’єднані в одне8.
Напрями діяльності місцевих державних органів виконавчої влади в загальних рисах збігалися з напрямами діяльності центрального відомства. Неодноразові реорганізації останнього мали відчутний вплив на відповідні структури на місцях. Так, з початку 1997 р., коли головне у молодіжній галузі Міністерство у справах сім’ї та молоді пройшло період свого становлення (у липні 1996 р. був виданий Указ Президента України про його створення, а в грудні - затверджене Положення про його діяльність, після чого остаточно сформувався апарат Міністерства), на рівні областей знову розгорнулася реорганізація - створювалися підвідомчі йому управління у справах сім’ї та молоді облдержадміністрацій, а на рівні районів, міст - відділи. Тобто, на основі раніше діючих управлінь (комітетів, відділів) у справах молоді і спорту створювалися два органи державної виконавчої влади: у справах сім’ї та молоді і фізкультури та спорту. Таким чином принаймні до початку 2000 р. не залишилося окремих державних органів виконавчої влади, безпосередньо відповідальних лише за державну молодіжну політику на регіональному рівні. За цю політику стали відповідати органи, що, окрім проблем молоді, опікуються проблемами сім’ї, жінок та дітей, як і відповідний центральний орган влади. Проте, у цьому випадку проблеми вказаних категорій населення не є вузько галузевими, а скоріше - міжсекторальними, міжгалузевими і, окрім цього, вони тісно пов’язані між собою. З різних причин (фінансово-економічних, кадрових, за традиціями тощо) у ряді районів, міст були створені і діють відділи з більш широкими функціями. Їхня діяльність пов’язана не лише з проблемами сім’ї, жінок та дітей, а й із проблемами фізкультури, спорту, культури, туризму.
Наприклад, у Донецькій області, у якій станом на 1998 р. у всіх містах і районах були створені відповідні категорії виконавчих структур і де різноманітність поєднання функцій державних органів влади на місцевому рівні особливо показова, діяли: управління у справах сім’ї, молоді та міжнародних зв’язків облдержадміністрації; 18 відділів (комітетів) у справах сім’ї та молоді; 6 відділів (комітетів) у справах сім’ї, молоді та спорту; 5 відділів (комітетів) молодіжної політики, фізкультури та спорту; 4 відділи (комітети) у справах сім’ї, молоді та культури; 7 комітетів у справах молоді (по роботі з молоддю) тощо. Загалом в області створено 7 виконавчих структур органів державної влади, що безпосередньо займаються виключно проблемами молоді і молодіжної політики, 24 - поєднують ці функції з вирішенням проблем сім’ї, 12 - з вирішенням проблем фізкультури і спорту, 8 - з вирішенням проблем сім’ї, фізкультури і спорту, 4 - сім’ї і культури, по одному - культури і спорту та сім’ї і туризму9.
Дещо по-іншому станом на 1999 р. виглядає мережа державних органів виконавчої влади, що безпосередньо реалізують державну молодіжну політику, та підпорядкованих їм структур у Львівській області. Тут було створено:
- 19 відділів у справах сім’ї та молоді райдержадміністрацій, у тому числі, в двох районах функціонують відділи у справах сім’ї, молоді та спорту. Ще в одному районі функції відділу, що опікується проблемами молоді, відповідно до розпорядження райдержадміністрації виконує центр соціальних служб для молоді;
- у п’яти містах створені відділи у справах сім’ї та молоді міськвиконкомів, ще в одному - відділ у справах сім’ї та молоді, фізичної культури та спорту;
- в обласному центрі функціонує відділ роботи з молоддю Департаменту гуманітарної та соціальної політики міськвиконкому (в оперативному підпорядкуванні департаменту - 5 установ дитячо-юнацьких та молодіжних клубів у районах міста, яким підпорядковано 68 клубів)10.
Тобто, у цьому регіоні різноманітність органів влади за напрямами діяльності значно менша, але все ж, як бачимо, їхня уніфікація відсутня.
Практика свідчить, що в разі поєднання органом державної влади, відповідального за реалізацію державної молодіжної політики, функцій декількох галузевих відомств, воно