4) Від ізольованості наук до міждисциплінарності. З другої половини XIX в. як результат всіх попередніх тенденцій в еволюції наук і їх класифікації почалося поступове заповнення колишніх пропусків і розривів між різними, і, перш за все суміжними по їх ієрархічному ряду, науками. У зв'язку з цим виявилася нова тенденція від ізольованості наук до виникнення наук проміжного, або перехідного характеру, створюючих собою зв'язуючі ланки між раніше розірваними і зовнішньо співставленими одна біля іншої науками. Основою для знов виниклих міждисциплінарних галузей наукового знання служили об'єктивні переходи між різними формами руху матерії. В неорганічній природі такі переходи були знайдені завдяки відкриттю процесів взаємного перетворення різних форм енергії. Перехід же між неорганічною і органічною природою був відображений в гіпотезі Ф. Енгельса про хімічне походження життя на Землі. У зв'язку з цим Енгельс висунув ідею про біологічну форму матерії, що рухається (організм). Нарешті перехід між нею і суспільною формою матерії (історією) Енгельс, що рухається освітив в трудовій теорії антропогенезу.

5) Від однотипності до розгалуженості в зображенні класифікації наук. Така тенденція в еволюції класифікації наук торкається їх графічної побудови і виразу. Однолінійна форма на перший погляд краще інших здатна виразити процес сходження від низького до вищого, від простого до складного, а загалом буває від абстрактного до конкретного. Так Ф. Енгельс склав ієрархічний ряд наук: математика-механика-физика-химия-біологія. Проте надалі сюди потрібно було внести істотні корективи.

Перш за все, на кожному ступені розвитку природи ми спостерігаємо, що цей процес скоювався зовсім не однотипно, а роздвоювався на дві протилежні сторони однакового прогресивного характеру. Одна з них в перспективі мала тенденцію вийти за рамки існуючого якісного ступеня і перейти на більш високий ступінь. Інша ж, будучи теж прогресивною, таку тенденцію не знайшла і розгорталася лише в межах вже досягнутого ступеня розвитку, тобто в межах існуючої якості. Першу гілку розвитку ми називаємо перспективною, другу неперспективною Так, це має місце в області На такі двоє віття процес розвитку природи роздвоюється починаючи з хімії: органічна хімія через біохімію і біоорганічну хімію і хімію біополімерів веде до біології, перш за все молекулярної біології, яка вивчає життя на самому її низькому (молекулярному) рівні. Неорганічна хімія через физико-хімічний аналіз багатокомпонентних систем і геохімію веде до геології і всього комплексу геолого-мінералогічних наук. В цій поляризації хімії на двоє основного її віття відображається процес роздвоєння розвитку самої природи починаю вже з утворення перших молекул і навіть ще раніше на атомному рівні, оскільки атоми вуглецю виявляються потенційними носіями властивостей живого, що і виявляється в ході виникнення і подальшого ускладнення його з'єднань. Відповідно до цього нами було висунуто разом з біологічною формою руху матерії поняття геологічної форми, що підкреслювала наявність факту роздвоєння всього процесу розвитку природи на живу і неживу.

У результаті загальна класифікація наук виглядає виключно складний розгалужений характер, що змінив минулу її простоту і однотипність. В єстві, зараз вона є переплетенням всіх наук, їх сіть, де самі найвіддаленіші один від одного науки можуть знаходити пряму стиковку, як це видно, наприклад, у разі біоніки, що зв'язала собою біологію і техніку.

Така основна тенденція в еволюції класифікації наук, що чітко проявила себе аж до сучасності. Переходимо тепер до новітньої її тенденції, яка в даний час лише зароджується і якій судиться розвернутися в майбутньому-близькому і віддаленішому. Вона розглядається далі в її перспективному аспекті.

2) Від часткової діалектики до її повноти. Від сьогоднішнього дня до завтрашнього.

Основною тенденцією в еволюції сучасних класифікацій наук починаючи приблизно з середини XIX в., тобто з моменту повного розгортання науково-технічної революції, став рух до все більш широкого і послідовного розповсюдження діалектики на самі основи класифікації наук і взагалі на всі її ланки і деталі. Не дивлячись на те, що принципи розвитку і загального зв'язку разом з принципом об'єктивності (теорії віддзеркалення) достатньо глибоко проникли сюди вже давно, проте, в самій структурі наукового знання, в його класифікації ще сильні і дають себе знати його рідні плями, що свідчать про його народження в період панування односторонньо-аналітичного методу дослідження.

Розглянемо шість аспектів еволюції даної проблеми і її тенденції в даний час, що частково вже цілком виявилися в другій половині нашого століття, що частково ще тільки почали себе проявляти.

1) Від замкнутості наук до їх взаємодії. У минулому внутрішній зв'язок наук виявлявся як виникнення перехідних _мостов» між роз'єднаними раніше науками або ж цілими областями наук. Але за межами цих _мостов», тобто за межами міждисциплінарних областей наукового пізнання, кожна фундаментальна наука продовжувала займатися своїм власним предметом - своєю специфічною формою руху або ж специфічною стороною предмету вивчення, відгороджуючись від інших наук. Виняток становив марксизм як цілісне навчання. Такий стан