ДСТУ 2392-94 Документ –це записанаінформація,яка може розглядатисяяк одиниця у ході здійснення інформаційної діяльності. [2, cт.53]

В цьому стандарті говориться, що документ-це записана інформація,

навідміну від нього у ДСТУ 3017- 95, який наведений нижче, що документ-це матеріальний об’єкт , який містить інформацію. ДСТУ 3017-95 Документ- це матеріальний об’єкт, що містить інформацію, закріплену створеним людиною способом для її передавання у часі і просторі.[3, ст.10]

Навідміну від двох попередніх стандартів, в ДСТУ 2732- 94 говориться, що документ- це не тільки матеріальний об’єкт який містить інформацію, але й має правове значення. ДСТУ 2732-94 Документ – це матеріальний об’єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у зведеному порядку і має згідно з діючим законодавством правовезначення.[1, cт.33]

У ГОСТ 1648-83 Документом стає будь-який об’єкт з фіксованими знаками.[4,ст.8], навідміну від нього у ГОСТ 16487-83 Документ- це матеріальний об’єкт з інформацією, закріпленою створеним людиною способом для її передавання у часі і просторі [5, ст.12], а у ГОСТ 51141-98 говориться, що Документ „ Зафіксована на матеріальному носії інформація з реквізитами, що дозволяють її ідентифікувати.[6, ст.10]

Розглянувши ці стандарти ми можемо зробити висновки, що відношення різніх значень документа будується за принципом ієрархії- пікоренням одного поняття іншому, де кожне більш широке включає в себе менш широке.

2.3 Зміст поняття „документ” із позиції наук документно- комунікаційного циклу.

Зв’язки документознавства з іншими науковими дисциплінами та галузями

практичних знань неодноразово розкривалися в численних роботах. Слід

відзначити, що зміст цих зв’язків відбиває як структуру об’єкта і предмета документознавста,так і його завдання.І тому ті дослідники, які стояли на позиціях більш широко розуміння об’єкта, відповідно показували і більший спектор його зв’язків.Зокрема, К.Г.Мітяєв, який чи не перший розглянув це питання, вважав, що крім спеціальних історичних дисциплін, правознавства, архівознавства, документознавство пов’язане з рядом сфер діяльності, де вивчаються документи і проблеми докуменування цієї діяльності, у тому – бухгалтерським обліком, статистикою, мовознавством, технічною документацією, картографією, геодезією,геологією, медициною, кінознавчими дисциплінами та ін. Однак у подальшому( незважаючи на часте декларування прихильності до ідей К.Г.Мітяжва) документознавство розглядалося як теорія і методика документування управлінських процесів.Відповідно визначалися і зв’язки цього напряму спеціального документознавства, яке ми нащвали управлінським.Коротко охарактеризуємо зміст цих зв’язків.

Майже всі автори відзначають спорідненість документознавства і архівознавства. Цей зв’язок вбачається у спільності об’єкта дослідження, причому у тих його частинах, що стосуються теорії документа і сфери практичної роботи зі створення та використання документа.Відповідно, для документознавства такою сферою є справочинство, а для архівознавства –архівна справа. Розгляд цих сфер як взаємозумовлених дав підставу для формулювання принципу континуїтету (у такому значенні це поняття запропоновано К.Т.Селіверстовою) як наступності, уніфікації та безперервності в організації та описуванні документів від їх створення в справочинстві до зберігання в архіві [10,ст.303].

Теорія документа у спеціального документознавства не може не спиратися на розробки загального документознавства, оскільки фактично всі їхні основні завдання в аспекті теорії документа тотожні і різниця полягає тільки у більш широкому спектрі об’єктів дослідження в загальному документознавстві і більш конкретизованому виборі такого об’єкта у різних напрямах спеціального документознавства, наприклад, управлінські документи, кінофотофонодокументи, науково-технічні документи тощо. Управлінське документознавство, як найбільш розроблений з таких напрямів, зосереджує увагу на типології та класифікації управлінських документав, вивченні моделей їхніх характеристик змісту та зовнішньої форми, у тому числі при створенння електронних документів чи конвертації документної інформації паперових документів в електронну форму, на функціях управлінських документів у цілому чи номінально- видовому розрізах та окремих характеристиках документної інформації. І хоча, як вже відзначалося раніше, управлінські документи при переході від динамічного до статичного стану зазнають функціональних змін, однак всі досліджувані документознавством характеристики документа враховуються архівознавством в плані вивчення документа як історичного джерела чи для задоволення інших запитів суспільства в ретроспективній інформації. З іншого боку, теорію управлінського документа, орієнтуючись на сферу практичного застосування своїх результатів, тобто на справочинство, розробляє вимоги до змісту та зовніщньої форми різних видів документів, використовуючи засобу уніфікації і стандартизації. Саме у цьому аспекті досить виразно проявляються зв’язки документознавства з мовознавством або з тим конкретним його напрямом, який отримав назву документної лінгвістики. Оптимальне конструювання тексту, застосування мовних кліше в управлінських документах дозволяє досягати високого ефекту у виконанні ними їхньої основної соціальної функції.

З іншого боку, застосування засобів ділового мовлення не може бути достатнім для виконання такої функції, оскільки тут незаперечною є потреба у вивченні самої схеми управління, змісту управлігських зв’язків, впливу управлінської дії об’єкту, що керує, на керований об’єкт. Тобто, у даному разі можна констатувати зв’язки спеціального документознавства з теорією управління в суспільстві або теорією і практикою менеджменту.

Однак, розроблення уніфікованих документів та їхніх систем базується не тільки на теорії управління соціальними процесами. Тут вразовуються також аспекти розгляду документа з юридичної точки зору. Управлінський документ- це документ, в результаті оформлення якого йому надається юридична сила. Дія документа як правового акту чи юридичної основи для здійснення управлінських процесів зумовлена наявністю певних реквізитів( елементи бланка, підпис, печатка, революції тощо).Їхня фіксація не тільки є вираженням характеристик документа як юриличного, а й, водночас, має відповідну правову основу, яка забезпечена певними законодавчими актами.Підготовка такої правової бази і втілення безпосередньо різних норм оформлення документів, їхнього обігу та використання визначає зміст зв’язків документознавства з юридичною наукою, тобто правознавства.

Розроблення уніфікованих систем документації,