Безперечно, уніфікація і стандартизація не є єжиними чинниками, котрі сприяють підвищенню якості роботи з управлінськими документами. Технологія справочинства є тою галуззю практичних знань, на яку орієнтована частина дослідженнь управлінського документознавства. Регламентація та раціоналізація процесів і оперцій роботи з документами у справочинних службах є одним з провідних завдань управлінського документознавства. Удосконалення організації змісту документів в умовах однієї установи, їх групи чи в масштабах галузі й к цілому держави впливають на їхню діяльність, забезпечуючи виконання документом основної соціальної функції. Відповідно, таке документаційне забезпечення управління повинно мати обгрунтування з точки зору права і теоріїї управління у масштабах установи, галузі чи держави.

Часто процес управління документацією розглядають також в площині інформаційного менеджменту. На нашу думку, інформаційний менеджмент, з одного боку, пов’язано з теорією менеджменту, а з іншого- з інформаційною наукою. У межах цього напряму реалізуються зв’язки документознавства з психічними аспектами сприйняття документної інформації. Майже в усіх працях, де висвітлюється питання зв’язків документознавства з іншими науками, підкреслюється зв’зок з інформатикою. Але, як вже відзначалося, існує багато поглядів на зміст цієї науки. Ми вважаємо, що інформатика є лише дисципліною, яка розглядає інформації в аспекті її автоматизованого оброблення, зберігання та видавання. Однак, існує ряд напрямів, які досліджують інформацію поза процесами автоматизації і вони є прерогативою комплексу наук, які разом з інформатикою входять до складу інформаційної науки. Так, сутність інформації, її види, властивості, загальна характеристика джерел інформації складають розділи інформології як складової інформаційної науки. Документознавство( загальне і спеціальне) безпосередньо пов’язане з таким напрямом при розробленні проблем теорії документа.

Інформаційна природа справочинних процесів зумовлює зв’язок управлінського документознавства не тільки з інформаційним менеджментом, а й у цілому з теорією комунікацій, яка також є частиною інформаційної науки. Однак, якщо змісту і характеру інформаційних зв’язків в установі документознавство приділяє досить значну увагу, то характер інформаційних потреб і сама особа споживача інформації в процесах управління документацією поки досліджені значно менше. В комплексі проблем інформаційного забезпеченння управління актуальним є також вивчення потоків управлінської інформації, інформаційних ресурсів установ, форм і методів інформаційного забезпечення керівників. Ці аспекти у даному напрямі спеціального документознавства фактичко репрезентовані посібниками, де інформаційне забезпечення управління розглядається виключно у контексті документаційного забезпечення управління і фактично не враховують здобутків теорії і практики науково- інформаційної діяльності, що розробляється у межах інформатики. Посилена увага до історії та сучасного стану функціонування автоматизованих систем управління (АСУ) в таких роботах цілком виправдана, але не менш важливим є й аналіз проблем розроблення та впровадження автоматизованих інформаційних систем, орієнтованих на інформаційне забезпечення керівників, зокрема в органах державної влади та місцевого самоврядування, прийняття управлінських рішень в установах різних типів*.

З інформатикою безпосередньо пов’язане вивчення документознавством комплексу проблем електронної документації. У 1960-70-х рр. така проблематика була актуалізована впровадженням АСУ, в яких автоматизація процесів обігу управлінської документації розглядалася як одна з ланок системи( тобто виступала як підсистема). У подальшому автоматизація справочинства зосереджується на завданнях створення локальних систем, що об’єднували процеси створення, оброблення, контролю за виконання, пошуку інформації електронних управлінських документів. Зараз впровадження систем комп’ютерного справочинства породжує ряд проблем економічного, юридичного, культурно- соціологічного, технологічного характеру. Все нагальнішими для розв’язання у цьому аспекті стають питання визначення історичної цінності електронних документів, організації їхнього архівного зберігання.

В спеціальних публікаціях 1960-70-х рр. декларується зв’язок документознавства з документалістикою. Вище ми розглядали історію накових напрямків, що вивчають документ, і відзначили, що ця дисципліна зараз фактично не має самоствйного статуту, хоча й інколи про неї згадують як про існуючу. Власне, зміст зв’язків з нею документознавства, котрий відзначався в деяких роботах, сьогодні характеризує його зв’язки з інформаційною наукою.

Окремим і досить значним розділом управлінського документознавства є напрямок, який досліджує історію управлінських документів, процесів їхнього створення, формування систем документації та їхнє функціонування. Такий напрям отримав назву історичного документознавства. У цьому контексті документознавство пов’язане з історією справочинства, яку цілком справедливо В.М.Автократов розглядав як галузь, порубіжну з документознавством, архівознавством та дипломатикою [8,ст.42].Водночас він зазначав, що проведення досліджень з історії справочинства можуть бути плідними тільки у зв’язку з розглядом історії установ. Для управлінського документознавства історвя державних установ є тою галуззю знань, яка дає можливість зрозуміти зміст умов створення і функціонування документів, ясніше усвідомити характер завдань, які вони виконували, а також чим були зумовлені характеристики їхнього змісту та форми. Сама ж історія державних установ є відгалуженням історії держави і права, що ще раз засвідчує зв’язки управлінського документознавства з правознавством. З іншого боку, такий зв’язок проглядається також під час дослідження історичних управлінських документів як пам’яток юридичних відносин минулого.

* Зокрема, такі публікації досить часто вміщує журнал „ Научно- техническая информация”, який видається ВІНІТІ (Москва).