Виготовлення ІС здійснюється звичайно на території одержувача шляхом установки, настроювання, відпрацювання й узгодження спроектованих модулів. Зрозуміло, що при серійному виробництві типових модулів можуть використовуватися вci за-соби промислової автоматизації. Значна частина цих засобів матиме універсальний характер, і лише деякі з них будуть забезпечувати виготовлення конкретного модуля. Тут ці системи спеціально не розглядаються. Однак слід підкреслити, що при самостійному створенні ІС у компанії звичайно мова не йде про повну автоматизацію її виготовлення. У цих умовах основна увага придіяється формуванню в компанії середовища автоматизації виготовлення модулів, насамперед, програмного забезпечення, документації i т.д. Як правило, основу такого середовища складають спеціалізовані пакети програм.

Упровадження ІС являе собою установку вcix модулів у споживача, їx налагодження i запуск, демонстрацію одержувачу функціонування i характеристик відповідно до договору. Для підвищення ефективності робіт з ІС на цій стадії теж створюється комплекс спеціальних засобів - система впровадження. Вона ство-рюється, як правило, виробником ІС для забезпечення продовження роботи з цим виробом на території замовника або споживача. Ця робота потребує спещалізованих інструментальних

заcoбів для монтажу, налагодження, настроювання баз даних i інших модулів, а також для забезпечення процесу здачі системи в експлуатацію. На цей час найбільш повне забезпечення засобами впровадження технічних компонентів систем.

Завершується стадія впровадження підписанням двостороннього акта про приймання виробу. Після цього можна вважати, що створення ІС як виробу завершене i починається її практичне застосування.

Використання i підтримка інформаційних систем. Будь-який виріб, прийнятий в експлуатацію, при його застосуванні не розкриває користувачеві відразу вci cвoї можливості, які він має. Це природно: він повинен пройти освоєння в умовах застосування. ІС у цьому плані не виняток. Для підвищення ефективності робіт з освоєння виробу i скорочення тривалості цього періоду ство-рюється комплекс спеціальних допоміжних засобів— система осво-єння. Вона містить засоби навчання персоналу та інформаційне обслуговування виробу, які доповнюють один одного.

Освоєння. На цьому етапі мають проводитися типові дослідні роботи, аналіз виникаючих ситуацій, демонстрація варіантів поведінки системи i персоналу в різних типових умовах i т.д. Для ефективного виконання вci ці заходи необхідно забезпечувати спеціальними засобами. Результатом цього етапу роботи з ІС будуть знання, уміння i навички фахівців. Сама система повинна вийти на заявлені постачальником характерис-тики продуктивності надійності i т.д. У складних системах пepiод освоєння може бути досить тривалим.

Навчання. Може бути колективним або індивідуальним, має передбачати як початкове навчання, так i підвищення кваліфікації i перепідготовку кадрів. Початкове навчання основного складу фахівців, який прийматиме виріб від постачальника, вібувається при одержанні ІС користувачем. Особливу складність початкове навчання може мати тільки при створенні зовсім нової системи, що зустрічається досить рідко: звичайно ІС базується на засобах, які має компанія. Саме навчання персоналу при цьому відбуваєть-ся переважно на робочому місці i силами персоналу постачальни-ка. Сертифікація піддготовленості персоналу для роботи з продукцією постачальника, як правило, при цьому не практикується. Іноді початкове навчання змінюється на території постачальника—в основному при створенні масштабної ІС на базі складних комплексних продуктів силами солідної фірми-постачальника, що має си-стему підготовки персоналу. Створення такої системи потребує, природно, чималих коштів. Звичайно, при цьому споживач платить за навчання персоналу, однак i ефект одержує більш відчутний, у тому числі сертифікацію підготовленості персоналу для роботи з продукцією постачальника, що докорінно змінює ситуацію при роботі з ІС або її новими елементами як усередині компанії, так i поза нею –при контактах з постача-льником. Слід зазначити, що при використанні так званих «коробкових» продуктів (як модулі ІС) навчання персоналу, як правило, здійснюється в навчальних центрах фірми-постачальника за бажанням споживача або взагалі не передбачається.

Головними завданнями забезпечення інформащйного обслу-говування процесу освоення ІС є:

Програмісти виконують свого роду посередницьку функції між БД i кінцевими користувачами. I якщо на перших етапах розвитку БД-технологій, вони складали досить численну групу користувачів, то в процесі розвитку СКБД i, насамперед, масового використання, ця категорія зменшується. Особливу роль виконує адмністратор, що відповідає як за актуальність інформації, яка знаходиться в БД, так i за коректність функціонування i використання БД.

У випадку великих БД може бути досить багато кінцевих користувачів, ряд програмістів i декілька адмігістраторів БД; у випадку невеликих БД yci ці функцкцї можуть забезпечуватися однією людиною. Важливі функції виконує адміністратор БД, відповідальний за вироблення вимог до БД, її проектування, реалізацією, ефективне використання та супровід. Необхідність у такому фахівці випливає з принципу незалежності даних, а також диктується важливістю БД у діяльності компанії i великих об'єднань - постачальників i споживачів інформації БД. Адміністратор БД взаємодіє з користувачами у визначенннях вимог до бази в процесі вироблення вимог до системи в цілому, користується мовою опису даних для визначення БД у процесі проектування системи, взаємодіє з програмами, що створюють доступ до БД, відповідає за завантаження БД інформацією в процеci реалізації системи, контролює працездатність, використовуючи відповідні програми та апаратні засоби, i визначає, коли варто реорганізовувати дані в бaзi або почати роботи зi створення нової, більш досконалої БД. У цілому функції адміністратора БД зводяться до підтримки цілісності, необхідного рівня захисту її даних i ефективності. Серед його найбільш важливих обов'язків - узгодження конфліктуючих вимог, в чому потреба виникає досить часто, тому що БД обслуговує,