як правило, цілий ряд різних прикладних процесів.
Як уже відзначалося, БД являє собою сукупність логічно взаємозалежних файлів, даних певної організації; для визначення i звертання до такої файлової сукупності використовують засоби системи керування БД. СКБД являє собою сукупність лінгвістичних i програмних засобів, призначених для створення, ведення i спільного використання БД багатьма користувачами, тоді як під системою БД розуміється СКБД, наповнена відповідною інформа-цієюю, керована її засобами. Це означає, по-перше, що сукупність файлів БД визначається за допомогою схеми, яка не залежить від програм, що до неї звертаються, по-друге, що вона реалізована на основі прямого доступу. Використання СКБД забезпечує краще керування даними, більш досконалу організацію файлів i більш просте звертання до них порівняно 3i звичайними спосо-бами збереження інформації. Унаслідок більш досконалих механізмів доступу БД, як правило, мають більш складну організацію, ніж звичайні файли, поєднуючи дані, що раніше зберігалися в багатьох окремих файлах. Розмір i складність не є визначальними характеристиками БД—наявність СКБД для ПК i навіть у середовищі ряду пакетів (наприклад, табличних процесорів, інтегрованих i інших) приводить до створення великої кількості відносно простих i невеликих БД, перевагами яких (за наявності відповідних СКБД) є простота визначення i доступу до даних.
Під цілісністю БД розуміють актуальність її даних, які відображають стан деякої реальної пpиклaднoї сфери i підпорядковуються правилам несуперечності. Під мовою БД розуміють одну або сукупність мов, що забезпечують опис даних, маніпулювання з даними. Конкретна мова БД завжди асоціюється з конкретною СКБД. СКБД являє собою засоби обробки мовою бази даних, що дозволяють обробляти звертання до БД, які надходять від прикладних програм i/або кінцевих користувачів. Таким чином, СКБД має властивості, характерні як для компіляторів, так i для ОС, однак у порівнянні з першими забезпечується більш високий рівень абстрагування, що є дуже корисним як для програмістів, так i для кінцевих користувачів.
Різним формам подання знань у БД властивий ряд особливостей:
Внутрішня інтерпретованість. Кожна інформаційна
одиниця повинна мати унікальне ім’я, за яким ІС знаходить її, a
також відповідає на запити, у яких згадане це ім'я. Коли дані, що
зберігаються в пам'яті, були позбавлені iмен, то була відсутня
можливість їx ідентифікації системою. Дані могла ідентифікува-
ти лише програма, яка діставала їx iз пам'яті за вказівкою
програміста, що написав програму.
Структурованістъ. Інформаційні одиниці повинні мати
гнучку структуру. Для них має виконуватися «принцип
матрьошки», тобто рекурсивна вкладеність одних інформаційних
одиниць в інші. Кожна інформаційна одиниця може входити до
складу будь-якої іншої, i з кожної одиниці можна виділити
деякі її складові іншими словами, має існувати можливість
довільного встановлення між окремими інформаційними
одиницями відносин типу «частина - ціле», «рід - вид» або «елемент
- клас».
3. Зв'язачістъ. В інформаційні базі між інформаційними одиіницями має бути передбачена можливістъ встановлення зв'язків різного типу, Насамперед, ці зв'язки можуть характеризувати віносини між інформаційними одиницями. Наприклад, дві або більше інфорційні одиниці можуть бути пов'язані відношенням «одночасно», дві інформаційні одиниці –відношенням «при-чина - наслідок» або відошенням «бути поруч». Наведені відносини характеризують декларативні знання. Якщо між двома інформаційними одиницями встановлене відношення «аргумент—функція», то він характеризує процедурне знання, пов'язане з обчисленням певних функцій. Існують відносини структуризації, функціональні відносини, каузальні відносини i семантичні відносини. За допомогою перших задаються iєpapxiї інформаційних одиниць, другі несуть процедурну iнфopмaцiю, яка дозволяє обчислювати одні інформаційні одиниці через iнші, тpeтi задають причиннонаслідкові зв'язки, четверті відповідають усім іншим відносинам.
Зазначені три особливості знань дозволяють ввести загальну модель подання знань, яку можна назвати семантичною мере-жею, що становить собою iєpapxiчнy мережу, у вершинах якої знаходяться інформаційні одиниці.
Семантична метрика. На бeзлiчi інформаційних одиниць
у деяких випадках корисно задавати відношення, що
характеризує інформаційну близькicть інформаційних одиниць, тобто силу
асоціативного зв'язку мiж інформаційними одиницями. Його
можна було б назвати відношенням релевантності для-
інформаційних одиниць. Таке відношення дає можливість виділяти в
інформаційній бaзi деякі типові ситуації (наприклад,
«придбання», «продаж»). Відношення релевантності при роботі з
інформаційнми одиницями дозволяє знаходити знання, близькi до вже
знайдених.
Активність. 3 моменту появи ЕОМ i поділу інформаційних одиниць, що використовуються у них на дані i команди,
створилася cитyaцiя, при якій дані пасивні, а команди активні.
Усі процеси, що вібуваються в ЕОМ, створюються командами, а
дані використовуються цими командами лише в paзі потреби.
Для ІС ця ситуація неприйнятна. Як i в людини, в ІС
актуалізації тих чи іншиx дій сприяють знання, що є в системі. Таким
чином, виконання програм в ІС має створюватись поточним
станом інфopмaцiйнoї бази. Поява в базі фактів або опису
подій, встановлення зв’язків може стати джерелом активності
системи.
Зазначені п'ять особливостей інформаційних одиниць визначають ту межу, за якою дані перетворюються в знанія, а бази даних переростають у бази знань (БЗ). Сукупність зacoбiв, що забезпечують роботу зi знаннями, утворюють систему керування базою знань (СКБЗ).
При проектуванні системи обробки даних більше за все нас цікавить організація даних. Допомогти зрозуміти організацію даних покликана інформаційна модель. Процес створення інформаційної мoдeлi починається з визначення концептуальних вимог ряду користувачів. Концептуальні вимоги можуть визначатися i для деяких завдань (дoдaткiв), які не планується реалізовувати найближчим часом. Це може трохи підвищити трудомісткість роботи, однак допоможе найбільш повно врахувати вci нюанси функціональності необхідної для розроблювальної сис-теми, i знизить iмовірність переробки надалі. Вимоги окремих користувачів мають бути подані в єдиному узагальненому виглядi—це називають концептуальною моделлю.
Об'єкт - це абстракція множини предметів реального світу,