Клас — це множина предметів реального світy, пов'язаних cпiльнicтю структури i поведінки.

Розробка інформаційних додатків стає поширеним завданням, яке вирішується piзними opгaнiзaцiями. Тому важливо poзiбpaтися, що собою становлять інформаційні додатки, виділити найбільш характерні сфери їx застосування i співвіднести їx із типа-ми інформаційних систем.

1нформаційний додаток—прикладна програмна підсистема, opiєнтовaнa на збip, збереження, пошук i обробку текстової i/або фaктoгpaфiчнoї iнфopмaції. Переважна більшість iнфopмаційних дoдaткiв працює в режимі дiaлoгy з користувачем. У загальному випадку програмні компоненти інформаційного додатка містять дiaлoгoвe введення-виведення, логіку Ц, прикладну логіку обробки даних, логіку керування даними, операції маншулювання файлами i/або базами даних. Для мережних інформаційних додатків важливим елементом є комунікаційний cepвic, що забезпечує взаємодію вyзлiв мepeжi при спільному pішенняi iнфopмaцiйнoгo завдання. Значна частина можливостей додатка закладається в системному програмному забезпеченні, у бібліотеках конструкціях інструментальних засобів розробки. Однак залишається частина додатка, специфічна дія конкретної предметно області. Крім програмної складової додатка істотну роль відаграє інформаційна складова, яка задає структуру, атрибутику i типізацію даних, а також обмеження щільсності для баз даних. Інформаційна складов тісно пов'язана з логікою керування даними. Саме тому засоби автоматизації проектування додатків надають пріоритет інформаційній моделі, з якої виводиться все інше.

Концептуальна модель зображує об'єкти i їx взаємозв'язки без зазначення способів їx фізичного збереження. Таким чином, концептуальна модель є, власне кажучи, моделлю предметної області. При проектуванні концептуальної моделі вci зусилля розробника мають спрямовуватися в основному на структуризацію даних і виявлення взаемозв'язків між ними без розгляду особливостей реалізації i питань ефективності обробки. Проектування концептуальної моделі грунтується на аналізі вирішуваних у компанії завдань щодо обробки даних. Концептуальна модель включає описи об'єктів i їх взаемозв'язків, що викликають інтерес у розглянутій предметній області i даних, що виявляються в результаті аналізу. Маються на увазі дані, які використовуються як у вже розроблених прикладних програмах, так i в тих, які тільки будуть реалізовані. При цьому необхідно враховувати той факт, що при переході від логічної до фізичної моделі даних може відбутися усічення кількості об'єктів. Насправді, як правило, значна кількість даних, необхідних користувачеві, може бути досить легко підрахована в момент виведення інформації. У той же час, у зв'язку зi зміною алгоритмів розрахунку або вихідних величин, деякі розрахункові показники необхідно записувати в Щ9 щоб гарантовано забезпечити фіксацію iнших значень. Вибір показників, які обов'язково слід зберігати в БД, досить складний. Рідко можна знайти однозначне вирішення тiєї проблеми, i в будь-якому випадку воно потребує ретельного вивчення роботи компанії i аналізу концептуальноі моделі. Приведения моделі до необхідного рівня нормальної форми є основою побудови БД. У процесі нормалізації елементи даних групуються в таблиці, що містять об'єкти i їx взаємозв'язки. Теорія нормалізації грунтується на тому, що деякий нa6ip таблиць має кращі властивості при включенні, модифікації і видаленні даних. Введения нормалізації відносин при розробці інформаційної моделі забезпечує мінімальний обсяг фізичної, тобто записаної на будь-якому носії, БД i її максимальну швидкодію, що позначається на якості функціонування інформаційної системи. Концептуальна модель переноситься потім у модель даних, суміжну з обраною СКБД. Можливо, що відбиті в концептуальній моделі взаємозв'язки між об'єктами виявляться згодом такими, які не можуть бути реалізованими засобами обраної СКБД. Це приведе до необхідності зміни концептуальної моделі. Bepciя концептуальної моделї, що може бути забезпечена конкретною СКБД, називається логічною моделлю.

Логічна модель відображає логічні зв'язки між елементами даних незалежно від їx змісту i середовища збереження. Логічна модель даних може бути реляційною, ієрархічною або мережною. Користувачами виділяються підмножини логічної моделі, які називаються зовнішніми моделями, що відображають їхні уявлення про предметну область. Зовнішня модель відповідає уявленням, які користувачі одержують на основі логічноі моделі, у той час як концептуальні вимоги відображають уявлення, які корис-тувачі спочатку бажали мати i які лягли в основу розробки кон-цептуальноі моделі.

1єрарх1чна модель даних будується за принципом iєpapxiї типів об'єктів, тобто один тип об'єкта е головним, a інші, що знаходяться на нижчих рівнях ієрархії—підорядкованими. Взаємо-зв'язки між об'єктами нагадують взаємозв'язки в генеологічному дереві за єдиним винятком: для кожного породженого (підпорядкованого) типу об'єкта може бути тільки один вищий (головний) тип об'єкта.

Фізична модель, що визначає розміщення даних, методи досту-пу i техніку індексування, називається внутрішньою моделлю системи. Зовніші моделі не пов'язані з типом фізичної пам'яті, у якій будуть зберігатися дані, i з методами доступу до цих даних. Це положения відображає перший рівень незалежності даних. 3 іншого боку, якщо концептуальна модель здатна враховувати розширення вимог до системи в майбутньому, то внесені в неї зміни не повинні чинити вплив на існуючі зовнішні моделі. Це другий рівень незалежності даних. Побудова логічної моделі обумовлена вимогами використовуваної СКБД. Тому при заміні СКБД вона також може змінитися.

Уci актуальні вимоги предметної області й адекватні їм «приховані» вимоги на стадії проектування мають знайти своє відображення в концептуальній моделі. Звичайно, не можна передбачити вci можливі варіанти використання i зміни бази даних. Але в більшості предметних областей такі основні дані, як об'єкти i їx взаємозв'язки, е відносно стабільними. Змінюються тільки інформаційні вимоги, тобто способи використання даних для одержання інформації. Одним iз основних факторів, що впливають на продуктивність програм,