Хоча, здебiльшого, люди користуються саме готовими штампами суджень, у процесi виникнення будь-якого елементарного судження було задiяно мислимий синтез визначень. Судження "А є В", якщо во---но здiйснюється вперше (тобто актуально), а не повторюється при допомозi пам'ятi, передбачає вихiд за межi закону логiки, який за---бороняє протирiччя, тобто руйнує дедукцiю. Адже чим би не було приєднуване до А деяке В, воно, у всякому випадку, є не-А. Отже, наявний логiчний вираз тiєї обставини, що синтетичне отримання но---вого знання завжди руйнує границi старого знання та змiнює його. Синтез, що дає нове знання зовнiшньо є продуктом "анти-логiчної" дiї, де наповненi змiстом досвiду попереднi схеми мислення скорiше "шкодять" думцi. Але це тi перешкоди, якi зобов'язуючи рахувати---ся з ними не дозволяють повторювати вже зробленi помилки.

Використання готових схем синтезу дозволяє алгоритмiчно вирiшу---вати завдання, якi повсякденно виникають перед людиною. Для безпо---середнього споживача продуктiв мислення, що використовує готовi конструкцiї суджень, байдуже, чи цi взаємозв'язанi уявлення є ре---зультат випадку, коли неодноразово виявлялася деяка послiдовнiсть чуттєвих образiв, чи цей зв'язок уявлень є продуктом спецiально органiзованого емпiричного дослiдження (систематичних дослiдiв Фа---радея, наприклад), чи це - результат складного науково-теоретично---го, фiлософсько-рефлексивного дослiдження. Тому споживач продуктiв мислення непохитно стоїть на точцi зору необхiдностi точно слiду---вати встановленому алгоритмовi. А будь-який вiдхiд вiд опрацьова---них схем, тобто протирiччя, вiн намагається уникнути. В результатi виходить, що мислення починають ототожнювати лише з вiдомим, несу---перечливим, покладеним у завершених формах алгоритмiв. Наведене вимагає погодитися з думкою Дональда Девiдсона, що "доки ми не враховуємо, що вiдбувається у свiдомостi iнших людей, немає сенсу вважати, що ми маємо поняття об'єктивностi" [24.-с.63].

Однак, хоча мислення не зводиться до оперування схемами синтезу уявлень в судження, а охоплює їх створення, необхiдно враховувати, що саме несуперечливо з'єднанi уявлення є його головний результат. Послiдовностi мислимих дiй - це всезагальний i необхiдний момент мислення. I якщо вважати, що в продуктi мислення можливi супереч---ливi судження, то цим заперечується позитивнiсть, потрiбнiсть мис---лення взагалi.

Концепцiя мислення прагматизму та марксизму визначаючи зв'язок думки i знання з практичнiстю та практикою, нажаль, стала причиною визнання тотожностi мiж когнітивними та матерiально-практичними подiями, що обґрунтовувало модель спiввiдношення "знання, мова ---об'єктивна дiйснiсть". Наша концепцiя будується на моделi спiввiдношення "людина - об'єктивна дiйснiсть", де мислення та знання можуть розглядатися лише у вiдношеннi до людини, а не дiйсностi.

Без здатностi створювати однозначний та визначений алгоритм ро---зумової дiї, який завжди приводить людину до шуканого тут i тепер результату, мислення нiкому не потрiбне. Вiдповiдно, абсолютизацiя дiалектики, що доходить до дiалектичного образу буття природи, суспiльства та мислення, дозволяючи зламати закляклiсть "метафiзи---ки" (в гегелiвському розумiннi даного термiну), самообмежена несп---роможнiстю створити позитивний, необхiдний, визначений та одноз---начний спосiб отримання потрiбних результатiв. Така абсолютизацiя суперечливостi часто породжує парадокс - теоретичної плiдностi та практичної безплiдностi фiлософського вчення.

Використана література

1. Карнап Р. Преодоление метафизики логическим анализом язы---ка//Аналитическая философия науки: становление и развитие. -М.,1998.

2. Патнем Х. Реализм с человеческим лицом//Аналитическая фило---софия науки: становление и развитие. -М.,1998.

3. Борн М. Размышления и воспоминания физика: Сборник статей. -М.,1977.

4. Аристотель. Метафизика//Сочинения: В 4-х тт. -М.,1976. -Т.1.

5. Ратников В.С. Физико-теоретическое моделирование: основания, развитие, рациональность. -К.,1995.

6. Чуйко В.Л. Iнтерпретацiя та реконструкцiя наукового знан---ня//Фiлософська думка. -N5. -К.,1999.

7. Рорти Ричард. После философии - демократия//Боррадори Дж.Американский философ: Беседы с Куайном и др.-М.,1998.

8. Lyotard J.-F. La Condition postmoderne. Rapport sur le savoir. -Paris,1979.

9. Чуйко В.Л. Гносеологiчнi проблеми аналiзу процесу техно---логiчного використання наукового знання// Проблеми фiлософiї. N91. -К., 1992.

10. Платон. Диалоги.-М.,1986.

11. Див.: Лосев А.Ф. Миф, число, сущность. -М.,1994.

12. Price D.J. de S. Science Since Babylon. -Vale,1961.

13. Жак Деррiда у Москвi. -М.,1992.

14. Чуйко В.Л. Про методологiчну недосконалiсть монiзму// Фiло---софськi читання пам'ятi Павла Копнiна -К.,1997.

15. Чуйко В.Л.Конструирующее мышление и технологическое приме---нение науки//Философские проблемы современного естествознания. -Вып. 72. -К.,1990.

16. Кондаков Н.И. Сравнение // Логический словарь-справочник. -М.,1975.

17. Рижко В.А. Концепцiя як форма наукового знання. -К.,1995.

18. Категории диалектики, их развитие и функции. -К.,1980.

19. Кузанский Н. Сочинения в двух томах. -Т.1. -М.,1979.

20. Ильенков Э.В. Проблема противоречия в логике//Диалектичес---кое противоречие. -М.,1979.

21. Декарт Р. Сочинения в 2-х тт. -Т.1. -М.,1989.

22. Эмпирик С. Сочнения в 2-х тт. -Т.2. -М.,1976.

23. Гадамер Х.-Г. Истина и метод. -М.,1988.

24. Дэвидсон Д. Пост-аналитические перспективы//Американский философ: Беседы с Куайном, Дэвидсоном и др. -М.,1998.

25. Чуйко В.Л. Гносеологiчний аналiз класичних методологiй фiлософiї науки// Вiсник Київського унiверситету iменi Тараса Шев---ченка. -Вип,26.-К.,1997.

26. Кант И. Критика чистого разума. -Симферополь,1998.

27. Кант И. Пролегомены. -М.,1934.

28. Касавiн I.Т. "Мiграцiя. Креативнiсть. Текст. Проблеми нек---ласичної теорiї пiзнання". -М.,1999.

29. Лук'янець В.С., Кравченко О.М., Озадовска Л.В. Сучасний на---уковий дискурс: оновлення методологiчної культури. -К.,2000.

30. Дубинин Н.П. Что такое человек. -М.,1983.

31. Энгельс Ф. Диалектика природы//Маркс К., Энгельс Ф. Соч.2-е изд.-Т.20.

32. Салтовський О.I. Основи соцiальної екологiї. -К.,1997.

33. Рорти Р. Случайность, ирония и солидарность. -М.,1996.