Однак, незважаючи на те, що Карнап сформулював цiлу низку поло---жень щодо правил переведення одних понять у iншi, принципiв абс---трагування, формального розрiзнювання iндивiдуального i загально---го, формально-логiчного розумiння тотожностi i т.д., йому довелося визнати, що "сконструйована система є рацiональною перебудовою всiєї будови реальностi, яка в дiйсному процесi набування знання здiйснюється iнтуїтивно"[8. -с.174]. Однак, iнтуїцiя та вiра для емпiриста можуть слугувати лише сумнiвним джерелом початку досвiду, а не конструювання загальних уявлень. Бо тодi цi уявлення одразу стають чистою антиiндуктивною метафiзикою.

У результатi Карнап виявився неспроможним вирiшити поставлену ним же самим задачу досягнення засобами формальних мiркувань "iнтерсуб'єктивностi" пiзнання, тобто об'єктивної значущостi знан---ня для рiзних суб'єктiв. Про це свiдчить детальна критика Карнапа Вайнбергом.

Ця критика, як i критичнi зауваження ряду англiйських фiло---софiв, виявили цiлу низку недолiкiв у системi поглядiв, основанiй на принципi верифiкацiї. фх можна виразити у слiдуючих положеннях: (1) Принцип верифiкацiї, пiдданий верифiкацiї, не може бути зведе---ний нi до тавтологiї, нi до досвiдного речення. Отже, вiн сам яв---ляє собою "метафiзичне речення", що пiдлягає усуненню; (2) За---гальнi положення, на зразок зафiксованих природознавством законiв природи, не можуть бути верифiкованi скiнченною кiлькiстю актiв досвiду. Отже, не можуть бути сформульованi умови їх остаточної iстинностi; (3) Далеко не всi одиничнi речення допускають досвiдну перевiрку. Так, якщо сенс речення - це способ його перевiрки, то з класу осмислених речень слiд виключити речення про минуле та май---бутнє, речення, що не допускають перевiрки на сьогоднiшнiй час (для прикладу - "чи є життя на Марсi?", тощо); (4) До того ж ре---чення, пiддане верифiкацiї, не може бути прийняте в якостi "базис---ного речення" наукового знання, оскiльки акт досвiду має сенс тiльки у самий момент перевiрки, i перевiрене (верифiковане) ре---чення вiдразу ж виявляється таким, що пiдлягає новiй перевiрцi.

З'ясування того, що принцип верифiкацiї не зводиться нi до тав---тологiї, нi до факту досвiту, змусило вiденцiв дещо переглянути його. Шлiк вирiшив оголосити принцип верифiкацiї "труїзмом" - за---гальновiдомим положенням, яке привертає нашу увагу до вже вiдомої та перевiреної ситуацiї. Щоправда, в неопозитивiстськiй кла---сифiкацiї наукових речень не передбаченi "самоочевиднi iстини", "абсолютнi передумови". "Само собою зрозумiло, - стверджує Шлiк у статтi "Позитивiзм i реалiзм", - що слово перевiрюванiсть повинно розумiтись лише принципово, оскiльки сенс речення, звичайно, зале---жить не вiд того, сприяють чи заважають обставини, у яких ми опи---няємось в даний час, фактичнiй верифiкацiї. Висловлювання "на тому боцi Мiсяця є гори висотою у 3000 метрiв" без сумнiву є осмисле---ним, хоч у нас немає технiчних засобiв для його верифiкацiї. I во---но залишається таким самим осмисленим, якщо ми навiть взнаємо з якихось наукових мiркувань, що людина нiколи не досягне зворотного боку Мiсяця. Верифiкацiя залишається завжди розумовою, ми спро---можнi завжди вказати, якi данi ми повиннi пережити, щоб досягнути рiшення; вона логiчно можлива, i завжди може бути поставлене пи---тання про її фактичну виконуванiсть"[18. -с.37].

Увiвши таку постановку питання, Шлiк фактично пропонує вважати за змiстовне наукове положення думку, яка передбачає саму мож---ливiсть емпiричної перевiрки, що дуже схоже на iдею фальсифiкацiї розгорнуту К.Поппером як заперечення панування iндуктивiстської методологiї, що засновувалась на принципi верифiкацiї.

Так само, принцип верифiкацiї не може дати вiдповiдi на питання про iстиннiсть чи хибнiсть загального наукового положення; акт чуттєвої верифiкацiї стосується лише окремого випадку, тодi як всезагальне висловлювання передбачає нескiнченний ряд подiй. Не може бути актуально верифiковане i речення, що говорить про факти минулого, та й взагалi усяке речення, що фiксує подiю (факт), че---рез мить виявляється реченням про минуле, не допускаючим ве---рифiкацiї. Речення, фiксуюче факт верифiкацiї, в свою чергу потре---бує верифiкацiї, що породжує регрес у нескiнченнiсть i т.д. Тому iндуктивiзм спираючись на, одну iз своїх версiй, прагматизм виго---лошує, що "закони природи не мають характеру речень, котрi або iстиннi, або хибнi, вони є iнструкцiї, як потрiбно формулювати такi речення". Закони природи не є загальними висновками, оскiль---ки вони не можуть бути верифiкованими в кожному випадку; вони швидше є вказiвками, правилами поведiнки для дослiдника, який шу---кає шлях у свiтi i перебачає деякi факти. Не можна забувати, що спостереження та експерименти суть дiяльностi, при допомозi котрих ми вступаємо в безпосереднiй контакт з природою. Вiдношення мiж природою i нами знаходять своє вираження в реченнях, що мають гра---матичну форму тверджень, але дiйсний сенс яких полягає в тому, що вони є вказiвками можливої дiї. Обгрунтуванням таких iдей Шлiк вводить ще одну категорiю "метафiзичних" висловлювань --вказiвки", що, безумовно, не є вирiшенням проблеми, оскiльки призводить до висновку, що взагалi не iснує абсолютно верифiкова---них наукових речень. Вони утворенi з двох складових: верифiкованої та неверифiкованої.

Для вирiшення цього питання вiденцi обрали шлях перенесення проблеми в лiнгвiстичну, мовну сферу шляхом уточнення поняття "ба---зису" науки. Таким було запропоновано вважати не сам "досвiд", а "речення спостереження", тобто речення, що позначають безпосереднi данi в момент спостереження i фiксацiї їх в реченнi - "протокольнi висловлювання".

Перший крок в даному напрямку зробив вже Карнап, який визнавав, що верифiкацiя, по сутi, означає, врештi, решт, зведення (ре---дукцiю) слова до "речень спостереження", чи "протокольних речень". Тим самим, вiн фактично виявив питання, яким чином факт включаєть---ся до системи знання?

Згiдно з його пропозицiєю наука починає розглядатися як система речень, що висувається пiд керiвництвом досвiду.