Принцип мовної неспiврозмiрностi будується на визнаннi iснуван---ня iррацiоналiстичного базису рацiоналiзму. Фейєрабенд при цьому посилається на дослiдження Л.Флека, Е.Дюркгейма, Л.Левi-Брюля; на широко вiдомi в захiднiй фiлософiї дослiдження пралогiчного "мис---лення" у прадавнiх народiв. Можна помiтити також вплив на Фейєра---бенда гiпотези "лiнгвiстичної вiдносностi" Е.Сепiра та Б.Уорфа i схожi позицiї К.Айдукевича.

Серед проблем, якi в тiй чи iншiй мiрi розглядались Фейєрабен---дом, можна назвати такi: який шлях i якi методи є найбiльш адек---ватними для побудови теорiї науки, якою є структура сучасного нау---кового знання i якими є механiзми його функцiонування та росту, що становить основу наукового пiзнання i якi взаємовiдносини iснують мiж здоровим глуздом, науковим знанням, що спирається на досвiд та експеримент, i загальними фiлософськими твердженнями про свiт.

Iснували рiзнi пiдходи до цих проблем, зокрема - в рамках нео---позитивiзму пiдхiд Поппера, критиком якого ввжає себе Фейєрабенд. У свiй час, критикуючи логiчних позитивiстiв, Поппер у проти---лежнiсть вченю про непохитнiсть емпiричного фундаменту наукового знання та унiверсальнiсть гiпотетико-дедуктивної моделi наукової теорiї протиставив метод росту знання шляхом висунення смiливих здогадок, верифiкацiонiзмовi - принцип фальсифiкацiї. Проте, йому не вдалось вирiшити ряд методологiчних проблем: так, принцип фаль---сифiкацiї вимагає негайної вiдмови вiд теорiї, як тiльки отримано негативнi результати пiсля її фальсифiкацiї. Однак, як це проде---монстрував I.Лакатос [7.-p.87-98], реальна наукова практика не за---довiльняється цим принципом: вiд теорiї, що оточена багатьма ано---малiями i навiть прямо сфальсифiкована, вченi вiдмовляються лише тодi, коли побудована альтернативна та бiльш прогресивна нова те---орiя. З цього факту, зокрема, випливає, що критерiй демаркацiї на---уки i не-науки на основi принципу фальсифiкацiї є, що найменше ---неконструктивним. Взагалi, критика концепцiї росту наукового знан---ня К.Поппера виявила невiдповiднiсть з фактами iсторiї фундамен---тальної науки, що на думку Лакатоса, пов'язано iз особливою сферою практичного поширення цiєї методологiї - прикладнi науки. При всiй вiдмiнностi позицiй Фейєрабенда i, наприклад, Куна, Лакатоса та iнших, можна, однак, видiлити деяке спiльне, властиве їм всiм ро---зумiння моделi наукового знання. Принципи такої iсторико-методо---логiчної моделi науки такi:

1. Теоретичне розумiння науки є можливим лише за умови ди---намiчної структури наукового знання.

2. Наукове знання є цiлiсним за своє природою; його не можна розбити на незалежнi один вiд одного рiвень спостереження та рiвень теорiї; будь-яке твердження спостереження зумовлене вiдповiдною теорiєю - є "теоретично навантаженим".

3. Фiлософськi (онтологiчнi, метафiзичнi) концепцiї тiсно взаємопов'язанi з власне науковим (конкретно-науковим) знанням: фiлософiя не тiльки виявляє стимулюючий вплив (позитивний чи нега---тивний) на науку, але фiлософськi твердження органiчно входять в "тiло" науки, формують його.

4. Динамiка наукового знання - не складає послiдовний кумуля---тивний процес; науковi теорiї є незалежними одна вiд одної, неспiвставлюваними, неспiврозмiрними (ця теза серед представникiв фiлософiї науки iсторизму вiдкидається тiльки Лакатосом).

5. Мета змiни наукового знання - не досягнення об'єктивної iстини, а, наприклад, отримання кращого розумiння певних фено---менiв, вирiшення бiльшої кiлькостi наукових проблем, побудова простiших та компактнiших теорiй тощо.

До позитивних сторiн цiєї моделi, що стосується й творчостi Фейєрабенда, вiдносяться iдеї iсторизму, цiлiсностi знання, виз---нання взаємозв'язку фiлософського та наукового знання, вiдмова вiд наївно-кумулятивiстського уявлення про розвиток науки.

У свою чергу, iсторико-методологiчна модель наукового знання не просто проголошує iсторизм своїм гаслом, а вважає його основою формування, iснування, розвитку науки.

Література

1. Дюгем П. Физическая теория, ее цель и строение. Спб. 1910.

2. Тулмин Ст. Концептуальные революции в науке//Структура и развитие науки. -М.,1978.

3. Кун Т. Структура научных революций. -М.,1975.

4. Тулмин Ст. Человческое понимание. -М.,1984.

5. Toulmin S. The philosophy of science. -London,1953.

6. Рижко В.А. Концепцiя як форма наукового знання. -К.,1995.

7. Lakatos J. History of science and its rational reconstructions//Scientific revolution. -Cembridge,1970.

8. Лакатос И. История науки и ее рациональные реконструк---ции//Структура и развитие науки. -М.,1978.

9. Лакатос И. Фальсификация и методология научно-исследователь---ских програм. -М.,1995.

10. Дэвидсон Д. Об идее концептуальной схемы//Аналитическая фи---лософия: Избранные тексты. -М.,1993.

11. Антология кинизма: Фрагменты сочинений кинических мыслите---лей. -М.,1984.

12. Тулмин Ст. Человеческое понимание. -М.,1984.

13. Фейерабенд П.К. Избранные труды по методологии науки. -М.,1986.

14. Чуйко В.Л. Нацiональна мова науки як феномен iсторiї культу---ри//Проблеми фiлосософiї. -К.,1991, N88.