тому, що при їх виникненнi саме "розум мовчав". А, таким самим чи---ном, вважає Фейєрабенд, метод Галiлея може застосовуватись i в iнших областях. Його можна використовувати, наприклад, для усунен---ня iснуючих аргументiв проти матерiалiзму i для вирiшення фiло---софської проблеми спiввiдношення психiчного-тiлесного. Проте, якщо застосування "методу Галiлея" iснуючi науковi проблеми залишає не---вирiшеними цей метод нiкому не потрiбен.
Отриманi висновки, з погляду Фейєрабенда, змушують його стати на позицiю iсторичної школи фiлософiї науки, визнати себе анархiстом, вiдмовитись вiд роздiлення контексту вiдкриття i кон---тексту виправдання i та усунути пов'язану з цим вiдмiннiсть мiж термiнами спостереження i теоретичними термiнами. В науковiй прак---тицi цi вiдмiнностi можуть не вiдiгравати нiякої ролi, а спроба закрiпити їх мала б негативнi наслiдки. Таким чином немає i нiякої демаркацiйної лiнiй мiж теорiєю та фактами взагалi, а теоретична мова повнiстю пiдпорядковує собi мову спостереження, деформуючи її за своїм образом та побiднiстю. Окрiм того, всi твердження, що претендують на вираження системи знання, носять теоретичний харак---тер i теорiя моделює факти у вiдповiдностi до своєї вигоди, тобто прагнучи з найменшими зусиллями їх до себе "пiдiгнати".
Врештi решт, Фейєрабенд дiйшов висновку про те, що якщо наука iснує, то розум не може бути визнаний унiверсальним i нерозумнiсть неможливо виключити. Ця характерна риса науки й потребує анархiстської епiстемологiї. Усвiдомлення того, що наука не є свя---щенною i що суперечка мiж наукою та мiфом не принесла перемоги жоднiй з сторiн, посилює позицiї анархiзму. Навiть "дотепна", за визначенням Фейєрабенда, спроба Лакатоса побудувати методологiю, котра: а) не нападає на iснуючий стан речей, i все ж таки б) нак---ладає обмеження на нашу пiзнавальну дiяльнiсть, не послаблює, на думку Фейєрабенда, цього висновку. Фiлософiя Лакатоса видається лiберальною лише тому, що є замаскованим анархiзмом. А її стандар---ти, що витягнутi з сучасної науки, не можна вважати нейтральними у суперечцi мiж сучасною i арiстотелiвською наукою, а також мiфом, магiєю, релiгiєю тощо. Окрiм того, цi стандарти, що включають порiвняння змiсту, можуть застосовуватись не завжди. Класи змiсту деяких теорiй є непорiвнюваними в тому розумiннi, що мiж ними не можна встановити нi одного iз звичних логiчних вiдношень (включен---ня, виключення, перехрещення). Саме таку ситуацiю ми бачимо при порiвняннi мiфiв з наукою i в найбiльш розвинутих, найзагальнiших, а отже - найбiльш мiфiчних частинах самої науки.
Література
1. Дюгем П. Физическая теория, ее цель и строение. Спб. 1910.
2. Тулмин Ст. Концептуальные революции в науке//Структура и развитие науки. -М.,1978.
3. Кун Т. Структура научных революций. -М.,1975.
4. Тулмин Ст. Человческое понимание. -М.,1984.
5. Toulmin S. The philosophy of science. -London,1953.
6. Рижко В.А. Концепцiя як форма наукового знання. -К.,1995.
7. Lakatos J. History of science and its rational reconstructions//Scientific revolution. -Cembridge,1970.
8. Лакатос И. История науки и ее рациональные реконструк---ции//Структура и развитие науки. -М.,1978.
9. Лакатос И. Фальсификация и методология научно-исследователь---ских програм. -М.,1995.
10. Дэвидсон Д. Об идее концептуальной схемы//Аналитическая фи---лософия: Избранные тексты. -М.,1993.
11. Антология кинизма: Фрагменты сочинений кинических мыслите---лей. -М.,1984.
12. Тулмин Ст. Человеческое понимание. -М.,1984.
13. Фейерабенд П.К. Избранные труды по методологии науки. -М.,1986.
14. Чуйко В.Л. Нацiональна мова науки як феномен iсторiї культу---ри//Проблеми фiлосософiї. -К.,1991, N88.