Києво-Могилянській академії належить провідна роль у становленні духовної культури та української державності ХVII-ХVII ст. Діяльність КМА - окремий етап в історії України, пов'язаний із формуванням еліти українського суспільства, яка, у свою чергу, визначала не лише розвиток світоглядних засад, а й шляхи економічного та суспільно-політичного розвитку України впродовж двох століть. Тому документальна спадщина Академії вивчалася багатьма дослідниками як власне історії духовної та світської освіти, так й історії церкви, науки та культури, котрі тією чи іншою мірою використовували ці матеріали, як джерела для висвітлення окресленої тематики. Серед них - митрополити Євгеній (Болховітінов) та Макарій (Булгаков); В. Аскоченський, М. Лінчевський, М. Мухін, І. Малишевський, М. Максимович, К. Харлампович, М. Сумцов, а також фахівці з історії КМА початку XX ст. А. Савич, С. Голубєв, Д. Вишневський, М. Петров, Ф. Титов, М. Марченко, М. Штранге, Я. Штернберг, В. Литвинов, Б. Мітюров та багато ін.

Друга половина XX ст. відзначена активізацією вивчення різних напрямів діяльності КМА. Суттєвий внесок у дослідження цієї проблеми належить історику КМА 3. Хижняк, окремим аспектами з історії КМА присвячені монографії та статті Я. Ісаєвича, І. Біло-діда, Ф. Шевченка, Є. Горбенко, О. Дзюби, І. Захари, М. Кашуби, Л. Корній, В. Микитася, В. Нічик, І. Торбакова, М. Сенченка, Н. Тер-Григорян-Дем'яшок, Я. Стратій, Л. Алексієвець.

Виняткове значення Академії для формування духовних засад суспільства спричинило й увагу до публікацій документів, що стосувалися її діяльності. Вже в середині XIX ст. ряд матеріалів друкується на сторінках видання "Памятники, изданные Временною комиссиею для разбора древних актов, высочайше учрежденною при Киевском, Подольском й Волынском генерал-губернаторе" (Т. II. -К., 1846), а також в "Актах, относящихся к истории Западной Рос-сии, собранных и изданных Археографической Комиссией" (Т. 1-5. -М., 1853). Чимало документів з історії КМА були опубліковані В. Аскоченським у складі його праці "Киев с древнейшим его училищем Академиею" (Ч. І-ІІ. - К., 1856).

Наприкінці XIX - на початку XX ст. ряд документів стосовно діяльності КМА у XVIII ст. опублікований у працях М. Мухіна "Киево-Братский училищний монастырь. Исторический очерк" (К., 1893), В. Серебрянникова "Киевская Академия с половииьі XVIII века до преобразования ее в 1819 году" (К. 1897), а також Д. Вишневського, який вміщує деякі документи у виданні "Киевская академия в первой половине XVIII столетия (Новые данные, относящиеся к истории "той Академии" за указанное время)" (К., 1903).

Проте згадані публікації, як правило, здійснювалися без необхідного застосування методу джерелознавчої критики текстів документів, матеріали почасти публікувалися уривками. Так, М. Мухін вибрав та опублікував документи майнового характеру, які мали відношення до історії Києво-Братського монастиря, а саме - дарчий запис Галшки Гулевичевої про передачу свого двору та землі в м. Києві ставропігійному монастирю та школі для навчання дітей, купчі записи про передачу Катериною Кучинською, Люцією Митковичевою-Яницькою та її чоловіком Миколою Яницьким, старостою пирятинським, Київському училищному братству своїх земель тощо. Вишневський у своїй роботі приділив увагу, переважно, документам адміністративної, майнової та навчальної діяльності Академії.

Найзначнішими є два фундаментальні п'ятитомні видання, підготовлені істориками церкви М. Петровим ("Акты и документы, относящиеся к истории Киевской Академии" (К., 1904-1908) - за період 1721-1795 рр.) та Ф. Титовим ("Акты и документы, относящиеся к истории Киевской Академии" (К., 1910-1913) - за період 1796-1819 рр.).

Серед сучасних видань, які репрезентують окремі документи з історії КМА, слід згадати роботи І. Крип'якевича та І. Бутича "Документи Богдана Хмельницького. 1648-1657 рр." (К., 1961) та "Універсали Богдана Хмельницького" (К., 1998); роботу І. Крип'якевича "Універсали Івана Мазепи" (К., 2002); збірник документів "Ділова документація Гетьманщини XVIII ст.", підготовлений до публікації мовознавцем В. Горобцем (К., 1992), у якому вміщені окремі документи, що наочно ілюструють розвиток діловодної стилістики в Україні.

Зведений покажчик М. Петрова "Описание рукописей Церковно-Археологического Музея при Киевской Духовной Академии" (К., 1875-1879) був першим ґрунтовним виданням, серед матеріалів якого були опубліковані й документи з історії КМА. Дослідження містило опис 670 рукописних документів і вийшло трьома великими випусками. У першому випуску вчений описав зібрання рукописів митрополита Макарія (Булгакова), академічного Києво-Братського монастиря, Київської духовної семінарії, а також Мелецького монастиря. В другому випуску були описані зібрання рукописів Києво-Печерської лаври і київських монастирів: Золотоверхо-Михайлів-ського, Пустинно-Миколаївського, Видубицького, жіночого Флорів-ського і Десятинної церкви. Третій випуск присвячено опису рукописів бібліотеки Києво-Софійського собору.

При складанні описів М.І. Петров декларував дотримання у своїй роботі таких вимог:

зазначення колишнього власника документа чи особи, яка подарувала рукопис;

зазначення номеру знаходження рукопису в Музеї ЦАМ за попереднім каталогом бібліотеки чи за каталогом рукописів, які були пожертвувані до Музею безпосередньо;

визначення матеріалу, на якому було написано документ, якщо це не папір;

вказівка на особу автора, перекладача і переписувача рукопису та час виконання роботи;

подання повних та ґрунтовних відомостей про склад рукопису так, щоб увагу дослідника не обминула жодна стаття, для- чого показати не тільки заголовок рукопису, але й окремих його статей;

повідомлення про тотожність рукописів і статей в інших документах бібліотеки і Музею;

зазначення рукописів чи статей, відомих в публікаціях або в інших подібних зібраннях документів.

Проте, як писав сам М. І. Петров, він не завжди мав змогу дотримуватися цих вимог через брак часу та новизну справи (Петров Н. Описание рукописей Церковно-археологического музея при Киевской Духовной Академии.-К., 1877.- Вып 1.- С. 9.). Описи,