складені М. І. Петровим, довгий час були найповнішими систематичними обліковими документами, першоджерелами для вивчення історії створення та діяльності Академії, проте сучасні науковці все частіше вказують на їх недосконалість. Так, Є. К. Чер-нухін у своїх дослідженнях грецької рукописної спадщини акцентував на деяких недоліках петровських описів, зазначаючи, що часто описування здійснювалося не лише неповно, а й відверто хибно. Наприклад, Петров, всупереч задекларованій ним схемі, подекуди зазначав кількість аркушів (сторінок), стан матеріалу, розмір та мову рукопису, але робив це вкрай непослідовно. Зокрема, досліджувані Чернухіним описи грецьких рукописів не мають помітки стосовно мови написання (Чернухін Є.К. Грецька рукописна спадщина в Києві.- К., 2002. - С. 17.).
Описування матеріалів ЦАМ КДА продовжив учень М. Петрова О. Лебедєв. У 1916 р. в Саратові, куди було евакуйовано багато бібліотек у зв'язку з подіями Першої світової війни, побачив світ його каталог "Рукописи Церковно-Археологического Музея при Император-ской Киевской Духовной Академии", що містив опис 909 рукописів.
При всій цінності цих покажчиків вони вже значно застаріли з точки зору археографічного описування матеріалу. Сучасними вченими відзначається поверховість та сумарність описів справ, відсутність єдиної системи описування та датування копій і списків, неохайність у формулюванні археографічних заголовків документів, що іноді суперечать або неадекватно розкривають зміст матеріалів тощо. Крім того, значна кількість документів взагалі не увійшла до покажчиків М. Петрова та О. Лебедєва.
Слід зазначити, що згадані роботи репрезентують лише частку комплексної документальної спадщини КМА, що зберігається нині у двох архівосховищах - Центральному державному історичному архіві України у м. Києві та в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Отже, значна кількість матеріалів досі не була залучена до наукового обігу, і це було перешкодою для якнайповнішого вивчення історії заснування та діяльності Києво-Могилянської академії, її внеску в розвиток української культури й освіти.
На початку 90-х років співробітниками Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського було розпочато роботу по створенню покажчиків, до яких увійшли б власне матеріали з історії КМА. В 1995 р. було видано покажчик "Києво-Могилянська академія у документах і рідкісних виданнях ЦНБ ім. В.І. Вернадського НАН України. Видання XVIII - першої чверті XX ст." (укладачі - Л.М. Дениско, В.Р. Галай, за участю М.С. Рубльової). Зазначений покажчик відкрив серію бібліографічних та археографічних видань з історії КМА. У ньому містилися відомості про книжкові та періодичні видання, окремі статті та повідомлення стосовно діяльності Києво-Моги-лянської академії з фондів Бібліотеки.
У 2001 р. в Буенос-Айресі (Аргентина) було видано препринтом роботу "История Киево-Братского школьного монастыря и Киево-Могилянськой академии в документах. (Хронологический указатель документов по вопросам)". її авторка Н. Е. Тер-Григорян-Дем'янюк наприкінці 80 - на початку 90-х років була співробітницею НБУВ і досліджувала питання з історії заснування КМА. Основою покажчика стали книжкові та рукописні фонди Бібліотеки. Окрім цього, у покажчику містилася інформація про документи, знайдені дослідницею в рукописному фонді Вільнюської бібліотеки Академії наук Литви, у фондах Ягеллонської бібліотеки у Кракові, Бібліотеки ім. Оссолінських у Вроцлаві, Бібліотеки Народової у Варшаві, бібліотеки католицького університету у Любліні, Російської державної бібліотеки.
На жаль, покажчик має ряд суттєвих недоліків. Так, в археографічній та бібліографічній практиці існують усталені принципи щодо розташування матеріалу та підготовки допоміжного апарату з метою уникнення дублювання. У роботі Н. Тер-Григорян-Дем'янюк документи розміщені, для полегшення пошуку, за систематичними розділами, а через те, що матеріал досить різноманітний за структурою, об'ємний та полісемічний, одні й ті самі документи в різних розділах покажчика мають різні аспектні назви. Це, відповідно, збільшує обсяг покажчика і ускладнює пошук інформації. При підготовці цих матеріалів авторка у більшості випадків пішла шляхом передачі заголовків справ і документів з друкованих каталогів М. Петрова та О. Лебедєва, інвентарних описів, що існують в бібліотеках, і не працювала з документами де-візу. Тому іноді переплутані шифри з посиланнями на місцезберігання документів, тобто дослідниця спиралася на відомості про стан документів початку XX ст. Продубльовані заголовки, укладені М. Петровим та О. Лебедєвим, досить часто не відповідають складу матеріалів.
Усі ці недоліки відповідно зменшують науково-довідкову цінність покажчика, що, власне, стверджує і сама авторка, яка зазначає, що покажчик взагалі-то не планувалося видавати, а лише використовувати, як "робочий матеріал" до дослідження історії Києво-Могилянської академії.
Після ліквідації КДА (правонаступниці КМА) у 1917 р. та націоналізації її архіву і бібліотеки документи були розпорошені по різних архівосховищах. Для подальшого дослідження історії КМА на сучасному рівні важливого значення набуває залучення до наукового обігу оновлених довідників, де був би репрезентований повний комплекс датованих та атрибутованих документів стосовно її діяльності. На жаль, встановити первісний склад рукописів та книжок з академічної бібліотеки через пожежі 1658, 1780 та 1811 рр., коли значна їх кількість була втрачена, практично неможливо, тому у пропонованому каталозі репрезентований наявний фонд документів КМА в ІР НБУВ.
Матеріали із фондів ІР НБУВ є досить конгломератними за походженням. Основна їх частина надійшла до НБУВ (на той період - ВБУ) у 1923-1925 рр. у складі бібліотеки КДА і є своєрідною колекцією оригіналів та копій документів, зібраних різними дослідниками історії КМА. Тоді ж з'ясувалося, що до колекції потрапили також і документи, вірогідно вилучені з архіву КДА М. Петровим під час підготовки публікації фундаментальних "Актів і документів". У будь-якому разі вони надійшли до ВБУ у складі бібліотеки КДА, були зафіксовані, як спеціальна колекція документів КДА, і склали окремий 160-й фонд. Окрім