Для виконання функцій управління територією, реалізації за-гальнодержавної та регіональної політики в складі місцевих держадміністрацій існують відповідні економічні служби – коміте-ти (департаменти), управління економіки. Функції цих служб до-сить широкі й виходять за межі лише прогнозно-планової роботи.

Основними завданнями управлінь економіки місцевих держав-них адміністрацій є: реалізація ДРЕП на місцях; забезпечення комплексного соціально-економічного розвитку регіону; сприян-ня проведенню економічних реформ, забезпечення раціонального використання виробничо-технічного та наукового потенціалу ре-гіону, його природних, трудових і фінансових ресурсів; здійснен-ня методичного керівництва економічною роботою в регіоні.

Управління економіки виконують також певні функції щодо використання й охорони земель, природних ресурсів, навколиш-нього середовища, в галузі обслуговування населення, міжнарод-них та зовнішньоекономічних зв'язків.

4. Місцеві бюджети як фінансова основа соціально-економічного розвитку регіону. Складовим елементом ДРЕП є державна регіональна фінан-сова політика (ДРФП), тобто сукупність державних фінансових заходів для розв'язання фінансових проблем регіонів.

ДРФП передбачає низку заходів щодо вдосконалення пропор-цій розподілу доходів і видатків зведеного бюджету між Держав-ним бюджетом і місцевими бюджетами відповідно до компетен-ції, функцій та обов'язків, які виконують центральні та місцеві органи державної виконавчої влади й органи місцевого самовря-дування.

Основними інструментами забезпечення цієї політики є частка закріплених за територіями доходів у бюджетах на всіх рівнях бюд-жетної системи, місцеві податки і збори, нормативи відрахувань від загальнодержавних податків до місцевих бюджетів, а також дотації, субсидії та субвенції, що надаються місцевим бюджетам.

Проведення ДРФП передбачає застосування відповідної сис-теми бюджетного регулювання, збалансування доходів і витрат на всіх рівнях бюджетної системи (по вертикалі і по горизонталі) з урахуванням рівнів забезпечення територій країни об'єктами соціальної інфраструктури та застосування фінансових нормати-вів забезпеченості потреб населення. Важливим щодо цього є створення й використання загальнодержавних, регіональних і міс-цевих цільових фондів для вирівнювання доходів територій на-данням відповідних дотацій, субсидій і субвенцій.

Усі заходи ДРФП спрямовано на зміцнення доходної бази де-пресивних територій, адміністративно-територіальних одиниць у сільській місцевості, розширення повноважень і відповідальності представницьких органів і органів місцевого самоврядування у сфері управління місцевими фінансами та на посилення держав-ного контролю за їх раціональним використанням.

Регіональні органи управління з метою виконання власних функ-цій та для фінансування витрат з реалізації ДРЕП наділяються пев-ними майновими і бюджетно-фінансовими правами. Ресурсним за-безпеченням цих прав стають так звані муніципальні фінанси.

До складу муніципальних фінансів входять місцеві бюджети територіально-адміністративних одиниць і фінанси суб'єктів гос-подарювання, що використовуються для задоволення територі-альних потреб.

За допомогою муніципальних фінансів держава активно про-водить соціальну політику, здійснює фінансування освіти, охорони здоров'я, будівництво та утримання доріг, комунальне обслу-говування. Також з їх допомогою держава вирівнює соціальний і економічний розвиток регіонів, які з різних причин відстали від інших регіонів країни. Для подолання депресивності регіонів розробляються спеціальні програми, кошти на виконання яких формуються за рахунок доходів місцевих бюджетів і за рахунок держави.

Бюджетні та майнові права, що надані адміністративно-тери-торіальним одиницям різного рівня, дають їм можливість розроб-ляти, затверджувати й виконувати свої бюджети, розпоряджатися підпорядкованими підприємствами й отримувати від них доходи.

Через місцеві бюджети до населення доводяться кінцеві ре-зультати виробництва, розподіляються суспільні фонди спожи-вання між окремими верствами населення, фінансується розвиток галузей виробничої сфери передовсім місцевої та харчової про-мисловості, комунального господарства.

Основними функціями місцевих бюджетів є:*

формування грошових фондів для забезпечення діяльності місцевих органів влади;*

розподіл і використання грошових коштів між галузями еко-номіки;*

контроль за фінансово-господарською діяльністю підпри-ємств, організацій, установ, підвідомчих органам місцевого (регіо-нального) самоврядування.

За своєю структурою місцеві бюджети складаються з дохідної

та видаткової частин.

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних і регулюючих джерел доходів. Термін «власні (закріплені) дохо-ди» означає, що ці кошти належать суб'єкту бюджетного права або повністю, або у твердо фіксованій частці і надходять до міс-цевого бюджету, обминаючи бюджети вищого рівня.

Основу власних доходів становлять місцеві податки і збори, відрахування від державних податків. У такий спосіб здійснюєть-ся бюджетне регулювання, тобто система відрахувань із вищих бюджетів нижчим, з метою узгодження доходів з витратами.

Саме в балансуванні доходів і витрат регіонів виявляється державне регулювання місцевих бюджетів.

Регулюючі доходи охоплюють всю сукупність грошових кош-тів, що передаються з державного бюджету на місця: проценти відрахувань від державних податків, дотації, субвенції, кошти, отримані з держбюджету (або вищих бюджетів) за взаєморозрахунками (рис. 2).

Власні доходи місцевих бюджетів формуються за допомогою місцевих податків і зборів. Усі чинні місцеві податки і збори мож-на класифікувати за двома ознаками: за механізмом дії та за ознакою податкової ініціативи.

За механізмом дії виділяють ті податки, які встановлюються й вилучаються лише на даній території та дублюють загальнодер-жавні податки, і ті, що є місцевими надбавками до загальнодер-жавних податків.

За ознакою податкової ініціативи виокремлюють податки, за-провадження яких санкціонується центральною владою чи погод-жується з нею, і ті, що їх установлюють органи регіонального (місцевого) самоврядування самостійно.

Чинна система державного регулювання місцевих бюджетів уможливлює забезпечення регіонів необхідними коштами для виконання ними завдань ДРЕП незалежно від продуктивності міс-цевих джерел доходів, створює передумови для вирівнювання рівнів розвитку окремих регіонів, стимулює місцеві органи вла-ди до виконання планів мобілізації державних і місцевих подат-ків. Недоліком цієї системи можна вважати елементи суб'єк-тивності у формуванні регулюючих доходів, можливе необ'єк-тивне визначення нормативів відрахувань для різних регіонів. Хоч дотації та субвенції як джерела поповнення місцевих бюд-жетів позбавлені стимулюючого впливу на пошуки додаткових джерел надходжень, але повністю скасувати їх поки що немож-ливо, бо це може призвести до ускладнення фінансування регіо-нальних програм.

Видаткова частина місцевих бюджетів найбільш яскраво відображає