Цікаві трояндові факти

Своєю появою троянди випередили людей приблизно на 34 мільйони років. Знайдено викопні останки й скам'янілості троянд, що вказують на вік близько 50 мільйонів років. Культурній троянді приблизно 5000 років, зараз відомо близько 300 видів троянд, близько 30000 сортів.

Троянда є національною квіткою США, Англії й Ірану.

Дику троянду Rosa Acіcularіs можна зустріти в районі Північного Полярного Кола.

Одне з найдавніших зображень троянди знайдено на острові Крит і датується приблизно 2000 р. до нашої ери.

Задовго до того, як Сафо ввічнила троянду епітетом "королева квітів", греки називали її "королем квітів".

Походження слова "капелюх" походить від "шапо", "шапель" - римський вінок із троянд.

У раннім християнстві троянда була символом тих, хто вижив у результаті переслідувань і гонінь.

Кращими трояндоводами світу по праву вважаються французи, ніхто не продає більше троянд, ніж голландці, болгари відомі виробництвом трояндової олії.

Трояндова олія (переважно синтетична) входить до складу 46% чоловічої й 98% жіночої парфумерії. Однак із усієї розмаїтості квітів використовується тільки два види троянд - дамаська й центифолія. Натуральна трояндова олія - одна з найдорожчих, на міжнародному ринку вона цінується дорожче золота й платини. Для одержання одного кілограма трояндової олії потрібно в середньому три тонни пелюсток...

Найбільше троянд у світі - близько 3 мільйони - продається в День Святого Валентина.

Ген, відповідальний за аромат, рецесивний, тобто якщо схрестити дві троянди із сильним ароматом, вийде гібрид або зі слабким запахом, або взагалі без нього.

Одним з перших термін "ароматерапія" запропонований російським ученим Н.А.Кюнцелем в 30-х роках. Люди, котрі регулярно вдихають аромат троянди, викликають симпатію оточуючих, мають світлу рівну ауру, доброзичливі й ненав'язливі.

Виявляється, ніщо так не допомагає відчути себе в чужих стінах, начебто удома, як аромат болгарської троянди незначної, тільки-но вловимої найтоншим нюхом концентрації.

Сучасні троянди бувають практично всіх кольорів, за винятком синього й чорного: відсутні природні гени. Однак блакитною трояндою зараз займається генна інженерія, а чорну заміняють темно-червоні відтінки.

Коли пелюстки "Аптекарської троянди" (Apothecarys Rose) висихають, їхній аромат підсилюється.

У Японії виведена троянда, у якої вдень яскраво-червоні пелюстки, а ввечері білі. Сорт названо "Хамелеон".

Найбільша одиночна троянда - білий кущ Lady Banks у США, штат Арізона - займає площу, рівну футбольному полю. У сезон цвітіння він покривається більш ніж 200 тисячами квітів. Представники Книги рекордів Гіннеса заміряють його щороку.

Пуп'янки найменшої троянди сорту "Сі" (по-іспанськи - "Так") не більші зернятка рису.

Найстарша у світі троянда перебуває в Німеччині - 1000-літній кущ у соборі в Хільдесхайме, що уже майже досяг даху цього будинку.

Бібліотека Конфуція нараховувала близько 600 томів про троянди.

Шекспір у своїх поемах згадував про троянди більше 50 разів.

Троянди в історії

За індійськими пуранами (міфами), найкрасивіша з усіх жінок - Лакшмі - народилася з пуп'янка троянди. Господар Всесвіту Вішну, побачивши красуню, що спить у своєму трояндовому ложі, розбудив її поцілунком і взяв за дружину. Лакшмі стала богинею краси, а троянда, що її вкривала, - символом божественної таємниці й з тих пір вважається у всіх східних народів священною.

У Древній Персії поети не втомлювалися оспівувати її. За перськими сказаннями, вона була подарунком самого Аллаха. З'явилися до нього одного разу всі квіти із проханням призначити їм нового володаря замість сонного лотоса - той хоча й був красивим, але часто забував про свої обов'язки. Аллах почув їхнє прохання й призначив правителькою білу троянду з її гострими колючками. Соловей, побачивши нову царицю квітів, був зачарований її красою й у захваті пригорнув троянду до своїх грудей. Але гострі колючки встромилися йому в серце, і червона кров, бризкнувши із грудей нещасного, зросила ніжні пелюстки чудової квітки. Дотепер зовнішні пелюстки багатьох троянд зберігають свій рожевий відтінок.

Греки вважали троянду даром богів. За словами Анакреона, троянда народилася з білосніжної піни, що покривала тіло Афродіти, коли богиня любові вийшла з моря. Побачивши цю квітку, зачаровані боги обляпали її нектаром, що і надав їй дивовижний аромат.

Троянда у греків - супутниця радісних і сумних святкувань. Вінками із троянд, перевитих миртами, прикрашали наречених. Трояндами вбиралися двері, що ведуть у будинок, а пелюстками всипалося шлюбне ложе. Трояндами усипали шлях переможця, що повертався з війни, і його колісницю. Ними ж встеляли тіло й гробниці померлих.

Із Греції троянда була перенесена колоністами в Рим і прекрасно там прижилася. Якщо в Греції в богів вона служила символом любові й краси, а в людей - вираженням веселощі, радості й глибокому суму, то в римлян у часи республіки ця квітка вважалася символом строгої моральності й служила нагородою за видатні діяння.

У римлян був звичай під час дружніх бенкетів кидати у вино пелюстки зі своїх трояндових вінків. Вино з пелюстками троянд випивали на знак симпатії до того, із чийого вінка вони обсипалися.

Знаменита єгипетська цариця Клеопатра, приймаючи в себе Марка Антонія, веліла покрити всю підлогу зали товстим шаром трояндових пелюсток. Щоб переконати Антонія в щирості своїх почуттів, Клеопатра наказала обприскати сильною отрутою троянди свого вінка, а коли Антоній, клянучись їй у любові, обсипав пелюстки троянд із її вінка у свою чашу з вином і хотів його випити, вона вирвала чашу в нього з рук й, сказавши: "Дивися, Антоній, як мені легко було від тебе позбутися, якби тільки я могла без тебе жити!", повеліла випити цю чашу засудженому на смерть невільникові.

Римські воїни, відправляючись