Стояти храмові ще 500 років, — сказав доктор Шпендлер.

Ці роботи велись в 1991-1995 роках, а наступних рокіп німецька фірма „Паус" виконала оздоблювальні роботи, в мармуровій підлозі змонтовано калориферний підігрів. Ні-мецькі спеціалісти провели внутрішнє і зовнішнє озвучення, встановили електронні дзвони, єдині в Україні. Художники-реставратори з Дрогобича, Львова, Борислава здійснили за рік велику роботу — реставрували п'ять великих полотен XVIII ст. і намалювали 15 картин. Освячення відродженої церкви відбулося 1996 року, в 400-ту річницю Берестейське!і унії. Церква діє і проводить в повному обсязі всі богослужін-ня.

Коли церкву ремонтували, в Римі отець Ювеналій Мок-рицькиЙ декілька років творив копію Гошівської Богородиці. Він, український художник, разом з о. Матеєм Гаврилівим та єпископом Софроном Мудрим зібрали на виготовлення її п'ять тисяч доларів, які офірували для Гошівського монастиря. При освяченні ікони Гошівської Богородиці папа Іван Павло II висловив побажання відвідати Україну та монастир.

Третьому відродженню василіянського Чину на теренах Галичини уже в умовах існування Української державності сприяли, перш за все, організація мережі навчальних закладів і, зокрема, новіціату при Крехівському монастирі в 1991 р. Уже в перший рік виявили бажання присвятити своє життя Богу майже 70 осіб, більшість із яких — молоді юнаки. Для їх навчання були відібрані кращі викладачі-наставники з васи-ліянських монастирів світу, як о. Діонісій Ляхович та о. Тарас Олійник з Бразилії, о. Теодозій Янків з Польщі, о. Андрій Шагала з США, о. Йосафат Воротняк з Югославії та інші. Повернувся до рідного монастиря, але вже як духовний на-ставник молодих ченців, о. Ігнатій-Теофор Янтух. Відзначаю-чи важливість відновлення новіціату в Крехові, протоархі-мандрит Галицької провінції ЧСВВ о. Ісидор Патрило у 1992 р. зазначив, що „це той фунт, на якому Чин зможе розгорну-ти повнокровну місіонерську діяльність через 5-6 років, коли матимемо справді вишколених священиків" (47). І хоча нині в Гошівському монастирі тільки п"ять ченців-василіян, їх кіль-кість неодмінно зросте, позаяк щораз більше людей, а особ-ливо молоді, навертається до Бога.

У світі нині налічується 57 василіянських осідків, в яких перебуває біля 700 ченців.

Походження чудотворної ікони

Головною подією XVIII ст. в історії Гошівського монастиря стала поява в монастирській церкві 5 серпня 1737 р. чудот-ворної ікони Матері Божої. З цього дня слава про Гошівський монастир розлетілася по всій Галичині й за її межами. Монас-тир, як і Жировиця, став відпустовим місцем, куди кожного року приходили на прощу тисячі мирян.

Подарував чудотворну ікону монастирській церкві власник Гошева й опікун монастиря Микола Маркович Гошівський. Він, судячи з його ж слів, записаних у монастирському літо-писі, дуже хотів мати копію чудотворної 'ієнстоховської Бо-городиці але ніяк не міг її дістати. У 1734 р. помер поль-ський король, почалася боротьба за владу, а на Поділлі в свою чергу вибухнули селянські заворушення. Оскільки має-ток його доброго знайомого Андрія Шугая в Хороброві (село за 8 км від Зборова на Тернопільщині) знаходився близько до району селянських стихійних бунтів, то три дочки Шугая, боячись нападу, покинули маєток і перебрались до села Дуна-єва (20 км від Перемишля» на Львівщині), що належало М. Ґошівському. Андрій Шугай на той час перебував у справах служби далеко від дому. Через кілька тижнів повстання було придушене, настав спокій, і сестри Шугаївни повернулися до свого маєтку. Після їхнього від'їзду дружина М. Гошівського знайшла в кімнаті, де жили сестри, за скринею для одягу скручену ікону Пресвятої Діви Марії з Дитятком Ісусом на руках, намальовану на полотні. Це була копія Ченстоховської. а до 1382 р. Белзької Матері Божої.

Ікона була настільки прекрасною, що М. Гошівський вирішив залишити її в себе, незважаючи на неодноразові прохання дочок Шугая повернути їм ікону. Справа з іконою була полагожена тільки після особистої зустрічі М. Гошівського з А. Шугаєм. Останній погодився віддати ікону М. Ґошівському, і розказав, яким чином вона до нього потрапила. Перебуваючи по службі в місті Олаві (1704-1705 рр.), він купив у одного маляра дві копії славної на той час Ченстоховської Божої Матері. Повернувшись додому, він подарував одну копію своякові Журавлевичу, що жив у с. Настасове (20 км від Тернополя), а другу — залишив собі. Свояк згодом передав свою Ікону до Настасівського костелу.

Одного разу залишені без нагляду малолітні доньки Шугая через необережність спричинили в будинку пожежу. Все примі-щення згоріло, тільки стіна, на якій висіла ікона і сама ікона, залишилися неушкодженими. Відтоді А. Шугай увірував, що ікона чудотворна, тому не дуже хотів з нею розлучатися. Але поскільки родина Гошівських дала притулок його донькам у скрутний час, то він вирішив подарувати їм чудотворну ікону. Десь через рік після цього ікона проявила свою чудодій-ність і в помешканні Гошівських. Одного дня, коли господар був у від'їзді, а його дружина з гостею із сусіднього села Фраіщіскою Сеправською обідали, стіна, на якій висіла ікона, раптом засяяла яскравим, неземного походження сяєвом (світ-лом). Жінки перелякались і вирішили покликати місцевих римо-католицьких священиків. Коли прийшли священики, по-лум'я вже згасло, але з очей Божої Матері текли сльози, а все обличчя, немов потом, було покрите крапельками роси. При огляді ікони ніяких ознак вологості на стіні і в кімнаті священики не виявили.

Оповідь дружини стривожила М. Гошівського. Він побоявся надалі тримати ікону вдома, оскільки вістки про її чудодійність