Перед тим, як забрати ікону, М. Гошівський поїхав до Унівського монастиря, де мав розмову з Львівським єпископом Атанасієм Шептицьким, ЧСВВ, якому оповів історію ікони та її чуда. Митрополит дав доручення о. Гедеону Буйницькому, ЧСВВ, ігумену Краснопущанського монастиря (що знаходився за 7 км від Дунаєва), щоб той оглянув ікону й перевіз її до Гошева. Огець-ігумен разом з М. Гошівським акуратно упакува-ли ікону в скриню, опечатали її єпископською печаткою і під посиленою вартою перевезли до маєтку М. Гошівського в Гошеві. Позаяк Гошівський добивався від єпископа визнання її чудотворною, Шептицький відправив у село Дунаїв о. Інокентія Липницького, ЧСВВ, овруцького архімандрита, щоб той зібрав свідчення очевидців чуда. Однак помічник Львівського римо-католицького єпископа о. Головінський заборонив римо-католи-цьким священикам, очевидцям чуда в Дунаєві, давати про це свідчення. Отець Липннцький повернувся з нічим. Але М. Гошівський все-таки добився зізнань. Очевидці чуда були викли-кані до резиденції єпископа в Унівський монастир і під прися-гою дали свідчення. На підставі свідчень двох римо-католиць-ких священиків з Дунаєва, дружини М. Гошівського та ФранцІеки Сеправської єпископ Атанасій Шептицький видав 11 липня 1737 р. грамоту, якою стверджував, що ікона Божої Матері є чудотворною (благодатною) і дозволив помістити її в церкві Гошівського монастиря.

Урочисте перенесення ікони з маєтку М. Гошівського до церкви Гошівського монастиря відбулося 5 серпня 1737 р. В цій святочній церемонії брали участь священики з навколишніх сіл і понад тисячу мирян з процесіями. Ікону, опечатану в скрині, винесли з хати й поставили на гарно прибраний стіл посеред подвір'я. Була зачитана грамота єпископа про визнання її чудотворною, опісля ікону вийняли зі скрині. І саме в цей час сталося найперше чудесне оздоровлення хворої на очі. До ікони приступила дідичка Катерина Хоєцька з донькою й голосно промовила: „Стань навколінці перед іконою Божої Матері і подякуй їй. Оце ти втратила була зір і не було вже жодної надії врятувати тебе, а Пречиста Діва Марія повернула тобі його" (16, 38). Після цих слів мати з донькою впали хрестом перед іконою Пречистої Богоматері.

З маєтку М. Гошівського процесія на чолі зі священиками, співаючи богопохвальні пісні, вирушила на Ясну Гору, де в монастирській церкві за головним престолом була поміщена чудотворна ікона Божої Матері.

Чуда Гошівської Богородиці

Днем раніше з ласки Богородиці одужала жителька села Семигинова на Стрийщині Кунекунда Садовська. Напередодні, 4 серпня (в суботу), її чоловік був на вечірньому Богослужінні в сільській церкві, під час якого парох повідомив, що завтра чудотворна ікона буде перенесена й встановлена в монастир-ській церкві на Ясній Горі. Зворушений почутим, Матей Садо-вський прийшов додому і, глянувши на хвору дружину, смерті якої сім'я чекала з дня на день, з розпачу впав на долівку хрестом і почав щиросердечно просити Іощівську Богоматір допомогти його дружині. І молитви Матея були почуті. Дружина розплющила очі й встала з ліжка. Наступного дня, коли переносили ікону до монастирської церкви, щасливе подружжя прийшло до Гошева й оздоровлена жінка під присягою розповіла про своє чудесне одужання. Сталося це чудо, яке першим записано в монастирському літописі, 5 серпня 1737 року. Після цього були й інші чудесні одужання з ласки ІошІвської Матері Божої. Так, 15 серпня 1737 р. міщанин Францішек Кавський з Болехова разом з дружиною привіз до монастирської церкви важкохвору доньку Маргариту. Лікарі не могли встанови-ти хворобу дівчини і вона згасала на очах. Батьки поклали дівчину перед образом Пречистої Діви Марії. Після Богослужіння за її виздоровлешія, яке відслужив отець-монах, дівчина встала з долівки цілком здоровою. Наступного дня вона сама прийшла до гошівської церкви, щоб висповідатися, причаститися і по-дякувати Божій Матері за своє чудесне одужання.

20 серпня 1737 р. гошівський священик привіз свого сина Івана, якого впродовж трьох місяців мучила пропасниця. Недужого занесли до церкви й поклали перед іконою Божої Матері, а батько почав відправляти Службу Божу за його здоров'я. Після закінчення Богослужіння син піднявся цілком здоровий, так наче ніколи й не хворів.

5 березня 1738 р. Із села Лисовичі (Стрийщина) привезли божевільну Катерину Ковальську, яка майже годину бездиханно у важкому припадку пролежала перед чудотворною іконою, після чого піднялася і здорова вийшла з церкви.

Степана Лучковича, теж божевільного, родичі постійно мусіли зв'язувати. 12 квітня 1743 р. його, закутого в кайдани, привезли на Ясну Гору. Перед входом до церкви він розірвав їх і кинувся тікати в напрямку стрімкої кручі. За ним побігло шість чоловік, щоб спіймати нещасного. Всі завмерли, коли побачили, як божевільний і ті, що його доганяли, зірвалися з крутої гори в глибоке провалля. З думками, що нещасних спіткала неминуча смерть від падіння на гостре каміння, безпомі-чні спостерігачі молитовно звернулися до Матері Божої, благаю-чи порятунку для них. І сталося чудо! Через кілька хвилаїі усі піднялися на гору