тим і кількість чудес-них оздоровлень. Так, 14 травня 1921 р. Текля Романчук з с. Стрілки на Стрийщині склала щиру подяку Божій Матері за одужання від каліцтва ноги. Дмитро Кузьма з с. Ріпне (Рож-нятівщина) — за оздоровлення від сліпоти, яке наступило 6 жовтня 1921 р.
Машиністу зі Львова Леву Яворському щирі молитви до Пречистої Діви 18 березня 1922 р. допомогли зцілити руку. А молитви рідних Антона Брідського з с. Велідж (Долинщина), що повернувся з Канади з важкою недугою шлунка й згасав на лікарняному ліжку в Долині, поставили його 6 травня 1922 р, на ноги.
Господар з с. Іошів 17 березня 1923 р. віз волами з лісу дрова. Щоб з'їхати з гори, вія мав намір загальмувати ланцюгом колесо. Як тільки зачепив ланцюг за колесо, воли раптово рушили й віз покотився вниз, тягнучи за собою по землі господаря. Ланцюг защемив руку й нещасного затягувало під колесо. Здавалось, що смерть неминуча. Але в передсмертній тривозі він звернувся до Небесної Заступниці і воли стали, як укопані, хоча до рівної дороги було ще кілька десятків кроків. Дев'ятиденна щира молитва допомогла позбутися важкої не-дуги (запалення мозку) жительці с. Перегінська Ользі Стрижак, яка склала подяку Божій Матері в монастирському літописі 5 лютого 1924 р. А ЗО грудня того ж року дякував Пресвятій Діві Марії за повернення мови його п'ятирічному сину Ісидор Ільницький з с. Бірче. Таку ж подяку у 1925 р. склала Степанія Маркевич з с. Тисменичани за одужання від тифу.