КОНФЛІКТНИЙ ФУНКЦІОНАЛІЗМ ЛЬЮІСА КОЗЕРА

Теорія конфлікту Козера є найбільш великою, що розглядає комплекс питань, а саме: причини конфлікту, гостроту конфлікту, тривалість конфлікту, функції конфлікту.Козер визначає конфлікт як процесу який за певних умов може "функціонувати" щоб зберегти "соціальний організм".

Основні підходи до конфлікту Козера:

у будь-якій соціальній системі виявляється відсутня рівновага напруженості в конфліктних відносинах;

багато процесів, що, як звичайно вважається, руйнують систему (наприклад, насильством розбіжності, конфлікт) за певних умов зміцнюють інтеграцію системи, а також її "пристосовність "до навколишніх умов.

Видно, що визначення конфлікту і його функцій Козером багато в чому схоже з поняттям конфлікту Зіммеля.
На основі сформованих підходів до конфлікту Козер розвив цілий теоретичний напрямок про функції конфлікту. Козер покритикував Дарендорфа за те, що той не додавав належного значення позитивним функціям конфлікту. Згідно Козеру, конфлікт виконує інтегративні й адаптивні функції в соціальній системі. Також як і Зіммель, Козер вважаєте що конфлікт сприяє збереженню стійкості і життєвості організації. Конфлікт може сприяти більш чіткому розмежуванню між групами, сприяти централізації прийняття рішенням зміцнювати єдність групи, підсилювати соціальний контроль.
Козер виділяє "причинні ланцюги" описуючі яким чином конфлікт зберігає або відновлює інтеграцію системи і її пристосовність.

Цей ряд причинних залежностей виглядає в такий спосіб:

порушення інтеграції складових частин соціальної системи;

приводить до спалахів конфліктів між складовими частинами що у свою чергою;

викликає тимчасову дезінтеграцю системи це робить соціальну структуру більш гнучкою що у свою чергу підсилює здатність системи рятуватися за допомогою конфлікту від можливих їй у майбутньому порушень рівноваги а це приводить до того, що система виявляє високий рівень пристосовності до умов, що змінюються.

Докладно описавши функції конфліктам Козер подібно своїм попередникам викладав однобічний підхід, а саме не звертав увагу на руйнівні наслідки насильницького неконструктивного конфлікту.
Розглядаючи причини конфліктів Козер дійде висновку, що вони кореняться в таких умовах, коли існуючій системі розподілу дефіцитних ресурсів починають відмовляти в законності. Це виявляється через зниження можливості відкрито виражати невдоволенням рівня мінімальної взаємної лояльності необхідної для збереження цілісності системи, рівня мобільності, що допускається в системі, а також через збільшення зубожіння й обмежень незаможних шарів.

ПРИЧИНИ КОНФЛІКТІВ

Чим більше незаможні групи сумніваються в законності існуючого розподілу дефіцитних ресурсів тим імовірніше, що вони повинні будуть розпалити конфлікт.

Чим менше каналів, по яких групи можуть вилити своє невдоволення з приводу розподілу ресурсів, тим більше ймовірне що вони повинні засумніватися в законності .

Чим більше члени незаможних груп намагаються перейти в привілейовані групи, чим допускається менше при цьому мобільністю. тим імовірніше, що вони не стануть дотримувати законності .

Чим більше зубожіння груп з абсолютного перетворюється у відносне, тим більше імовірно, що ці групи стануть причинами конфліктів .

Чим у меншому ступені соціалізація випробовувана членами незаможних груп, породжує в них внутрішню особисту вимушеність тим більше імовірно, що вони повинні випробувати відносне зубожіння.

Чим менше зовнішніх примусів випробують члени незаможних груп, тим більше імовірність того, що вони випробують відносне зубожіння.

ГОСТРОТА КОНФЛІКТУ

Гострота конфлікту Козером визначається такими перемінами, як емоції, викликані в учасників конфлікту, рівень реалізму цих учасників, зв'язок конфлікту з основними цінностями і проблемами.
Гострота конфлікту:

Чим більше здійснюється умов, що викликають виникнення конфлікту, тим він гостріший

Чим більше емоцій викликає конфлікт, тим він гостріший

Чим більше учасників конфлікту зв'язують первинні (тісні) відносини, тим більше емоцій він у них викликає
- чим менше первинні групи, у яких відбувається конфлікт, тим сильніше його емоційне розжарення
- чим більше зв'язку між учасниками конфлікту є первинними, тим менше імовірність відкритого вираження ворожості, але тим сильніше вона виявляється в конфліктних ситуаціях

Чим більше вторинних (менш тісних) зв'язків між учасниками конфлікту, тим фрагментарніша їхня участь у ньому, тим менше вони втягнені в нього емоційно .
- чим більше вторинних відносин, тим конфлікти частіше, а їхнє емоційне розжарення слабкіше .
- чим більші вторинні групи, тим конфлікти частіше, а їхнє емоційне розжарення слабкіше .

Чим більше групи, втягнені в конфлікт, переслідують свої реалістичні (об'єктивне) інтереси, тим м'якше конфлікт.

Чим більше групи, що приймають участь у конфлікті, дбають лише про свої реалістичні інтереси, тим вище ймовірність того, що вони спробують знайти компромісні способи реалізувати свої інтереси .

Чим більше розходження в розподілі влади між групами, що приймають участь у конфлікті, тим менше ймовірність того, що вони спробують відшукати альтернативні засоби .

Чим більш твердою (негнучкою) є система, у якій відбувається конфлікт, тим менше в ній альтернативних засобів .

Чим у більшій мірі групи конфліктують через нереалістичні спірні питання (помилкових інтересів), тим гостріший конфлікт

Чим у більшій мірі конфлікт відбувається через нереалістичні проблеми, тим сильніше емоції його учасників, тим гостріший конфлікт

Чим гостріші були попередні конфлікти між даними групами, тим сильніші їхній емоції з приводу наступних конфліктів

Чим більш жостким являеться система у якій відбувається конфлікт, тим вище імовірність того, що конфлікт виявиться нереалістичним

Чим довше триває реалістичний конфлікт, тим більше виникає нереалістичних спірних проблем

Чим у більшій мірі виникнення конфліктних груп було обумовлено цілями конфлікта, тим нереалистичнішіі наступні конфлікти

Чим у більшій мірі конфлікти об'єктивуються за межами індивідуальних інтересів і на більш високому вирівняний тим гостріше конфлікт

Чим у більшій мірі група єдина в ідеологічному відношенні, тим далі виходять конфлікти за межі особистих інтересів
- чим вище ідеологічна єдність групи, тим більше поширення одержують у ній її загальні цілі, тим більше вони виходять за межі