Страшилки про мобілки і що про це кажуть експерти

Здається, тільки швидкість світла вища за темпи розвитку мобільного стільникового телефонного зв’язку. В Україні за десять років кількість абонентів зросла в 1000 разів і сьогодні становить 51 мільйон. Мобільні телефони і локальні бездротові обчислювальні мережі, котрі забезпечують швидкий доступ до Інтернету в оселях, офісах і громадських місцях, стали невід’ємною частиною нашого життя. Радіочастотні сигнали пронизують практично весь життєвий простір і цілком природно, коли багато хто з нас цікавиться, наскільки це безпечно для здоров’я, висловлює стурбованість щодо можливого негативного впливу на організм електромагнітних випромінювань від мобільних терміналів і базових станцій стільникового зв’язку. Це властиво людській природі. Втім, так само, як і вимагати негайної відповіді. І що довше ми її не маємо, то більше виникає сумнівів і побоювань на тему «щось тут не так».

Тим часом взаємозв’язок роботи базових станцій і здоров’я людини давно перебуває під ретельним наглядом світової громадськості. За останнє десятиліття було проведено силу-силенну досліджень радіочастотних електромагнітних полів, зокрема впливу сигналів мобільних пристроїв і мережних елементів на людину. Але перш ніж говорити про результати цих досліджень, розгляньмо, як влаштовані системи мобільного телефонного зв’язку.

Отже, мобільний зв’язок забезпечує розвинена мережа базових станцій, які передають інформацію комутаційним центрам із допомогою радіочастотних сигналів. Робота мобільного стільникового зв’язку грунтується на принципі розподілу певної території на зони, іменовані стільниками, радіусом (в умовах міської забудови) до 1 км. Кожен із них обслуговується базовою станцією. Каналом зв’язку з мережею є мобільні телефони. Система спланована таким чином, щоб забезпечувати постійний контакт мобільного телефону з мережею, у міру того, як користувачі переміщаються з одного стільника в інший. Для зв’язку одного з одним мобільні телефони і базові станції обмінюються радіосигналами.

Типова базова станція складається з відсіку для обладнання, опори або щогли, котра забезпечує потрібну висоту для найкращої зони покриття, приймачів-передавачів і антен, розташованих на верхівці опори. Подеколи їх розташовують на дахах будинків, якщо висота достатня. В усьому світі експлуатують близько 1,4 млн. базових станцій, а їхня кількість у нашій країні вже перевищила 20 тисяч. І це не межа. Для підвищення якості зв’язку і розширення спектра надаваних ним послуг число базових станцій неухильно зростає, оператори постійно їх переоснащують відповідно до новітніх технологічних розробок. Безумовно, така кількість радіотехнічних об’єктів викликає стурбованість обивателів можливим впливом на їхнє здоров’я.

«Зважаючи на технологічні вимоги побудови системи стільникового зв’язку, напрямок випромінювання антен такий, що основна енергія (понад 90%) зосереджена в досить вузькому «промені», котрий завжди спрямований у бік від будинків, на яких розташовані антени, а також поверх сусідніх будинків або між ними. Це є неодмінною вимогою функціонування радіозв’язку», — каже начальник управління підтримки розвитку та контролю компанії «Київстар» Вадим Гелетуха. За його словами, належним чином розроблена мережа оптимізує зону покриття і тому працює тільки на найнижчих рівнях потужності, потрібних для забезпечення якісного зв’язку.

Всесвітня організація охорони здоров’я заснувала спеціальний міжнародний проект із вивчення впливу електромагнітних полів на здоров’я людини. Особливо фахівців цікавлять поля радіочастотного діапазону, створювані мобільними терміналами і базовими станціями стільникового зв’язку. Слід підкреслити, що провідні галузеві міжнародні організації ставляться до вивчення даних проблем дуже серйозно. До яких же висновків приходять експерти?

Справді, зі збільшенням кількості базових станцій і локальних бездротових мереж вплив радіочастотних сигналів на населення зростає. Однак його рівень залежно від багатьох чинників, як, зокрема, близькість антени чи особливості довкілля, становить від 0,002 до 2% гранично припустимих значень, вказаних у міжнародних керівних принципах щодо припустимих рівнів впливу. Це значно нижче від рівня впливу радіочастотних сигналів, які випромінюють радіомовні або телевізійні передавачі, і тільки подеколи ці рівні є порівнянними.

Єдиним науково встановленим на сьогодні наслідком від радіочастотних сигналів на організм людини є незначне підвищення температури тіла під час впливу полів дуже високої напруженості. Але такі поля реєструються лише на окремих промислових підприємствах (наприклад, там, де використовують радіочастотні нагрівачі). Базовим станціям і бездротовим мережам із ними не зрівнятися. Тим більше що в міру віддалення від джерела потужність радіочастотних полів різко зменшується. Вимірювання рівня впливу радіочастотних сигналів базових станцій і бездротових технологій у громадських місцях (включаючи школи і магазини) показують, що він у тисячі разів нижче від чинних міжнародних норм. Не забуваймо і про те, що станції радіо- і телемовлення існують уже понад 50 років, але якихось несприятливих наслідків на здоров’я за цей час не виявлено. Радіочастотні поля неіонізуючі, тому не здатні руйнувати молекулярну структуру біологічних тіл. Незалежна Міжнародна комісія з питань захисту від неіонізуючого випромінювання (ICNIRP) випустила так звані керівні принципи, які встановлюють безпечні рівні впливу електромагнітних полів. Так от, жодні дослідження досі не встановили несприятливих для здоров’я наслідків при рівнях впливу, нижчих за ті, що вказані цією комісією.

«Зважаючи на дуже низькі рівні впливу й набуті на сьогодні результати досліджень, можна сказати, що немає будь-яких переконливих наукових даних, які підтверджували б, що слабкі РЧ-сигнали, випромінювані базовими станціями і бездротовими мережами, призводять до несприятливих наслідків для здоров’я», — робить висновок Всесвітня організація охорони здоров’я. До такого ж однозначного висновку дійшли Австралійське агентство радіаційного захисту і ядерної безпеки, Агентство з охорони довкілля та безпеки (Франція), Асоціація органів влади Північної Європи (Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія та Швеція), Незалежна