Міжнародна організація та проведення спостережень в інших країнах

В останні десятиріччя у всьому світі виріс вплив людини на оточуюче середовище, стало ясно, що безконтрольна експлуатація природи може призвести до дуже серйозних негативних наслідків. В зв'язку з цим виникла ще більша потреба в детальній інформації про стан біосфери. Відомо, що стан біосфери змінюється під впливом природних та антропогенних факторів. Проте, є істотна різниця в наслідках таких впливів: стан біосфери, який безперервно змінюється під впливом природних причин, як правило, повертається до початкового. Ці поступові еволюційні зміни проходять тільки за проміжки часу, які вимірюються історичними епохами.

Систему повторних спостережень одного і більше елементів оточуючого природного середовища в просторі і в часі з .певними цілями і згідно з попередньо підготовленою програмою було запропоновано називати моніторингом.

На нараді в Найробі (Кенія лютий 1974р.) були викладені основні положення і цілі програми глобальної системи моніторингу оточуючого середовища, де була приділена увага, з однієї сторони, попередженню про зміни стану природного попередженню про загрозу здоров'ю людини, загрозі стихійних лих, а також екологічним проблемам. На цій, же нараді був визначений перелік пріоритетних забруднювачів для їх обліку. При організації моніторингу було вирішено також встановити контроль за параметрами, необхідними для інтерпретації результатів вимірювання забруднень. Детальне обговорення основних завдань моніторингу, а також різноманітних аспектів, поз'язаних з обґрунтуванням та реалізацією систем моніторингу, відбулось на міжнародному симпозіумі по комплексному глобальному моніторингу забруднення антропогенних змін навколишнього природного середовища в Ризі в грудні 1978р.

Найбільш універсальним підходом до визначення структури системи моніторингу природного середовища є його поділ на блоки "Спостереження", "Оцінка фактичного стану", "Прогноз стану", "Оцінка стану, який прогнозується".

Екологічне нормування якості атмосферного повітря

З метою обмеження і контролювання антропогенних впливів на навколишнє середовище запроваджують еко-логічне нормування — комплекс заходів для встанов-лення граничних меж, в яких можуть коливатися пара-метри показників, які характеризують стан природного середовища. Екологічному нормуванню підлягають усі небезпечні речовини. До них належать речовини, що надходять до навколишнього середовища як продукти чи супутні утворення людської діяльності і становлять пряму чи опосередковану загрозу суспільству або дов-кіллю загалом, знешкодження яких у поточний момент часу може бути здійснено тільки завдяки значним техні-ко-економічним та організаційним витратам. Кількісну оцінку вмісту речовин в атмосфері позна-чають поняттям «концентрація» — кількість речовини, яка міститься в одиниці об'єму повітря, приведено-го до нормальних умов.

Якість атмосферного повітря — сукупність властивостей повітря, яка визначає ступінь впливу фізичних, хімічних і біологічних факто-рів на людей, рослинний та тваринний світ, а також на матеріали, конструкції і довкілля загалом.

Оцінюють рівень забруднення середовища та його якість, використовуючи показники гранично допусти-мих концентрацій.

За прямої дії забрудника людина відчуває загальне погіршення стану, яке виражається різними симптома-ми; накопичення в організмі шкідливих речовин понад визначену дозу може спричиняти патологічні зміни ок-ремих органів або організму в цілому. Опосередковано впливають такі зміни на довкілля: вони не діють на жи-ві організми, але погіршують звичні умови життєдіяль-ності (пошкоджують зелені насадження, збільшують кількість туманних днів і т.д.)

Отже, основним критерієм встановлення нормативів ГДК для оцінювання якості атмосферного повітря є обсяг і особливості дії наявних у повітрі забруднюючих речо-вин на організм людини. Для визначення якості атмо-сферного повітря послуговуються двома ГДК — макси-мально разовою (ГДКм.р.) і середньодобовою (ГДКс.д.).

Максимально разова гранично допустима концентрація (ГДКм.р.) — основна характеристика небезпечності шкідливої речовини, яка встановлюється для попередження рефлекторних реакцій у людини (відчуття запаху, світлової чутливості, біоелек-тричної активності головного мозку) при короткотривалому впли-ві атмосферних домішок.

Максимально разові ГДК застосовують, оцінюючи умови праці у забруднених приміщеннях.

Середньодобова гранично допустима концентрація (ГДКсд.) —

характеристика небезпечності шкідливої речовини, встановлена для попередження загальнотоксичного, канцерогенного, мута-генного та інших впливів речовин на організм людини.

Речовини, які оцінюють за цим нормативом, здатні тимчасово або постійно накопичуватися в організмі лю-дини.

ГДКм.р. встановлюють для промислових підпри-ємств, а ГДКс.д. — для зон житлової забудови. Різниця між цими показниками зумовлена тим, що на підпри-ємствах до роботи допускають, як правило, здорових

людей, які пройшли медичний огляд і стійкіші до дії на організм шкідливих речовин. Отже, ГДКм.р. більші, ніж ГДКс.д. На основі ГДК інженерні служби розрахо-вують розміри гранично допустимих викидів (ГДВ) ре-човин в атмосферу. Зазвичай у різних країнах викорис-товують два показники: ГДК та гранично допустиме екологічне навантаження (ГДЕН) на природні об'єкти.

Санітарно – гігієнічне оцінювання якості атмосферного повітря здійснюють, дотримуючись таких необхідних вимог :

1. Допустимою може бути тільки така концентрація, яка не спричиняє прямої, побічної шкідливої або непри-ємної дії на людський організм, не знижує працездат-ності, не впливає на настрій, забезпечує фізіологічний оптимум життя.

2. Звикання до шкідливих речовин є неприйнятним, і концентрація, яка може його викликати, не допускається.

3. Недопустимі такі концентрації шкідливих речо-вин, які негативно впливають на рослини, клімат, про-зорість атмосфери.

В Україні запроваджуються заходи, спрямовані на попередження забруднення атмосферного повітря та зниження вмісту шкідливих домішок:—

поліпшення наявних та впровадження нових тех-нологічних процесів, які виключають поширення шкід-ливих речовин;—

поліпшення складу палива, апаратів карбюрації та зменшення надходження викидів в атмосферу за до-помогою очисних споруд;—

запобігання забрудненню атмосфери за допомогою раціонального розміщення ймовірних джерел шкідли-вих викидів та розширення площ зелених насаджень.

Комплексне застосування цих заходів сприяє поліп-шенню стану атмосферного повітря над містами. За чис-тотою повітря та його змінами