Водойми Українських Карпат, як середовище існування в них риб

Українські Карпати (найбільша висота над рівнем моря 2061 м.) разом із Закарпатською низовиною, Передкарпаттям, Буковинською частиною Прут-Дністровського вододілу відзначаються різноманітністю природно-кліматичних умов. Вертикальна зональність зумовлює характер стоків, швидкість течії, вкриття кригою, температуру, жорсткість, мінералізацію, прозорість, аерацію води, а також кормову базу риб і ступінь впливу на них людини та напрям господарського використання. Всі ці властивості водойм, як і багато інших, на різних висотах над рівнем моря неоднакові. Вони визначають сприятливі або непридатні умови для життя тих чи інших видів риб та водних організмів, впливають на якість води, водний режим та гідрофауну.
На території, що займає близько 40 тис. км2, утворенню густої мережі річок сприяє значна кількість атмосферних опадів — від 500—600 до 1200—1600 мм на рік залежно від висоти над рівнем моря. На згаданій території є понад 500 річок, кілька тисяч періодично діючих водотоків, понад 1200 ставків і водосховищ, озер, меліоративних каналів, старих річищ, боліт тощо.
Природні водойми. Густота річок змінюється залежно від висоти над рівнем моря: від 1—1,5 км/км2 в горах до 0,3—0,5 км/км2 на Передкарпатті та рівнинах Буковини. Основними гірськими масивами Українських Карпат, які розподіляють стоки у південному (до Тиси) та північно-східному (до Сану, Дністра, Пруту і Серету) напрямках, є Вододільно-Верховинське пасмо гір, Горгани, Чорногора та Марамороські Альпи.
В режимі карпатських річок та інших водойм і в розподілі гідрофауни добре простежується висотна зональність. Тому при розгляді поширення і біології риб доцільно поділити всі річки, стосовно до території, по якій вони течуть, на 3 частини: верхню, або гірську, середню, чи передгірну (перехідну) і нижню, або рівнинну. У більшості дрібних гірських річок і струмків наявна лише верхня частина або верхня і перехідна, тільки у більших рік (Латориця, Тиса, Прут, Серет, Дністер) наявні всі 3 частини. В гірській частині — вище 200 м над рівнем моря у Закарпатській і вище 300—400 м у Львівській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях — швидкість течії річок становить понад 1,5 м/сек, (часто 3—5 м/сек.), вода в них прогрівається до 18° (здебільшого до 16°), вміст кисню становить менше 14 мг/л, спад русла — 20 м/км (високо в горах досягає 100—200 м/км). Річки мають багато порогів, водоспадів, їх дно вкрите великими брилами й уламками гірських порід. Вода бідна планктоном і бентосом, загальна біомаса не перевищує 0,005 ц/м3. Ці частини річок придатні для розмноження і життя лососевих риб.
У нижній частині річок — нижче 120—150 м над рівнем моря — швидкість течії не перевищує 0,7 м/сек, (здебільшого 0,2—0,3 м/сек.), під час паводків досягає 15 м/сек. Температура води — понад 22°, вміст кисню — 8 мг/л, спад русла —3,5 м/км. Річища здебільшого вкриті піском, намулом, глиною, є багато вирів. Води багаті планктоном і бентосом, загальна біомаса перевищує 0,01 ц/м3. Ці ділянки річок непридатні для життя лососевих риб. Сюди належать нижні течії всіх річок Закарпатської низовини і деякі водойми Передкарпаття.
Середні, або передгірні ділянки річок характеризуються такими показниками: швидкість течії — від 0,7 до 1,5 м/сек, температура води — 16—22°, вміст кисню — 10 мг/л, спад русла — від 15 до 20 м/км. Дно річищ кам'янисте, рінисте або крупно галечникове. Середні ділянки річок зимою придатні для життя лососевих, влітку сюди часто заходять риби з нижніх ділянок.
З усіх карпатських річок 455 мають довжину понад 10 км, 39 — понад 50 і тільки 4 (Тиса, Дністер, Прут, Серет) — понад 200 км. Майже всі вони починаються дрібними витоками і струмками переважно на висоті 1000 м над рівнем моря. Живлять їх дощі, сніги та глибинні джерельні води. В межах України Дністер має 236 приток, Тиса —134, Прут — 107, Серет — 26. Середньорічний стік води у річках Закарпаття такий же, як і в річках Передкарпаття та Буковини разом взятих (7,5 млрд. м3), хоч площа водозбірного басейну майже в три рази менша. Тобто щорічний стік води з одиниці площі південних схилів Українських Карпат майже в 3 рази більший, ніж з північних, характеризується високою інтенсивністю, що зумовлено кількістю опадів, наявністю стрімких схилів, малою водопроникністю гірських порід. (Максимальним буває стік води під час опадів і танення снігу і може перевищувати мінімальний стік у 200 разів.
Паводковий режим карпатських річок формується в умовах складного рельєфу, неоднорідних ґрунтів, різних кліматичних відмінностей, зумовлених вертикальною зональністю і ступенем лісистості водозбірної площі. Паводки не пов'язані з окремими сезонами року і майже повністю залежать від зливових дощів та швидкості танення снігу в горах. Невеличкі річки, що ледве обмивають виступи дна, за короткий проміжок часу здатні перетворюватися в бурхливі потоки, які затоплюють долини, руйнують береги, гідроспоруди, зносять мости, прибережні будинки, розмивають шляхи, несуть величезну масу грунтів, каміння. Весняні паводки завдають значної шкоди рибництву: затримують хід рибна нерест, розмивають нерестилища, зносять мальків. Середньорічний стік води найвищий у, Тисі — 250 м3/сек. Досить високий він у Дністрі — 230 250 м3/сек, Пруті — 70, Латориці — 45, Стриї — 40 м3/сек.
Бурхливій течії гірських потоків під час паводків не можуть протистояти брили гірських порід вагою в кілька тонн. Безладно нарощуються і поглиблюються русла, пошкоджуються водогосподарські споруди. При високій