У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


насиченості твердим стоком гірські річки іноді перетворюються у грязекам'яні потоки. Особливо небезпечні вони, коли несуть уламки криги: згубно діють на рибне населення річок, зокрема лососевих. Найбільшою селективністю характеризуються річки басейну Пруту, де розвитку селів сприяють зсуви, що виникають внаслідок зниження ґрунтозахисних властивостей лісу. Середньорічна каламутність карпатських річок коливається в межах від 200 до 700 г/м3 і навіть більше, абсолютна — може досягати 1500—2000 г/м3. Найбільшою вона буває під час паводків у місцях виходу річок з гір у передгір'я. Води зберігають ще значну швидкість течії, а протиерозійна стійкість берегів і ґрунтів тут ослаблена господарською діяльністю людини. Тиса і Прут каламутні від 100 до 230 діб на рік, Дністер, Стрий і Латориця — від 95 до 206. Каламутні води негативно впливають на рибництво: весною затримують початок нересту, гальмують розвиток ікри.
Дністер щорічно виносить з Карпат близько 2 млн. т кращих ґрунтів, Прут — до 1 млн., Тиса — до 1,5 млн. т. За останні десятиріччя величина твердого стоку, особливо ерозійного походження, дещо зменшилася. Крім поверхневої, руслові процеси карпатських річок викликають ще глибинну ерозію: утворюють хаотичні заглиблення, нарощують дно. Після виходу річок з гірських улоговин у передгір'я та міжгірні долини інтенсивність ерозії збільшується. З уповільненням течії частина наносів осідає, утворюючи перепони течії, яка руйнує береги, вимиває нові річища, протоки, меандри, рукави, затоки тощо. При цьому часто руйнуються нерестилища риб, що згубно впливає на ікру і мальків.
На низинах течія рік уповільнюється, підвищується стійкість берегів до розмивання. Проте тут є заплави, пониззя, заболочені прируслові ділянки, які під час повеней та паводків затоплюються водою. Такі місця є улюбленими нерестилищами для щуки, карася, коропа, в них добре розвивається ікра, ростуть мальки. Але в засушливий період вони пересихають, і риб потрібно рятувати від загибелі.
Ріки Карпат характеризуються порівняно коротким і нестійким періодом сковування льодом. Найраніше настає похолодання, тобто мінусові температури повітря, в горах, що сприяє ранньому утворенню криги на річках. Причому чим вище, тим вона з'являється раніше. Швидка течія утруднює формування льодового покриття. В мілких річках спостерігається намерзання льоду на дні. Виникають умови, несприятливі для нересту струмкової форелі, минька, для розвитку їх ікри. Оптимальні природні нерестилища для струмкової форелі знаходяться на тих ділянках гірських річок, у які в достатній кількості надходять джерельні та термальні води, де намерзання льоду на дні не буває.
Різні кліматичні, погодні, гідротермічні та інші умови на окремих ділянках одних і тих же річок спричиняють велику різноманітність у льодовому режимі. Найраніше лід з'являється у верхів'ях гірських річок у вигляді забережнів, дещо пізніше — на передгірних і найпізніше — на низинних ділянках. Проте Дністер і Прут часто починають вкриватися льодом у нижній частині. Це буває при поступовому переміщенні холодних мас повітря під впливом сибірського антициклону з північного сходу на південний захід Тиса, Латориця, Уж. на Закарпатській низовині замерзають у першій половині грудня, а скресають у першій декаді лютого. У Передкарпатті формування льодоставу відбувається на 15—20 днів раніше, а скресання — на 15—20 днів пізніше. Проте навіть у найсильніші морози (—30°) верхні і частково середні ділянки гірських річок, де швидкість течії перевищує 1 м/сек., не вкриваються льодом. Завдяки цьому в них зберігається оптимальний кисневий режим, що дуже важливо для зимівлі риб, особливо лососевих. У карпатських річках зимою загибелі риб від задухи не буває. На Закарпатті льодовий покрив річок майже щозими порушується частими відлигами, інколи з рясними теплими дощами, що сприяє утворенню льодових заторів. На Дністрі, Тисі, Латориці, Ломниці, Бистриці, Рибниці, Пруті, Черемоші вони спостерігаються майже щороку і згубно діють на зимуючих риб. Адже великі маси криги, що зносяться течією, часто сягають дна ріки, борознять його.
Тривалість періоду, вільного від льоду, на річках Передкарпаття становить в середньому 250 діб на рік, на Буковині — 280, на Закарпатті — 320 і більше. Протягом останніх 30 зим на Ужі, Латориці, Тисі і Боржаві 15 разів зовсім не було льодового вкриття, тричі воно трималося 14—20 діб і тільки 2 рази — 46 і 55 днів. Суцільне сковування льодом стариць, меандр, зимувальних ставків, озер, боліт та інших слабо проточних водойм надто небезпечне для рибного населення та іншої гідро фауни. На Закарпатській низовині вже на 3—5-й день після встановлення суцільного льоду на болотах і староріччях риби гинуть від задухи. Під льодом швидко утворюється несприятливий для життя газовий режим: адже у стоячих водах швидко нагромаджується аміак, вуглекислота, сірководень, метан, нітрити, які потрапляють у них під час злив разом з ґрунтом і мінеральними добривами, гербіцидами тощо.
Водоносність річок Українських Карпат здатна забезпечити нормальні умови для життя риб навіть у найпосушливіші роки, під час максимального обміління. Але в такі періоди утруднюється водопостачання деяких водойм, в яких розводять коропа та інші промислові риби.
Тиса — найбільша річка південних схилів Українських Карпат. Загальна її довжина від витоків до впадіння в Дунай — 966 км, із них в межах Українських Карпат — 233 км. Площа водозбірного басейну Тиси — 153,2 тис. км2. До селища Великого Бичкова Тиса порожиста, тече у вузькій (до 1 км) гірській улоговині. Середня ширина річища у цій частині становить 50 м, швидкість течії — понад 1,5 м/сек. Нижче селища Королева течія сповільнюється до 0,7
Сторінки: 1 2 3 4 5 6