Контрольна робота - Водойми Українських Карпат, як середовище існування в них риб
15

м/сек., середня ширина річища досягає 100 м, улоговини — 15 км. Річка стає звивистою, утворює чисельні меандри, рукави, затоки. Рівень води біля міста Виноградова коливається в межах ±11 м, залежно від кількості опадів у горах і танення снігу. Середня витрата води біля Рахова — 20, біля Чопа — 250 м3/сек.
У Тису впадають такі річки: Шопурка, Косівка, Тересва, Теребля, Ріка, Боржава; Латориця впадає в притоку Тиси Бодрог за межами України, Уж — у притоку Латориці Лаборець. Сама ж Тиса утворюється від злиття західної — Чорної і східної — Білої виток Тиси.
Чорна Тиса починається на Вододільному хребті на схилах гори Братковська (1792 м над р. м.), в селищі Ясінях вона приймає річку Лазещину, що витікає із західних схилів Чорногори (2000 м над р. м.), а північніше Рахова зливається з Білою Тисою, яка починається багатьма витоками з південних схилів Чорногори та північних схилів Мармароського кристалічного масиву (1942 м над р. м.). Вона несе багато часток вапняку, мармуру, тому вода в ній білувата, звідки й назва Біла Тиса. Після свого утворення вона зберігає характер гірської річки на протязі більш як 150 км — до селища Королева. Нижче по течії утворює заплави і стариці, русло заболочується, течія сповільнюється. Під час повеней Тиса затоплює великі площі, тому її пониззя разом з річищем обваловані дамбами. Несучи велику кількість твердого стоку, викликаного ерозією гірських схилів, ріка відклала між дамбами потужний шар намулу, дно річища піднялося вище угідь, розташованих за межами дамб, тому є велика загроза виходу її під час повеней з берегів. Системою каналів Тиса у середній і нижній частинах течії з’єднується з Дунаєм. Вона судноплавна до міста Домбрада. Після реконструкції русла, що передбачено проектом, вона буде судноплавною аж до Загоні та Чопа.
Уж витікає з південних схилів Бескидів біля Ужоцького перевалу. Довжина його в межах Закарпатської області — 107 км, площа басейну — 2750 км2. Пересічна ширина 30 м. Біля села Ужок у нього впадає річка з такою ж назвою. Уж бере початок на висоті понад 1250 м над рівнем моря. На висоті 260—720 м приймає Лютянку, Тур'ю, Ублю, Кострину та інші притоки і стає потужною річкою. Майже до міста Ужгорода зберігає гірський характер. На його берегах розміщені такі населені пункти, як Волосянка, Ставне, Жорнава, Кострина, Великий Березний, Перечин, Кам'яниця, Ужгород. Наявність такої порівняно великої кількості населених пунктів не могла не позначитись на видовому складі риб.
Латориця починається двома витоками на південних схилах Вододільного хребта (на горі Пікуй) Бескид біля Верецького перевалу на висоті понад 1000 м над рівнем моря. Загальна довжина її на території Закарпатської області — 170 км. Після прийняття приток (Латорки, Жденіївки, Піні, Вічі, Свалявки, Коропця, Старої та інших) стає потужною річкою і майже до міста Мукачева зберігає характер гірської. Вздовж Латориці розміщені Нижні Ворота, Свалява, Чинадієве, Мукачеве, Чоп та інші населені пункти. Латориця, починаючи від міста Сваляви, сильно забруднюється. Від Мукачева вона стає рівнинною річкою, обвалована дамбами, на значних ді лянках її русло штучно випрямлено. В повноводдя вона несе чимало твердого стоку, а в повені затоплює весь про стір між дамбами. До обвалування правого берега (1960 р.) вона затоплювала територію на протязі 10 — 25 км від русла. Тут і досі збереглися пониззя, болота, озера, староріччя, в яких є риба.
Боржава — права притока Тиси. її довжина — 106 км, площа басейну — 1365 км2. Починається кількома витоками на південних схилах Боржавського масиву на горі Стой (1679 м над р. м.). Після прийняття приток Кушниці, Лисичавки, Бистрої, Береберки та Іршавки стає повноводною, аж до села Лози зберігає характер гірської річки, від села Боржавського до впадіння в Тису стає рівнинною. В глинисті, дуже стрімкі її береги глибоко врізується покручене русло. У деяких місцях захищена дамбами. В урочищі Оток на Берегівщині під час паводків виходить з берегів. Після спаду води в пониззях залишається багато риби. Боржава стає помітно антропізованою від села Кушниці. Вище по течії в пій поширений харіус, а від села Березників — форель. Сприятливі умовидля форелі збереглися також у верхів'ях Іршавки, Лисичавки і самої Боржави.
Ріка (довжина — 82 км, площа басейну—1130 км2, пересічна ширина русла — 20 м) починається витоками з Торуньського перевалу, від підніжжя гори Чорна Рена (1000 м над р. м.) і на Гукливському вододілі. Після злиття їх на околиці села Сойм стає багатоводною, прорізує полонинський хребет (південніше Міжгір'я) і виходить на широку улоговину. Аж до злиття з Тисою має гірський характер. Ріка одержує значну кількість води з Тереблі по тунелю, прокладеному під Вовчарським Верхом (1140 м над р. м.) від Тереблянського водосховища до ГЕС.
Теребля (довжина — 86 км, площа басейну — 750 км2) починається кількома витоками на схилах Вододільного хребта, тече глибокою улоговиною. її водозбірна площа на 40% вкрита лісом. На Тереблі між селами Колочавою та Вільшанами знаходиться Тереблянське водосховище. Вода з нього тунелем завдовжки 3,6 км тече до Теребля-Ріцької ГЕС і приводить в рух турбіни. Теребля до впадіння в Тису мілководна, в посушливу пору майже цілком пересихає. Раніше тривалий час використовувалася для сплаву лісу. Руслові наноси в притисянській частині ріки дуже потужні і займають кілька

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6