У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Контрольна робота - Почім сьогодні "царська" риба?
6
задихалися, як риба, яку викинули на сушу, і одне за одним наказували довго жити. Із чотирьох компенсаційних ставків, створених у Івано-Франківській області за радянської влади, на сьогодні не залишилося жодного.
А ми дивуємося, чому не можемо навіть покуштувати тієї “царської” риби. Якщо й пропонує якийсь ресторан, то за скромну порцію просить не менш 100 гривень. Та ще й того ресторана, де готують неповторного смаку делікатес, треба пошукати...
— У природних умовах, — розповідає іхтіолог з обласного центру Тетяна Слічна, — водиться струмкова форель. Якщо більшість риб восени готується до зимівлі, то вона в жовтні-листопаді нереститься. Для ікрометання піднімається у верхів’я річок і потоків, де стрімка течія (1,5–3 метри за секунди) та неглибоко (20–60 сантиментрів). Зазвичай, біля перекатів самки на кам’янистому дні розгортають хвостом гальку, в утворену ямку (гніздо) відкладають ікру і знову загортають камінням. Під шаром гальки, яка промивається проточною водою, до настання весни розвиваються зародки. Дуже багато їх гине за цей час — у пащах заріусів, гольянів, мнюхів. Та й сама “царівна” неабияка ненажера — натрапить на ікру чи мальок, і вони негайно опиняться в її утробі. Якщо врахувати низьку плодючість струмкової форелі (відкладає від 200 до 600 ікринок), а також масове браконьєрське винищення кращих плідникових екземплярів під час нерестового ходу (губернатор області ось уже кілька років поспіль змушений оголошувати з 1 жовтня до 1 листопада місячник охорони форелі, що нереститься), то стануть зрозумілими причини вкрай повільного відновлення запасів цінної риби природним шляхом. Раніше підсобляли ставкові господарства, тепер малька вирощує й випускає у вільне плавання лише держлісгосп...
Я почув добре: саме при місцевому, Осмолодському ДЛГ, працює форельне господарство. Те, на витоках якого стояв ще доктор філософії, лісівництва і права Микола Саєвич. Отож, при нагоді прошу директора Ігоря Бойчука показати “апартаменти” тендітних красунь-аристократок.
Ігор Іванович біля керма десять років — з часу організації держлісгоспу. До 1995 р. тут хазяйнував лісокомбінат, у якому він був заступником директора. Саме лісокомбінат, паралельно з реставрацією двоповерхової дерев’яної урядової дачі, відновлював форельне господарство. Якщо за Миколи Саєвича рибу розводили в чотирьох ставках, то в 1966 р. їх мали вже 36. Із кінця 80-х років минулого століття форельним царством опікується дружина Ігоря Івановича Галина Василівна.
— Коли новоутворений лісгосп відокремлювався від лісокомбінату, — розповідає директор, — аби не занапастити унікальне рибницьке господарство, ми вирішили взяти його під свою опіку. Розуміли, що буде важко (ДЛГ народжувався практично з нуля), але бачили, що, крім лісівників, нікому воно більше не потрібне, ніхто благодійно не вирощуватиме малька і не випускатиме його у водойми. А що ж то за гірські потоки без форелі? Що то за Карпати без живого “срібла”?..

Уболівання за природу рідного краю справжніх її лицарів у зелених кашкетах не допустило повторення осмолодським господарством печальної долі чотирьох інших форельних господарств, які свого часу успішно працювали в області. Нині тут, як і раніше, вирощують не аборигенну струмкову, а райдужну форель — уродженка Північної Америки добре акліматизувалася. Каркас ставків займає площу 1,2 гектара. Всі вони сполучені каналами, якими подають протічну воду з Лімниці. Від вимивання живого племені в річку “стережуть” металеві решітки. Кожна вікова група (від одно- до чотирьохліток) утримується в окремих водоймах. Розселяють їх навесні під час інвентаризації. Стежать, щоб в одному ставку перебували особини приблизно однакової маси, бо великі поїдають менших. Такі собі “канібали”. Найкращих самок і самців відбирають до ремонтних груп. В окремих ставках завглибшки близько 4 метрів розкошує маточне поголів’я — зазвичай утримують близько 600 маток, які в три роки вже дають ікру.
— Процес інкубації, — посвячує в секрети галузі Галина Бойчук, — триває 40 днів у спеціальному інкубаторі, в апаратах Шустера. Підгодівля — кип’яченим молоком та яєчним білком, звареним на молоці. Жовток сушимо, подрібнюємо на порошок і теж подаємо в апарат. Через 14 днів майбутніх красунь забираємо в ставочки. Коли мальок уже навчився їсти, його можна випускати в річку. Виживає, на жаль, не весь: то доросла риба з’їдає, то перемелюється під час паводків... Але тут ми вже безсилі: допомагаємо природі в міру можливостей. Дещицю малька залишаємо для вирощування товарної риби — аби продати її та бодай частково покрити затрати. Попит дуже великий, надходять замовлення навіть із інших країн. Реалізовуємо ж у живій воді за рік близько 200 кілограмів — удесятеро менше, ніж раніше. Надто вже дорого обходяться корми. Вони в нас не штучні, а природні, без усіляких хімічних домішок. Справді “царська” форель виходить. Щоденно в її меню — тваринна печінка, селезінка, шлунки, вим’я, інші нутрощі, які завозимо аж з Івано-Франківського м’ясокомбінату, за сотню кілометрів від Осмолоди. Додаємо вітаміни, мелену пшеницю, м’ясо-кісткове борошно, часом конину — з вибракуваних тварин. Улітку над ставками щоночі запалюємо ліхтарі, тоді на світло злітається різна комашня, і її ловить, вистрибуючи з води, риба. Своєрідний біологічний корм. Росте товарна форель до 2,5–3 років, важить у такому віці в середньому 125 грамів. Досить тендітна...
— І золота, — додає Ігор Іванович. — Собівартість одного кілограма — майже 100 гривень. Продаємо ж по 40. Але головне для нас інше — сприяти відновленню біологічного життя в гірських річках, поверненню їм втраченої слави “форельних”. З цією метою


Сторінки: 1 2 3