У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





досліджень уточнена синдромологія ураження нервової системи у разі гострих отруєнь 2,4-Д. Ураження центральної ланки нервової системи частіше всього проявлялось астено-вегетативним синдромом (у 71,4% випадків) і дещо рідше — енцефалопатією (у 29,9% випадків). Топічно ураження головного мозку частіше супроводжувались порушеннями функції стовбурних структур і вегетативних центрів, що клінічно проявлялося переважно ураженням окомоторних нервів і різноманітних вегетативних порушень. Про залучення в патологічний процес кори головного мозку і зниження її впливу на всі інші відділи нервової системи свідчить поява субкортикальних і підвищення з розширенням рефлексогенных зон сухожильних і периостальних рефлексів, частота та ступінь прояву яких залежала від ступеня отруєння. Слід зазначити, що при спробі знайти взаємозв'язок між ступенем прояву неврологічних порушень і рівнем вмісту в біосередовищах гербіциду 2,4-Д в осіб, що перенесли гостре отруєння, не було виявлено достовірного зв'язку. Це, можливо, пов'язано із широким діапазоном індивідуальної чутливості до даного ксенобиотика, про що повідомляли Rosenberget al.

Експериментально-психологічні дослідження показали, що після гострого отруєння похідним 2,4-Д у хворих відзначається зниження таких нейропсихічних реакцій, як увага, мислення, довгострокова й асоціативна пам'ять. У постраждалих виявлено також порушення взаємовідносин процесів активації і гальмування, уповільнення психічних процесів, при цьому виявлено залежність наведених порушень від ступеня прояву неврологічної симптоматики. Більш виражені порушення були в осіб із клінічними проявами гострого отруєння, що супроводжувалось токсичною енцефалопатією. Виходячи з даних експериментально-психологічних та інструментальних досліджень, стає очевидною доцільність призначення з лікувальною метою ноотропних препаратів, а отримані резьтати цих досліджень можуть бути використані для топічної діагностики вогнищ найбільшого ураження центральної ланки нервової системи.

Застосований методичний підхід до вивчення стану периферичного відділу нервової системи у постраждалих осіб після гострого отруєння 2,4-Д дозволив виявити основний механізм патологчних змін, що полягає у порушенні реактивності ?-адренорецепторів периферичних судин. Виявлені закономірності дозволили розробити і впровадити інформативні адреналінову та холодову проби для ранньої об'єктивної діагностики вегетативно-сенсорної поліневропатії.

Патогенетичною основою розвитку клінічних проявів гострого отруєння є розвиток короткочасного екзотоксикозу внаслідок швидкої елімінації похідних дихлороцтової кислоти та тривалого за часовим проміжком процесу відповідних реакцій організму на розвиток тканинної гіпоксії, а також складних біохімічних процесів, у яких беруть участь самі похідні та продукти їх перетворень в організмі. Патогенетичними основами тривалої персистенції окремих клінічних проявів можуть бути морфологічні зміни в тканинах та тривала присутність в організмі продуктів біотрансформації токсиканту (особливо циклічних сполук) та діоксинових домішок, що можуть також бути і причиною розвитку у подальшому пухлинних процесів.

Окремі літературні джерела містять дані про патоморфологічні зміни, що також можуть внести визначений внесок у розуміння патогенезу інтоксикації. Так, за даними деяких авторів, у самогубців, що випивали комплексний гербіцидний препарат на основі 2,4-Д у формі розчинної диметиламінної солі, спостерігалася гостра деміелінізація мозку [2] та виражена дегенерація гангліозних клітин мозку [4]. Таким чином, 2,4-Д здатний викликати органічні порушення в ЦНС, а патологоанатомічна картина відрізняється розмаїтістю клінічних проявів, які залежать від багатьох чинників та умов, за яких відбулось отруєння.

Тому у гострий період інтоксикації коплексне лікування має включати недиференційовані детоксикаційні заходи у зв'язку з відсутністю антидотів для цього класу сполук, які у тяжких випадках окрім форсованого діурезу [14] та ентеросорбції мають включати екстракорпоральні методи (гемосорбцію, гемодіаліз). Патогенетична терапія має включати також призначення антигіпоксантів, серед яких найбільшу ефективність, за нашими спостереженнями, проявляють ноотропні препарати.

Ноотропні препарати мають здатність специфічно впливати на вищі інтегративні функції мозку, покращувати пам'ять, покращувати процес навчання, стимулювати інтелектуальну діяльність, підвищувати резистентність мозку до дії пошкоджуючих факторів, покращувати кортико-субкортикальні зв'язки. При цьому вони мають здатність покращувати виконавчі (пізнавальні) функції не тільки у хворих, а навіть у здорових осіб. На відміну від психостимуляторів мобілізуючого типу ноотропи не викликають психомоторного збудження, виснаження функціональних можливостей організму та звикання.

Основні фармакологічні властивості ноотропів полягають у безпосередній активації процесів енергопродукції в нейронах, покращенні мозкового кровообігу та мікроциркуляції, метаболізму нейротрансмітерів та водночас зміні чутливості до них мембранних рецепторів, у нейротрофічній та нейромодулюючій дії [3].

В основі терапевтичної дії даної групи препаратів лежать такі механізми, як покращення енергетичного стану нейронів (посилення синтезу АТФ, антигіпоксичний і антиоксидантний ефекти), активація пластинних процесів в ЦНС за рахунок посилення синтезу РНК і білків, полегшення процесів синаптичної передачі імпульсів нейронами, покращення утилізації глюкози нервовою тканиною та мембранстабілізуюча дія.

Вказана фармакологічна активність та механізми її реалізації дозволяють використовувати ноотропні препарати не тільки для покращення мнестичних функцій організму чи стану нервової системи, а й з метою нормалізації обміну речовин та корекції порушень метаболізму при ішемічних станах, травмах головного мозку, інтоксикації, при значному виснаженні внаслідок травми, хвороби чи перенесеного оперативного втручання, при наявному тривалому больовому синдромі, стресі і навіть у перинатології [1].

Надзвичайно важливого значення набуває у комплексному лікуванні гострих отруєнь дієтотерапія, що пояснюється наявними порушеннями травної та гепатобіліарної систем внаслідок їх прямого чи опосередкованого ураження. Тому у перші дні слід віддавати перевагу продуктам з високим вмістом пектинів та харчових волокон, що дозволяє інтенсифікувати процеси детоксикації та посилити перестальтику кишечника, яка внаслідок міотоксичної дії погіршується. Значного впливу на перебіг ендо- та екзотоксикозу можуть чинити натуральні чи відновлені із концентратів фруктові та овочеві соки, що поряд з посиленням діурезу можуть бути потужним джерелом антиоксидантів та мінеральних речовин, баланс яких може порушуватись внаслідок інтенсивної інфузійної терапії.

Результати проведених досліджень причин розвитку гострих отруєнь гербіцидом 2,4-Д та їх основних клінічних проявів дозволили зробити такі висновки:
- використання індустріальних


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7